Про конкурс на директора НАБУ: формально все ок, а на ділі ми програли - Роман Шрайк

Про всяк випадок — трабл у конкурсі на директора НАБУ стався на рівні комісії, яка відібрала трійку не найкращих кандидатів, і далі вже Кабміну (насправді ОП) залишалося просто призначити того, хто ближче до них.

Адже одна з головних вимог до директора НАБУ, поряд із чесністю та професіоналізмом, є незалежність від влади. Тому що залежний директор НАБУ, очевидно, не сприятиме якісним розслідуванням проти тих, з ким полягає у "хороших відносинах".

Серед 11 "півфіналістів" були гідні призначення люди за всіма трьома критеріями. Але вони у фінальну трійку чомусь не потрапили.

І головний сум тут у тому, що процедура відбору вважалася якісно прописаною, а рішення комісії значною мірою залежали від "міжнародників".

Тому формально все ок, а на ділі х**ня якась.

Отже, доведеться повертатися на крок назад і намагатися зрозуміти, що при прописуванні "правил гри" було зроблено не так, і виправляти помилки. Але це вже матиме значення за 7 років, такий термін повноважень.

А поки що маємо, що маємо.

Додам під фінал не те, щоб оптимізму, але трохи контраверсійності. Артем Ситник, призначений директором НАБУ у 2015, відразу після своєї перемоги також критикувався і підозрювався. Але в результаті, хоч НАБУ і не можна сказати, що блищало ефективністю, незалежність змогло виявити повною мірою.

Навряд чи на нас чекає така історія, але завжди треба залишати якийсь шанс.

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.