Росіян дратує те, що ми сміємо бути агресивними що до них - Катерина Мола

Політолог Катерина Мола висловилася про скандал через відмову українських письменників брати разом із росіянами участь у фестивалі World Voices, організованому PEN America

Цей текст видалять дуже швидко, я це знаю. Але для твітера він завеликий, а для медіа некоректний. Я не хочу шукати аргументів і щось додатково прояснювати, я просто знаю що все так.

Мені здається, я розумію в чому справжня причина цих "культурних скандалів", з якими ми маємо справу останнім часом. Знаєте, коли українці відмовляються ділити щось із росіянами: сцену, винагороду, шпальту. Це виглядає так обурливо для нас усіх: в сенсі ви ображаєтесь і маєте претензії?

Як це?

Тобто у вас спершу не забракло нахабства взагалі випхатись кудись на божий світ і робити вигляд, що ви репрезентуєте якусь там культуру, що ваша думка чогось вартує, що ви маєте сказати щось важливе, і це НЕ ВИБАЧЕННЯ, а потім ви ображаєтесь на гидливість людей, яких просто зараз катують і вбивають ваші співвітчизники? Серйозно? Але це ж росіяни, вони всюди поводяться однаково, просто вони вважають що вони мають на це право:

• Путін має право розпочати війну
• Простий ванька має право гвалтувати жінок і дітей
• Простий асланбєк має право спи**ить холодильник
• Нєбєндзя має право с*яти всьому світові в очі на засіданнях ООН
• Маша Гессен має право на**ать українців і вивести на сцену росіян, щодо яких було означено, що їх там бачити ніхто не хоче. Ніхто не хоче, а Маша хоче.

Це явища одного порядку: просто лізти куди тебе не просять, не кликали, де тобі не раді, де тебе ненавидять, тобою гидують, але тобі все одно. Тому що ти хочеш. Маша хоче російську літературу. Асланбєк хоче холодильник. Ванька хоче бити і гвалтувати. Путін хоче знищити всіх українців. Це однокореневі явища.

Не важливо наскільки різними є всі ці люди на позір. Не важливо, що ванька ненавидить асланбєка всім своїм расистським нутром. Не важливо, що асланбєк вважає ваньку невірним, алкашом і дегенератом. Не важливо, що путін вважає машу родітєлєм №1 і лякає нею простих росіян, не важливо, що маша вважає путіна тираном. Важливо те, що у них є дещо спільне — їм взагалі по**й хто там що вважає. Їхнє сприйняття світу настільки зациклене на самих собі, що бажання інших, існування інших — це незначні перешкоди. І так само, як путіна, машу дратує ось це — СПРОТИВ.

Російсіян дратує те, що ми сміємо бути агресивними що до них. Кожен в своїй сфері. Путіна бісить те, що прокляті українці досі не в складі росії, пручаються і відмовляються разом відновлювати ссср. Ваньку бісить, що хохлуха не наварила йому борщу і не розпахнула радісно перед ним ноги, асланбєка бісить, що в нього вдома гірше, ніж в маріуполі, а машу гєссен бісить те, що другосортна українська літературна спільнота ви***ується, і замість того, щоб радіти тому, що опиняється на одній сцені із носіями великої російської культури, відмовляється від привілеїв. Маша ж хотіла їх обдарувати, вивести їх з нормальними людьми на один майданчик, а вони сміють гидувати. Ні, Маша їх ощасливить примусово. Собою і своїми друзями. Так само як примусово собою нас хотів "ощасливити" путін, як примусово "ощасливлювали" жінок в окупації ваньки, це явища не одного порядку, але одного кореня.

І в культурі це помітно навіть більше, бо це дистильоване чисте презирство. Українець може бути яким завгодно: смішним, підлим, гарно співати, смачно готувати, бути хитрим, бути красивим, навіть талановитим. Але він не сміє бути витонченим. І не сміє бути агресивним. Витонченість і агресія — це суто домінантні риси, і росіяни абсолютно і повністю хотіли би залишити їх за собою. І саме тому ми не готові до діалогу, тому що діалог — це справа рівних, а ми не рівні. Навіть найкращі з них настільки мізерні і облудні, що не в змозі осягнути наскільки викривлену картину світу вони несуть в собі, наскільки вони морально збочені, перекручені і перетравлені цим гігантським хробаком під назвою росія.

Не знаю чи колись настане час, коли з кимось із них можна буде говорити, але я сподіваюся, що ні. Бо це просто принизливо.