Сьогодення легендарного заповідника: що роблять туристи в "Асканії-Новій", хто годує тварин та де подівся науковий архів

В Україні існує заповідник віком 123 роки, де можна зустріти зебр, американських бізонів та коней Пржевальського. Подивитись на рідкі види тварин та рослин може будь-хто охочий, бо місце відкрите для туристів. Називається воно "Асканія-Нова" і вже 13 років посідає перше місце серед "Семи природних чудес України".

Але чи справді в "Асканії" все настільки гладко та таке диво не має проблем, наприклад, зі своїм утриманням?

"Телеграф" поспілкувався з головою правління ГО "Українська Природоохоронна Група - UNCG", вченим-екологом Олексієм Василюком, який розповів про стан Асканії. Далі в тексті читайте про відвідувачів заповідника, хто його охороняв, коли Асканія набула свого статусу та чому там не можна запускати дрони. 

"Зоопарк" для зберігання рідкісних видів

За словами Олексія, ще у 1898 році українсько-німецький природодослідник, барон Фридрих Фальц-Фейн започаткував на місці заповідника зоопарк.

"Це ми зараз вкладаємо в це слово інше значення. А тоді він його зробив для того, щоб зберегти рідкісні види тварин. Це не звіринець з клітками, де тварини не можуть розігнутись. Наприклад, павичі живуть там самі. А бізони на величезній огородженій території на кілька сотень гектарів. Тим же сайгакам потрібні величезні території, їм не можна усвідомлювати, що вони огороджені", - каже наш співбесідник.  

Еколог каже, що завдяки Асканії, наприклад, вдалося врятувати коня Пржевальського та зубрів. Та додає, що заповідник декілька разів лишався свого унікального статусу: 

"В заповідник Асканію перейменували в 1995 році й надали офіційний статус. З 1934 вона взагалі не мала офіційного стану. Інститут тваринництва досі хоче його скасувати, бо вважає, що це їх пасовища, які в них відібрали". 

Комаров в "Асканії-Нові": ведучий покаже глядачам закриту зону заповідника (фото)

Попри те, що офіційного статусу в Асканії довго не було, до заповідника всі влади та армії у часи війн ставилися шляхетно та оберігали його. 

"Мабуть, найкрасивіший епізод з заповідником наступний. Коли була громадянська війна 100 років тому, то всі армії, які проходили через Асканію, залишали там свою частину, щоб запобігти селянським погромам в заповіднику", - додає Олексій.

"В Асканії все тримається на директорі та кількох ентузіастах" 

Держава, каже Олексій, байдужа до стану заповідника. Він навіть належить до закладу, в якому він бути не повинен. 

"В Асканії все тримається на директорі та кількох ентузіастах. Фактично, держава не підтримує Асканію. Так, була ювілейна монета, але це така дрібниця у порівнянні з тим, що зоопарку не має за що годувати тварин. Адміністративно Асканія підпорядкована сільськогосподарській академії наук і її не позиціюють як заповідник. Наприклад, на корми потрібно кілька мільйонів. Отже, фактично Асканія існує на умовах самозабезпечення. Ті гроші, що залишають туристи, йдуть на годування", - розповідає Василюк. 

"Держава не видала жодної книги про Асканію"

"Її директор (вчений-біолог й еколог - Гавриленко Віктор Семенович - Авт.) написав власний труд про заповідник. Держава не видала жодної книги про Асканію. Ще ми видали декілька стародруків перенабраних на сучасний лад. Це все робилось за гроші меценатів. За декілька років ми різними мовами знайшли 1200 публікацій про Асканію. Ці тексти за період до 1945", - продовжує Олексій. 

Через історичні перипетії архів, який був до Другої Світової війни, знищили. Довелося майже з нуля збирати інформацію про Асканію. Олексій знайшов меценатів, які дали гроші на пошук таких даних та потім їх друкування у вигляді книжок:  

"Спочатку під час війни частину документів вивезли німці у 1943. До цього, в 1930-х, гебісти щось витягли. В 1944 прийшла Радянська армія та залишок документів спалила. Отже, в Асканії не має власного архіву з даними до 1945 року. Можна сказати, що це рятувальна експедиція, бо ми шукали матеріали по бібліотеках багатьох країн, а потім перекладали на українську. Було доволі важко, тому що, наприклад, книги могли бути написані старою чеською, або старою англійською, або взагалі іспанською. Хронологічно ми видаємо публікації про Асканію у різних виглядах - від заміток в газетах до наукових статей. Зараз вже надруковано п’ять томів, точно буде ще два. Асканівцям цим займатися ніколи, бо їх основна мета зробити так, щоб тварини не голодували". 

"Є ризик, що в лічені роки вимре сайгак" 

Асканія - єдиний заповідник, спеціалісти якого навчилися розводити сайгаків. Це ледве не єдине місце у світі, яке знається на подобній практиці. 

У заповіднику "Асканія-Нова" масово гинуть червонокнижні птахи (фото)

"Є ризик, що в лічені роки вимре сайгак. Зараз почався процес захисту цих тварин. В степах Казахстану та Монголії будують декілька великих центрів розведення сайгаків. Це все буде робитись з консультаціями від самої Асканії, бо тільки тут навчились їх розводити, - каже Олексій та додає черговий цікавий факт, - Не можна запускати дрони на території. Копитні їх бояться. Сайгаки злякавшись можуть розбитися об паркан. А якщо він собі щось ламає, то вмирає, бо в них дуже крихкі кістки". 

Асканія після локдауну

На період локдауну були обмеження. Але зараз Асканія вже приймає туристів. Там відкрита місцевість, тому й небезпеки коронавірус несе менше. Але все одно карантин погано відбився на стані заповідника, розповідає Василюк та додає: 

"За цей рік Асканію відвідало близько півтори тисячі людей - це дуже мало. Зараз почався сезон, коли степ квітне. Там найбільш цікаво - травень-червень. Люди не їхали через локдаун". 

Отже, поки в’їзди-виїзди в інші країни то відчиняються, то зачиняються, є час подивитись на власну країну та її прикраси. Заповідник "Асканія-Нова" - саме одне з таких. Більш того, кожен відвідувач долучається до турботи про заповідник, бо кожен придбаний квиток та оплачена екскурсія - це додаткова їжа для рідкісних тварин.

Сотні тисяч диких птахів вивезли з України на паштет в арабські країни: одну партію змогли врятувати