Грицько на природі, Одарка на гнізді: як за ногами відрізнити стать лелек

Літо добігає кінця. Невдовзі полетять у вирій і Грицько з Одаркою — найпопулярніша лелеча родина України, за життям якої в режимі онлайн певний час могли спостерігати всі охочі. Як і торік, вони поставили на крило п’ятеро пташенят. Але безплатне "кіно" на цьому не закінчилось.

Науковці з Національного природного парку "Пирятинський" обіцяють продовження "серіалу" за участі борсуків та інших звірів, на яких готують фотопастки.

Чому порятунок пораненого пташеняти — погана ідея

Як відрізнити батька Грицька від матері Одарки? Це запитання найбільше хвилювало українців, які стежили за цілодобовим стрімом на YouTube-каналі, запущеним наприкінці березня Національним природним парком "Пирятинський" за підтримки ТОВ "Леляківське" (Полтавщина) з метою спостереження за сім'єю лелек та збору інформації про гніздову поведінку птахів. А коли вилупилися лелеченята, підписники каналу найбільше хвилювалися за найменшого, якого назвали Юрасиком, адже він з’явився на світ 6 травня, у Юріїв день.

— Навіть збиралися рятувати пташеня — забирати з гнізда — щоб не дати йому загинути від свавілля власної матері, — розповідає доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка і за сумісництвом науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський" Анатолій Подобайло. — "Розбірки" в цій родині виникли приблизно через два тижні після вилуплення останнього, п’ятого пташеняти.

Тоді була посуха, і батьки-лелеки, певно, відчули скруту в забезпеченні свого потомства їжею. У Одарки увімкнувся якийсь подразник, тому вона стала проявляти агресію щодо найкволішого Юрасика, намагаючись впіймати його і викинути з гнізда. Малий опирався, тікав, відбивався від неї та від старших братів-сестер. І цим довів, що здатний до виживання. Грицько, між тим не втручався у конфлікт, — каже науковець.

На щастя, до найгіршого не дійшло — у пташиній родині настав мир, і далі подібних інцидентів уже не виникало.

Сьогодні, за словами Анатолія Подобайла, Юрасик нічим не різниться від братів-сестер, які вилупилися кількома днями раніше за нього. Хіба що літати став пізніше за них — приблизно на стільки ж днів, наскільки пізніше з’явився на світ.

— Природа влаштована дуже раціонально. У неї свої закони, в які людям не варто втручатися, — каже доцент Подобайло. — Учасники ж чату в цілодобовому YouTube-каналі, які мали можливість спостерігати за гніздовим життям лелек, олюднювали їхні стосунки, і можлива загибель пташеняти видавалася їм трагедією. Хоча для птахів це, в принципі, норма. При дефіциті корму батьки нерідко викидають найслабших дітей з гнізда, а то навіть і поїдають їх, аби врятувати сильніших чи врятуватися самим.

Якби так сталося, що ми підібрали б Юрасика на землі, то навряд чи він став би колись на крило. Він не навчився б добувати собі їжу, жити в зграї. І був би вічним тягарем для тих, хто за ним доглядав би. Зазвичай добросердні люди віддають десятки поранених птахів у зоопарки, а там, виявляючи гуманність, їх приймають.

Але експозиційної цінності птах з перебитим крилом не являє, а ресурсів на його вигодовування, можливо, ампутацію і потім утримання піде дуже багато. На жаль, пояснити це людям майже неможливо. Можете, звісно, закидати мене капцями, але я скажу, як є: краще посадити десяток дерев, аніж врятувати одне поранене пташеня.

Пташиний 18+: як паруються лелеки

— Пане Анатолію, а тепер дайте відповідь на інше запитання, яке найчастіше зустрічалося в чаті: за якими ознаками відрізнити лелеку чоловічої статі від жіночої?

— Це запитання було особливо актуальним у період висиджування яєць. Адже батьки по черзі гріють яйця і їх практично неможливо ідентифікувати. Та все ж завдяки відеокамері всі могли побачити мить спарювання птахів, після чого все трохи почало прояснюватись. На цьому фрагменті відео я зробив вікове обмеження 18+, що одразу викликало надзвичайний інтерес користувачів інтернету. Відео набрало півмільйона переглядів!

— До того ви теж не розрізняли птахів за статтю?

— Науковці цим особливо не переймаються. Хоча Грицько трохи більший за Одарку, у нього дещо товщі ноги й дещо товща основа дзьоба. Та найбільше впадає в око його оперення — воно завжди трохи неохайне, кострубате. Крім того, він, вірогідно, старший за самку. А Одарку можна відрізнити за червонішими ногами — це її індивідуальна особливість. Вона більше сиділа в гнізді, він більше вештався по природі.

— Я звернула увагу, що дорослі птахи практично не бували разом у гнізді. Тож у мене нескромне запитання: коли вони спарюються?

