Не мова є ознакою якості людини, а справи цієї людини - Іван Черненко

Декілька днів назад я писав, про те що побили музиканта в Івано-Франківську. Сварка сталася через те, що музикант співав пісні на російській мові. І я засуджував нападника.

Тепер наштовхнувся на допис, що на заході України, спалили магазин за те, що продавчиня відмовлялась обслуговувати покупців на румунській мові, лише українською. І в цьому випадку я теж абсолютно засуджую палія, якого затримали і відпустили. Бо не важливо, яке виправдання у порушника закону, порушив — відповідай.

І з цього приводу є декілька думок. Я навіть був написав допис пару днів назад, але стер, не було яскравих прикладів і ось життя підкинуло спалення магазину.

Проблема мови набагато ширша, ніж взаємовідношення українська/російська. Навіть інакше, українська /інші етнічні групи, а їх багато в Україні.

І ось виявляється є українці-сепаратисти, які хочуть в Румунію. Їх вистачає серед болгар, які хочуть в болгарію, молдован і т.д.

Але серед цих етнічних груп велика частина хоче і живе в Україні, любить Україну, але робить це на свої мові.

І я зараз не кажу про офіційний статус мови — це навіть не може бути темою дискусії. Українська офіційна і крапка.

Та якщо ми говоримо про побут і ту побутову ненависть, що починає нестися масами, а це дійсно так, бо війна збільшила градус невдоволення, то в цьому питанні, вважаю, риторика має бути більш гнучкою і виваженою, інакше ці спалення/побиття ніколи не зупиняться, а тільки стануть частішими. Мовний булінг, як з однієї, так і з іншої сторони нічим хорошим не закінчиться. Друге, не можна лише за мовною ознакою називати людину сепаратистом/колаборантом, як це інколи бачу в коментарях.

На Одещині, наприклад, в багатьох болгарських селах в побуті розмовляють на болгарській і це нормально, це їх етнічна мова. Але так, якщо хочеш отримати українську освіту, вчи мову. Офіційну мову знати мають всі громадяни, але ми не можемо влазити в їх побут, бо це їх культура. Так само, як і в побут інших українців.

Вкотре хочу наголосити, що не мова є ознакою якості людини, а справи цієї людини. Бо крадуть, вбивають, порушують закон люди на різних мовах. І приклад з сваркою за російську і спалення магазину за українську вчергове доводять, що зло не має національних кордонів, або ознак. Воно однакове на будь-якій мові.

З.І. і питання повинно стояти інакше. Як зробити, щоб українська була для цих етносів важливою, привабливою? Як поєднати культури, налагодити діалог, комунікацію, щоб українець, який розмовляє на румунській, або болгарській, або українській чи російській любив свою країну однаково і робив все задля її розвитку.

Має бути діалог, а не спалення магазинів і побиття музикантів. Бо це точно не консолідує суспільство. А якщо це відбулося, то говорить про те, що з комунікацією біда, що вже давно щось пішло не так і треба відбудовувати відносини.

І так, порушив закон — відповідай, хоч на українській, хоч на російській, хоч на румунській ти це скоїв.