Які загрози і перешкоди стануть у повоєнному відновленні України на прикладі справи Євгенія Дихне - Олександр Куліковський

Це звернення адресую президенту України, керівникам антикорупційних органів, окремо суддям Вищого антикорупційного суду України (ВАКС) і усьому громадянському суспільству.

Воно стосується нещодавнього вироку ВАКС у 5 років позбавлення волі з реальним терміном ув'язнення Євгенію Дихне, колишньому директору аеропорту "Бориспіль".

Сказати, що я був у шоку, не сказати нічого (висновки нижче у: "Коротко по справі").

Мене бентежить те, що антикорупційні органи і суд засуджують керівника держпідприємства не за крадіжку чи корупцію, а за ефективну роботу та намагання змінити совєцьку систему управління підприємством.

Нагадаю для всіх, що під керівництвом Дихне аеропорт "Бориспіль" зі збиткового перетворився на великий європейський хаб із доходами 1,7 мільярда грн, і це доконаний факт.

Напевно саме за це засудили ефективного менеджера на 5 років? Питання, звісно, риторичне.

Після ознайомлення з матеріалами справи, вони, до речі, в повному обсязі опубліковані у відкритому доступі (https://nojustice.com.ua/), це я вперше бачу, поспілкувавшись з адвокатами та самим паном Євгенієм, в мене в голові з'явилися думки якоїсь безнадійності, відчуття абсурду ситуації, і розуміння того, що усі без виключення новостворені антикорупційні інституції – самі мають ознаки корупційності. Є тими органами, що не добирають методів і засобів у своїй роботі і, як виявляється, працюють всупереч закону і на замовлення…

Найгірше усвідомлювати те, що я є один з тих, хто після Революції Гідності стояв на етапі ініціативи появи антикорупційних інституцій та на законодавчому рівні їхнього створення.

Цей вирок винесений не тільки Дихне, цей вирок винесений і мені особисто, і усім, хто причетний до створення цих органів, тому що виходить, що "такі" органи ми створили.

Цей вирок і суспільству, адже є ті хто замовляє такі справи, і є ті, хто виконує такі замовлення у справах.

Цей вирок і усій системі влади, без виключення, а головне — цей вирок усім майбутнім кваліфікованим державним управлінцям та менеджерам, які в післявоєнний час вкрай будуть необхідні під час відновлення та відбудови України, адже це сигнал, що за кожне креативне чи ефективне рішення на тебе чекатиме вирок щонайменше у 5 років.

І ці всі звинувачення базуються, як з'ясувалося, на застосуванні старого нереформованого законодавства про державне майно, яке чомусь так "охоче" захищає нова антикорупційна вертикаль НАБУ/ САП/ ВАКС.

Як результат, з такими абсурдними рішеннями антикорупційного суду ми ризикуємо отримати на державних посадах лише бездіяльних, безініціативних неефективних керівників, які в свою чергу є породженням хабарництва та корупції на місцях.

Як показує життя і система влади, до прикладу, такі аморфні керівники грабують наші державні підприємства і швидко "мігрують" за кордон.

Цей вирок, свідчить про те, що новостворені антикорупційні органи не здали свій тест на доброчесність, об'єктивність, неупередженість, на знання базових законів економіки, а головне, слугуванню українському суспільству та країні, тим більше під час війни.

Результатом такого стану речей, обов'язково має стати повний аудит діяльності та ефективності усіх антикорупційних органів та суду.

Коротко по справі

За що вирок — за надання в оренду двох приміщень в аеропорту для більш якісного функціонування одного з терміналів, за попередніми договорами з компаніями "Артерія Груп" та "Кофе Бар Плюс".

Загалом підписаних таких договорів попередніми керівниками близько 150, але, на диво, зацікавило лише два за часів Дихне.

Справка:

Попередній договір може укладатися, що визнано законним в аналогічних справах Верховним судом України, до моменту підписання основного договору.

Нагадаю, що основний договір надання оренди розглядає на тендерній процедурі Фонд держмайна України, і тягнеться все це до 2 років. Як вам така ефективність?

А завдання керівника — це є створення якісних умов функціонування аеропорту та терміналів для пасажирів, а це різні сервіси, кафе, каси, інше.

Чекати два роки на рішення ФДМУ на підписані договори - це означає не функціонування в певному обсязі аеропорту, що в свою чергу дуже впливає на пасажиропотік та сервіс обслуговування.

Зазначу також, що кошти у розміри 70% від орендної плати за попередніми договорами офіційно отримує ФДМУ, як орган управління аеропортом, який чомусь, після рішення суду, не поспішає повертати їх до аеропорту.

Тобто Дихне, в межах своїх повноважень, створює сприятливі умови для функціонування терміналів, збільшує прибуток підприємства, в загальному піднімає рейтинг та привабливість самого аеропорту завдяки новим та креативним рішенням, чого вимагав тоді післяреволюційний час та українське суспільство, і за це він замість визнання його діяльності ефективною сьогодні отримує покарання.

Далі стає ще цікавіше…

Це принципи і методи роботи детективів НАБУ, і як виявилося, вони абсолютно протилежні тим, які вимагало і вимагає українське суспільство, на противагу колишній прогнилій системі МВС та прокуратури часів Януковича.

Це стало відомо після зізнання на пресбрифінгу Олесею Левочко — начальницею служби договорів неавіаційної діяльності аеропорту "Бориспіль", яка також є підозрюваною у даній справі.

