"За рівнем застосування інновацій конфлікт на Донбасі багаторазово перевищує Сирію або Ірак", — Владислав Бельбас, гендиректор КПП "Українська бронетехніка"

Читать на русском
Автор
5127
Генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас Новина оновлена 11 вересня 2021, 17:03
Генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас

Герой чергового матеріалу спецпроєкту #БізнесТелеграф — гендиректор вітчизняного КВП з виробництва бронетехніки та озброєння

Нещодавній військовий парад, який пройшов на День незалежності, нагадав широкій аудиторії про те, що в Україні є власна військова промисловість. Причому не тільки державна, а й приватна. Цей захід тим і був унікальний, що на ньому продемонстрували більше продукції приватних оборонних компаній, ніж на будь-якому параді раніше. Оборонні технології в сучасній Україні це вже ринок, про що #БізнесТелеграф неодноразово писав.

У числі лідерів за кількістю продемонстрованої техніки на параді було конструкторсько-виробниче підприємство (КВП) «Українська бронетехніка» з головним офісом у Києві. Бронеавтомобілі, позашляховики, міномети, наземні дрони, міномети, боєприпаси – все це компанія пропонує Міноборони і Нацгвардії. І про все це ми поговорили з генеральним директором «Української бронетехніки» Владиславом Бельбасом.

Окремо ми зупинилися на найбільш гучних проєктах останнього року, серед яких ракетні комплекси «Нептун» і «Вільха-М», проєкт позашляховика «Сайгак» і локалізація наземного дрона «Agema» з ОАЕ – компанія встигла взяти участь скрізь. Що краще – чеська Tatra або український КрАЗ? Чому Міноборони хоче «УАЗик» на базі Toyota? Скільки тисяч мін повинен відстріляти міномет для прийняття на озброєння? Чому оборонне держзамовлення-2021 заблоковано, але імпортні озброєння все одно закуповуються, знижуючи доходи вітчизняним компаніям? Відповіді на ці та інші питання ви дізнаєтеся далі.

- Давайте почнемо з теми військового параду у столиці на День незалежності. Одні кажуть, що це занадто дороге задоволення на тлі кризи. Інші, що 30-річчя держави треба було відзначити гідно для підняття бойового духу нації. Ваші бронеавтомобілі там брали участь, причому досить масово. Як ви оціните парад, і чи досяг він поставлених цілей?

- У тій ситуації, в якій перебуває Україна зараз, проведення параду було абсолютно необхідно. Ми – Україна – показали можливості країни у сфері озброєнь і продемонстрували, що у нашої армії є майбутнє. Технологічне, інноваційне, своє. Серед приватних підприємств наша продукція була представлена на параді найбільш широко – 4 «коробки» по 9-11 машин. У параді брали участь наші бронеавтомобілі, що знаходяться на озброєнні у силових відомств. 

ББКМ «Новатор» з протитанковими комплексами «Скіф» і MRAP «Варта» з американськими комплексами Javelin від Міноборони. Від Нацгвардії були «Варти» і «Новатори» для підрозділів швидкого реагування. Це масові машини, які довели свою надійність і функціональність. За 6 років ми поставили у війська понад 400 броньовиків. Також Хрещатиком «марширував» новий протикорабельний ракетний комплекс «Нептун», вже на новому шасі Tatra. В рамках цього проекту «Українська бронетехніка» виконує роботи з бронювання корпусів рухомих командних пунктів.

- А броньовані кабріолети Міноборони у вас не замовляло? Перед парадом цю тему досить активно обговорювали.

- Не хочу критикувати конкурентів і Міністерство, але броньований кабріолет, на мій погляд, це кітч. У Міноборони вже є спеціальні автомобілі для параду – американські HMMWV. А яке бойове застосування може бути у броньованого кабріолета – він же відкритий зверху? Це недоцільно.

До речі, раніше з Міноборони надходило замовлення на легкий неброньований кабріолет на базі пікапа, але закупівля не відбулася. Ми дали згоду на участь у проєкті, проте більше комунікації з МОУ з цього приводу у нас не було. Хоча у мене, зізнатися, до подібних запитів ставлення неоднозначне: навіщо витрачати гроші на черговий парадний автомобіль, чи не краще закупити необхідну військову техніку у війська?

- Що ще виробляє «Українська бронетехніка»? Наскільки велика у вас компанія?

- У нашій команді близько ста співробітників плюс підрядники і субпідрядники, які виконують частину робіт. Оскільки виробляємо військову техніку і озброєння практично виключно під держзамовлення, робимо ставку не на розмір компанії, а на партнерство. Наприклад, наша дочірня компанія «Рубін» є єдиним в Україні виробником артилерійських снарядів великих калібрів.

Ми постійно розширюємо лінійку продуктів. У 2017-18 ми почали освоювати артилерійський напрямок – виробництво мінометів калібрів 60 мм, 82 мм і 120 мм і боєприпасів до них. Перші два вже взяті на озброєння і серійно поставляються у війська. Міномет 120 мм нещодавно успішно завершив держвипробування і також готується до прийняття на озброєння.

Міномет 60 мм – це зброя натовського зразка, яка раніше в Україні не використовувалася. Ми поставляємо його серійно і виробляємо до нього боєприпаси. Вже виконали два контракти для Міноборони. Наша міна 60 мм – єдиний наразі НАТОвський боєприпас, поставлений на озброєння в Україні після 2014 року. Міни 82 мм і 120 мм зараз на фінальній стадії проектно-конструкторських робіт.

