Найважливіше у повоєнному питанні – яку Україну ми відновлюватимемо? - Юрій Смєлянський

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні уряду 10 січня заявив, що загальна сума на відновлення України на сьогодні становить близько 110 млрд грн. Він також окреслив ключові джерела фінансування: конфісковані російські активи; безпосередньо кошти з державного бюджету; фінанси міжнародних партнерів; гроші донорів, зібрані на платформі United24.

Що можна сказати з цього приводу.

Найбільш ймовірною величиною відстані до Альфа Центавра є показник 4,367 світлового року. А найімовірніша відстань до Денеба – 1550 світлових років. Але для спостерігача із Землі ці зірки знаходяться поруч і є вершинами осінньо-весняного трикутника.

Ось так і з оцінками, що озвучуються час від часу, зокрема й прем’єр-міністром, щодо вартості відновлення України після війни.

Ви колись чули від українського чиновника посилання на методику, за якою здійснювався розрахунок необхідних сум на відновлення збитків від війни? Чи хоча б пояснення логіки оцінки збитків? Я маю на увазі у публічній площині для пояснення суспільству українським платникам податків? Адже одне із джерел – це гроші українських платників податків, йдеться про кошти державного бюджету.

До речі, а які названі джерела за період користування ними: разовий; тимчасовий чи постійний? Окрім джерела "засобу державного бюджету", яке залежить від іноземної допомоги та хронічно дефіцитне, інші джерела знають, що український Кабмін визначив їх як джерела фінансування і згодні з цим?

Риторика прем’єра про 110 мільярдів гривень – це слова про те, що хтось пообіцяв надати допомогу на відновлення у розмірі близько 3 мільярдів доларів США. Це мізер мізерний, але 110 мільярдів гривень уже звучать вагомо у ситуації повної відсутності розуміння, на що ці кошти будуть конкретно використані. Можна припустити, що дороги. Адже дороги – улюблена іграшка влади, яка приносить особисту кишенькову вигоду. За середньою вартістю будівництва доріг в Україні в рамках "Великого будівництва" у розмірі 750 000 доларів США за 1 км вистачить якраз на 4000 км доріг.

Подібні заяви є, на мою думку, піаром та спробою показати, що виконавча вертикаль влади існує – і щось робить на користь Україні у межах своїх повноважень. У ситуації, коли за мірами соціальних настроїв своєму уряду не довірять майже половина громадян України. І навіть такий показник сприймається як завищений та не зовсім об’єктивний.

Найважливішим, на мою думку, моментом у питанні повоєнного відновлення України є відповідь на запитання: "А яку Україну ми відновлюватимемо?".

Україну, яка існує в моделі олігархо-соціалістичних відносин з переважанням монополізму у життєво важливих сферах та тотально бідним населенням? Тобто у моделі довоєнної України? Або в якомусь іншому варіанті? Тоді хотілося б розуміти – у якому?

Хто чи що буде стратегічною метою повоєнного відновлення України? Громадяни України та платники податків – чи особисті кишені невеликого прошарку олігархів, монополістів, державних чиновників та політиків?

Відповідей на ці основні питання владою не надано.