— У моногамних птахів статеві залози розвиваються лише в той момент, коли вони розмножуються. Тоді у самців сіменники (вони заховані всередині черевної порожнини) збільшуються у вазі у сотню разів, з горошини до розміру приблизно половини середньої картоплини. У самки активно починає працювати єдиний яєчник. Але цей період триває всього з тиждень. І як тільки він закінчується, статеві залози вимикаються, зменшуючись у десятки разів. А якщо статеві залози вимкнені, то й усі ознаки статевого диморфізму, тобто, анатомічних відмінностей, згладжуються. Це така еволюційна перевага птахів. 90 відсотків своєї енергії вони витрачають на можливість літати.

— Торік пара Грицько та Одарка також вивели на світ п’ятеро пташенят. Це найбільша кількість яєць, які самка може відкласти за період спарювання?

— Думаю, що так. Адже період спарювання, як я вже сказав, триває приблизно тиждень, а самка до того ж має лише один яйцепровід, тому вона здатна відкладати яйця через день. Однак самець мусить забезпечувати її сперматозоїдами щодня, щоб вони могли проникнути в жовток на початку яйцепроводу й відбулося запліднення.

Скільки пташенят має успішна лелеча сім’я

— Ви ж спостерігали не лише за гніздом Грицька та Одарки. Як в інших пар з виводками?

— Загалом у Національному природному парку "Пирятинський" і на межі з ним ми нарахували 70 лелечих гнізд. Вони знаходяться у майже двадцяти населених пунктах. Але тільки Леляки, де гніздяться Одарка та Грицько, й Повстень оточені з усіх боків луками Нацпарку, які наш партнер — Леляківська сироварня — вчасно і правильно скошує, тому тут особливо сприятливі умови для харчування лелек. Випадково чи ні, але саме в цих селах ми зафіксували по п’ятеро пташенят в одному гнізді.

В інших селах по-різному. Частина гнізд цьогоріч лишилась порожніми, відсотків 10 пар були без пташенят. У декількох родин вижив не весь виводок. В одному селі люди знайшли аж трьох малих, які загинули по черзі. Є версія, що внадився яструб. Хоча лелеки обороняються від цих хижаків, але якщо пара молода, недосвідчена й залишала пташенят без нагляду, то таке може статися. Також круки можуть нападати… Середній показник пташенят на успішне гніздо — 2,4. А кожна успішна сім’я має по двоє-троє пташенят.

Більші сім’ї у тих лелек, які гніздяться у селах, що знаходяться ближче до заплав, а отже, до харчової бази. Тут фіксували по двоє-четверо пташенят в одному гнізді. У Каплинцях, наприклад, ми загалом близько десятка нарахували.

А є села, як от Нові Мартиновичі Пирятинської громади, у яких взагалі лелеки не гніздяться. Вірогідно, вони мають прив’язку до місць, на яких жили їхні предки. Нові Мартиновичі порівняно молоде село, яке спеціально було збудоване для переселенців з Чорнобильської зони років 35 тому.

Кількість гнізд, за нашими спостереженнями, дещо зменшується. У Сасинівці, наприклад, колись було три гнізда, потім — два, зараз лишилось одне, але ось уже два роки пара, яка там живе, не може вивести пташенят. Але щоб зробити достовірні наукові узагальнення, потрібно проводити довготривалі спостереження.

— Що можна сказати на сьогодні?

— Те, що Грицько й Одарка — досвідчені батьки. Вони ні на секунду не залишали своїх дітей без нагляду, аж поки ті не стали, як гарні гусенята. Тому вже другий рік поспіль ставлять на крило по п’ятеро пташенят.

Чимало корму лелеки знаходили безпосередньо в селі: черв’яків, мишей, хрущів, личинок… До речі, жаби, які найчастіше викликають негативні емоції в учасників чату, становлять менш як 10 відсотків у раціоні цих птахів.

Перший виліт пташеняти був зафіксований 3 липня, останній — 12-го. Отож, самка тиждень відкладала яйця, тиждень лупились пташенята, і ця часова різниця збереглася аж до того, як їм настала пора ставати на крило.

Ми записали на жорсткий диск терабайти відео, за якими взимку на прискореній прокрутці будемо спокійно вивчати поведінку птахів, вирізати найцікавіші моменти.

Чому bird watcher крутіший за професійних орнітологів

— Розкажіть детальніше про кільцювання лелеченят. У Національному парку "Пирятинський" це відбулося вперше?

— Мета кільцювання — вивчення міграційних шляхів птахів. Це старий класичний метод вивчення переміщення птахів у природі, який ми дійсно застосували вперше. Наш орнітолог Віталій Казанник замовив в Українському центрі кільцювання птахів два види кілець (їх виробляють у Євросоюзі за єдиним стандартом). Одне з них нового зразка, пластмасове, яке добре видно в бінокль або в сучасний фотоапарат з гарною оптикою, а друге — звичайне, довготривале, виготовлене з алюмінію. Кільця мають індивідуальний номер, що дозволить у разі смерті птаха передати інформацію про нього до Європейського центру кільцювання птахів. Та ми з колегами сподіваємося дізнатися дещо більше про живих дітей Грицька та Одарки, які незабаром відлетять до Африки. Надіємось, їх сфотографують десь в Ізраїлі.

