До Денісової є питання, але навіщо відбілювати армію окупанта? - Юлія Забєліна

Політичний оглядач, парламентський журналіст, автор порталу "Телеграф" Юлія Забєліна відреагувала на статтю "Української правди" про Людмилу Денісову

Побачила пост в стрічці про статтю УП про ексомбудсменку Денісову і пішла читати сама. Вибачте, але я трохи, м’яко кажучи, не розумію таких публікацій. Одразу скажу — пост не в захист Денисової, до неї є за що чіплятись, і якщо наступний Уповноважений буде краще справлятись зі своїми обов’язками, то я тільки "за". Бо я пам’ятаю також як це призначення відбувалось.

Отже, в статті Денісову звинувачують у брехні, мовляв, вона придумувала свої розповіді про зґвалтування з боку російської армії й жодним чином не змогла їх підтвердити правоохоронцям. І самі правоохоронці нібито не знайшли підтвердження її словам. Як і тому, що на гарячу лінію омбудсмена, яку очолювала донька Денісової дійсно звертались постраждалі, які й розповідали це все. Тобто основний меседж, як я розумію — що всі ці розповіді про моторошні деталі — видумка, придумана Денісовою та її донькою.

Одразу скажу, що деякі психологи висловлювали мені своє обурення щодо діяльності доньки Денісової — її інтерв’ю, смакування деталей зґвалтувань. І щодо розповідей Денисової є питання, саме тому я підтримала звернення щодо обурення її риторикою.

Але. По-перше, омбудсмен в Україні є незалежним від всіх гілок влади, тому з ким він має координувати свою діяльність (у статті йдеться, що Денісова не погоджувала свої висловлювання і розповіді з іншими представниками влади)? Я знаю, що владі не подобалась її самостійність в цьому плані і відсутність узгодження меседжів, але по закону омбудсмен незалежний. Якщо реально хочете притягнути до відповідальності, то нехай це роблять відповідні органи.

По-друге, і насправді головне!!! Такими публікаціями створюється гарне підґрунтя для того, аби казати, що в Україні брешуть про злочини з боку російської армії. Я уявляю, як це рознесе пропаганда рф. Як можна в тексті про звинувачення у брехні щодо такого важливого питання спиратись лише на анонімні джерела? Тобто це зараз знецінення злочинів сексуального характеру? Типу росіяни цього не робили? А як це все вдалось дослідити, враховуючи (і я це знаю добре) що деяких постраждалих жінок одразу відвезли до Європи? Тобто вони виїхали й НЕ МОГЛИ дати свідчення в Україні чи потрапити до лікаря (про що кажуть джерела видання) тому хоча б через це статистика не повна.

Є ще інше і добре було б хоча б поцікавитись цим, раз ми на жаль маємо з цим працювати: не всі постраждалі від сексуального насилля звертаються до офіційних органів! Постраждалі в таких випадках вважають себе брудними, негідними, винуватими, бо не розуміють, чому це сталося саме з ними, ціпеніють, психіка може витісняти це, в цьому відмінність сексуального насилля під час війни та в мирний час. Я так пишу, бо професійно це вивчаю. І, загалом, не тільки тому.

Крім того, знаю про друзів знайомих, які не звертались до правоохоронців із заявами, в Офісі генпрокурора нещодавно було десь три офіційних заяви від постраждалих, але хіба це означає що є тільки три випадки зґвалтувань? Ні! І як можна перевірити все що відбувається наразі на окупованих територіях? Гарно про це написав і Данило Мокрик:

"Я не сумніваюсь, що Денісова десь вела свою "інформаційну кампанію", і розбирайтесь з нею, без питань! Заважала вона там чомусь, не заважала, Але справа не про це!"

Справа про відбілювання армії р*шистів, які реально творили й творять жахіття в Україні. І такі публікації зараз — шкідливі. Бо тоді можна буде говорити, що ви й Бучу придумали, й Маріуполь. Цей кейс можна буде використовувати для цього.

Я розумію, що обережність має бути, але не так це треба робити. Такі публічні публікації шкодять. І я не розумію логіку видання.