Так, детектив НАБУ Станіслав Браверман, я хочу, щоб усі знали про його ім'я і методи, здійснював протизаконний постійний психологічний тиск на пані Олесю, залякував, схиляв до зустрічі за межами аеропорту один на один без протоколу, неодноразово тероризував постійними дзвінками у неробочий та пізній час, шантажував дітьми та колишнім чоловіком, погрожував звільненням з роботи, наголошував про виправдальні вироки у подібних справах не більше 2-3%, і все це для підтвердження нібито "злочинних дій" Дихне.

Я щось не пригадаю, щоб під час створення НАБУ, ми законодавчо врегулювали саме ТАКІ методи роботи детективів.

Але це окрема тема для розслідування!!!

Хочу зазначити і наступне, що під час проведення слідчих дій, було встановлено про відсутність особистого спілкування Дихне і Левочко, що дало б в подальшому можливість узгоджених дій.

А найсмішнішим є те, що показання від ФДМУ дав її колишній очільник Дмитро Сенниченко, якого розшукує саме НАБУ за заволодіння коштами у 500 млн грн та який зараз переховується за кордоном.

Більше того, на запитання у детективів НАБУ, чи розривати інші 150 договорів, що неодмінно призвело б до зупинки термінала D, відповідь була: "Не потрібно".

І ось вам доказ і факт незрозумілого вибіркового підходу до одного і того ж питання, що свідчить уже про необ’єктивність проведення слідчих дій і порушення взагалі кримінальної справи, а у ній там взагалі повний аут.

Аналогічна кримінальна справа за цим фактом була раніше порушена Бориспільською поліцією, яка і була закрита у 2019 році за відсутністю складу злочину, але всупереч чинному законодавству, КПК України, детективами НАБУ була витребувана і знову порушена уже нібито за підслідністю НАБУ, що абсолютно є абсурдним, адже жодних корупційних діянь не було доведено і судом не зазначено.

Роз’яснюю:

Корупція, у своєму прямому розумінні, є використання посадовою особою свого службового становища з метою отримання неправомірної вигоди, або особистого збагачення.

А з вироку суду відомо, що ані Дихне, ані Левочко не привласнили та не отримали неправомірної вигоди, жодної гривні у власне збагачення, що і є доказом абсурду слідства та розгляду даної справи антикорупційними органами та судом.

Адже, якщо слідчими органами не встановлено факту корупційного правопорушення (злочину), то дана справа не може мати підслідність у НАБУ та розглядатися антикорупційним судом.

Це б мало стати дослідженням Національної поліції та господарськими судами, а не антикорупційними.

Я вже мовчу про те, що всупереч КПК України перша підозра була переписана та змінена, та про те, що надані відповідні експертизи стороною захисту судом були повністю відхилені. Натомість визначення оцінки "збитків" за 2017 рік оцінювали за шкалою 2019 року, причому для НАБУ, знову ж усупереч законодавству, були надані послуги з оцінки приватною компанією, ТОВкою ЗАВІСА…

А тепер головне, про саму причину

За часів керівництва аеропортом Євгенія Дихне у нього був один із заступників Дмитро Денисов (єдиний свідок у справі), який перед проведенням відкритого конкурсу на посуду директора аеропорту, на якому не отримав перемогу його, як виявилось пізніше, партнер по бізнесу Юрій Солончук (ставленик одеських мільярдерів Кауфмана і Грановського), постійно наголошував на тому, що Дихне вже більше не буде керівником, не виконував його накази та останнім часом взагалі був відсутнім на робочому місці.

Після скасування результатів конкурсу Дихне був призначений в. о. директора аеропорту, і за систематичну відсутність на робочому місці його заступника Денисова було звільнено. Денисов так до кінця не сприйняв факт поразки на конкурсі його товариша Солончука, втрату "райдужних" корупційних перспектив в аеропорту та подальше звільнення, як особисту образу і поразку, через що і почалася "травля" Дихне.

Все почалося через кримінальну справу в Бориспільській поліції, а далі вже через окремих детективів НАБУ (Станіслава Бравермана), прокурора САП (Сергія Подгореця), і як результат — вирок ВАКСу. Денисов досягнув своєї МЕТИ — ПОМСТИ, у винесені вироку Євгенію Дихне.

Тому відразу і стає зрозуміла вибірковість слідства по лише двох попередніх договорах, методах антикорупційних органів, та самого однобічного, та з відсутністю змагальності сторін, іншого, розгляду судової справи суддями ВАКСУ.

З усього вищезазначеного який я зробив висновок для себе особисто:

• що за такої системи координат, прикладом якої є справа Дихне, майбутнє країни і її повоєнне відновлення має дуже туманні перспективи з корупційним присмаком самих органів, які б мали з нею боротися;
• що будь-яка перспектива у креативності, підходах та фаховості майбутніх менеджерів з відбудови країни, буде паралізована та унеможливлена з огляду на вирок Дихне;
• що будь-яка ініціатива у повоєнному відновленні повністю зупиненої цивільної авіації її менеджерами зазнає пасивності і, як наслідок, неефективності в підходах та рішеннях, що значно вплине на імідж та перспективи економічного розвитку України та вступу до Європейського союзу та НАТО.

Зазначу, що на сьогодні, командою адвокатів Євгенія Дихне подана апеляція до Апеляційної палати ВАКСУ, де я особисто хочу вірити у відновлення справедливості, все ж таки панування верховенства права та закону у державі.

Бо саме це основне, що має нас відрізняти від злочинного режиму в країні-агресорі — російській федерації.

Джерело: Telegram-канал ХРОНІКИ ВІЙНИ з Куліковським