— Як ви про це дізнаєтесь?

— Зараз у розвинутих країнах дуже популярний такий екологічний спосіб дозвілля, як bird watching (у буквальному перекладі "дивитися за птахами"). Цих бьордвотчерів дуже багато. У них є свої спільноти, вони змагаються між собою в кількості спостережень за день. Це майже спорт. І вони здатні отримати інформації значно більше, аніж професійні орнітологи, яких у світі бракує. Тож будемо чекати на зворотній зв'язок від любителів спостерігати за птахами. На пластмасовому кільці є наші дані.

— Здається, ви планували почепити молодняку маячки, за якими можна відстежувати їхню міграцію онлайн. Щось не вийшло?

— Просто ціна питання досить висока. П’ять маячків коштують 7 тисяч євро. Директор Леляківської сироварні пообіцяв, якщо все буде нормально з бізнесом, допомогти їх придбати наступного року.

— До речі, як пташенята перенесли операцію з кільцювання?

— Таких крупних птахів, як лелеки, кільцюють тоді, коли вони практично досягли ваги дорослого, тобто, коли скелет уже сформувався й кістки більше не ростимуть. Щоб затягнуте кільце у перспективі їм не заважало. І разом з тим треба вибрати такий момент, коли вони ще не роблять спроб літати. Бо інакше піднімешся до гнізда, а вони повистрибують і стануть легкою здобиччю для собак. Тому треба вгадати момент, який триває буквально тиждень-півтора. Ми з Віталієм Казанником зробили це у другій декаді червня. Піднялися на ковші сільгоспмашини до гнізда, половили малечу в мішки.

Кільцювали внизу з допомогою студентів, які перебували на практиці. Окрім того, зважили пташенят кантаром, заміряли довжину цівок, дзьобів, крил. Найменше важило 3400 грамів, а найбільше — 5100. Тоді поклали назад у мішки й підняли у гніздо. Батьки в цей час сиділи на даху сусіднього будинку, опору не чинили.

— Пригадую, ви побоювалися реакції учасників чату на можливу смерть найменшого лелеченяти у прямому ефірі. Тому й стрімити перестали?

— Прямі стріми були заборонені СБУ через те, що вони у воєнний час можуть нести небезпеку, даючи наводку ворогу. Так це чи ні, не нам вирішувати. Але Служба безпеки розіслала СМС усім, хто має відеокамери та веде стріми, з проханням не виходити в прямі ефіри. Ми виконали цю вказівку. Підписники, мені здається, поставились з розумінням до цього. Хоча були засмучені, питали, коли відновляться цілодобові прямі включення. Але з того часу ми не вели стріми. Викладаємо на YouTube-канал лише найцікавіші фрагменти вчорашніх чи позавчорашніх записів, хвилин на 5-10, які вже не несуть небезпеки виявлення роботи ППО. І таким чином підтримуємо цікавість нашої аудиторії.

— Лелеки от-от полетять у вирій, і тисячі ваших підписників, котрі цікавляться дикою природою, залишаться без дійсно захопливого "кіно". Чи будете ви викладати нові "серії", працюючи з обробкою записаного матеріалу?

— Насамперед зауважу, що наші стріми дуже багатьом людям слугували психологічним розвантаженням, допомагали легше переносити тривогу, пов’язану з воєнними діями. Але ми продовжуємо наукові дослідження, будемо викладати цікаві фотографії звірів, які перебувають під охороною Національного парку "Пирятинський", з якими лелеки пов'язані сотнями екологічних зв’язків.

Ми поновимо роботу з фотопастками. Цей відносно новий технологічний вид досліджень за зоосвітом базується на використанні спеціальних фотоапаратів, які захищені від дії природних факторів і реагують на рухи. Їх зоологи часто ставлять на звіриних стежках, на водопоях, охоронці — на важливих об’єктах, якщо нема можливості дивитися прямі трансляції.

Ми два роки перед широкомасштабною війною таким чином спостерігали за життям двох родин борсуків. Але під час наступу окупантів, що дійшли до Прилук, від яких до нас рукою подати, віддали свої обидві фотопастки тероборонівцям. Завдяки їм вони контролювали ситуацію навколо Пирятина, щоб не допустити можливої висадки ворожого десанту. Тепер, після півторарічної перерви, поновимо дослідження.

За допомогою фотопасток, які автоматично, залежно від налаштувань, роблять серії фотографій чи знімають відео, наша команда колись назбирала тисячі фото, на яких нарахували кілька десятків видів тварин і птахів. Серед них є унікальні кадри. Думаю, людям це буде цікаво. Тому звернувся до наших підписників з проханням зібрати кошти на нові фотопастки, і вже закрили збір — чотирьох нам досить. Тож протягом зими будемо викладати фото й розповідати людям про тварин, до яких лелеки повертаються навесні.

Фото, відео надані Анатолієм Подобайлом