Тепер на Путіні назавжди тавро агресора - Сергій Фурса

Путін визнав "ЛДНР". І зробив величезний подарунок Україні. Путін зняв Україну з гачка мінських угод. Фактично, кинувши спроби впхнути свої ракові пухлини в тіло України та керувати нами через них. Путін лише формалізував те, що давно існувало за фактом.

Наразі Путін відмовився від України повністю. І вчорашня мова, її шалена риторика, все це лише прощання аб’юзера зі своєю жертвою. Яку не може втримати. Всі ці метання слиною лише констатація факту, що Україна для Путіна тепер — пов*я імперіалізму, що зрадила його, а не рідна кровушка. Це прощання. Прощання того, хто не може собі дозволити попрощатися інакше. Але й не в силах утримати. Тепер Україна надовго стає офіційною країною ворогом, гіршим за Польщу та Прибалтику.

Що це змінює нам? Нічого! Ми вже давно зрозуміли, ким для нас є Росія. І те, що тепер озвучено вголос, нічого не змінює насправді.

Чому Путін зробив подарунок? Чому відпустив не люблячи? Адже найменше Путін схильний робити нам подарунки. Просто він не мав вибору. Просто це був єдиний шлях зберегти обличчя для диктатора, який не має права показати слабкість усередині країни.

Що сталося? Путін підняв ставки. Путін висунув ультиматум Заходу. І Путін програв. Захід виявився не старим і в’ялим, як розраховував Путін. Захід, а передусім Вашингтон та Лондон, відповіли зі всієї зброї. Підняв ставки, перекинув стіл і показав Путіну, що в цю гру можна грати вдвох. І тут виявилося, що король голий.

Захід послав Путіна. Інформаційна стратегія Заходу, яку, на жаль, так і не зрозуміли багато наших діячів, виявилася дуже ефективною. Тепер на Путіні назавжди тавро агресора. Навіть рихла Європа об’єднана. Довгостроковий тренд на ізоляцію запущено. І замість світового лідера та переділу світу залишається лише повзти на колінах до Китаю та пропонувати себе як сировинний придаток.

Але визнати це у Росії Путін права не має. Тут він має показати силу. Він не має права дати зрозуміти, що злякався санкцій. І Захід залишає йому задні двері. Для виходу. І путін на колінах коряво сліпив ескалацію останніх днів. Туди сюди возив кілька тисяч людей у рамках масової евакуації, підривав сараї, записував дешеві відео. Після цього для внутрішньої аудиторії показав силу. Уробив цих американців. Врятував братський народ. Ай молодець.

Але ми то розуміємо, що маємо справу просто зі зляканим диктатором, який навіть на раді безпеки, на якій він має прийняти "сильне" рішення, сидить на безпечній відстані від підлеглих, у яких теж від страху тремтять коліна. Образ сильного диктатора, оточеного лише прислужниками, явлений країні.

Чи може у такій ситуації Путін розпочати третю світову? З якого дива? Чи може піти далі на Маріуполь з приводу того, що українська армія все ще стріляє? Путін може все, в його голові та ще каша, але якби він збирався це зробити, то визнав би "ЛДНР" в інших межах. Він воює гібридно. А риторика? Ну, а що ще він міг говорити, виявляючи силу глибинному народу?

А так, обмежене рішення за яким природно підуть обмежені санкції. Адже захід теж все розуміє….

Поки що це виглядає як найкращий сценарій для України. Який забезпечили наші військові та наші союзники. І ті та інші показали ціну, яку належить заплатити Путіну. А він виявився неплатоспроможним.

Чи це кінець нашої історії? Звичайно, ні. Закінчується лише один розділ у книзі нашої боротьби за незалежність. Але закінчується на мажорній ноті.