Паралельно ми готуємо випуск модернізованої зенітної установки ЗУ-23-2, яка зараз якраз проходить державні випробування. Найближчим часом очікуємо допуск до експлуатації у військах. З масштабних партнерських проектів – «Нептун» і «Вільха-М».

Зенітна установка
Зенітна установка

- А яка зараз ситуація з освоєнням державного оборонного бюджету-2021? Була інформація, що в 2019 р. у вашої компанії був обіг понад 1 млрд грн, а в 2020 р. він впав до 121 млн грн. Чи повʼязано це з тим, що оборонне замовлення було практично заблоковано через міжвідомчі протиріччя?

- З 1 січня змінилася процедура оборонних закупівель, а ось підзаконні акти, що їх регулюють, виявилися непідготовленими. У підсумку всі виробники, не тільки ми, опинилися в ситуації, коли за старою процедурою проводити закупівлі вже не можна де юре, а нова де факто ще не працює. Ось і вийшло, що гроші державою виділені, а використовувати їх не можна. Зараз йде робота тільки в рамках контрактів, укладених у 2020-му. Вже протягом 9 місяців чиновники обіцяють, що ось-ось все виправлять…

Однак зниження обороту у 2020-му повʼязано не тільки з новими тендерними процедурами, а й, перш за все, з переорієнтацією Міноборони на імпорт, що шкодить вітчизняному виробництву. Це торкнулося практично всього сектора українського приватного ВПК. Ми повʼязуємо це зі зміною керівництва у відомствах, які курирують закупівлі.

Наприклад, минулого року замість того, щоб купити українські міномети, Міноборони закупило не поставлені на озброєння імпортні аналоги. У публічному просторі звучали заяви, що покупка була обґрунтована бажанням заощадити час – нібито у іноземного постачальника вже були готові вироби. За фактом же інформація виявилася некоректною, а поставок довелося чекати більше року.

Українські виробники виконали б замовлення в ті ж терміни і навіть швидше. І при цьому істотно дешевше. Навіть з урахуванням того, що нам потрібен час на завершення проектно-конструкторських робіт і державні випробування. Ось вам приклад «ефективності» держзакупівель.

- А що відносно якості українських і зарубіжних аналогів? Про ті ж міномети писали, що вітчизняні менш надійні.

- Якість мінометів «Української бронетехніки» не поступається імпорту, а конкурентів оцінювати некоректно. Міномет – високотехнологічна і дорога продукція. Через високі навантаження на ствол предʼявляються високі вимоги до якості сталі та інших матеріалів. При активному використанні відбувається швидкий знос стволів. Ще швидше – в разі некоректної експлуатації. Буває і подвійне заряджання, але це не вина виробника.

Я дуже глибоко занурився у цю тему, оскільки наш 120 мм міномет зараз проходить державні випробування. Щоб завершити їх успішно, на зразку необхідно відстріляти більше 5 тисяч мін. Міноборони надало нам снаряди, в обмін ми передаємо їм конструкторську документацію.

Ми дійсно стикалися з технічними проблемами, допрацьовували виріб в процесі випробувань – для того випробування і потрібні. Вже можу поділитися гарною новиною: після відстрілу 5 тис. мін знос ствола менше 20%, що підтверджує його міцність і зносостійкість.

Важливо, що міномет повністю український, без імпортних складових. Ствол і всі інші елементи ми робимо самі. На старті були проблеми з отриманням сталі потрібної якості, але зараз цей процес вже налагоджений.

Зліва направо міномети: 60 мм, 82 мм, 120 мм
Зліва направо міномети: 60 мм, 82 мм, 120 мм

- Ви не плануєте створювати повноцінний завод для виробництва боєприпасів і патронів? Чому в Україні досі такий завод не побудували?

- Процес гальмується тому що у влади немає єдиної думки. Одні кажуть, що завод не потрібен, оскільки у нас ще радянських боєприпасів багато. Інші вважають, що він потрібен, оскільки ці запаси все одно виснажуються. Одні впевнені, що будувати новий завод необхідно відповідно до стандартів НАТО, а інші заявляють про недоцільність цього з огляду на те, що майже вся зброя у нас радянська.

Приватний сектор ВПК вже давно готовий. Але держава повинна, нарешті, визначитися і розмістити замовлення, з урахуванням можливостей нашої промисловості. Як приватне підприємство, ми не можемо працювати в збиток, а ритмічне виробництво, розробки і прототипування – це великі операційні витрати. Це я говорю з досвіду роботи за проєктом «Сайгак».

- Так «Сайгак» це теж топ-тема. Яка ситуація з цим проєктом?

- Міноборони зараз шукає економний варіант позашляховика на заміну радянського УАЗа. Пʼять компаній відгукнулися на запрошення військового відомства, яке вперше проводить відкритий тендер через публічний конкурс. Дослідно-конструкторську роботу за проектом «Сайгак» ми фінансуємо повністю з обігових коштів. Випробування представлених зразків триватимуть близько 3-х місяців.

Наша логіка в реалізації цього проєкту така: є базова машина Toyota Hilux, яка пройшла держвипробування і прийнята на озброєння в східноєвропейських країнах НАТО. Вона вже відповідає вимогам військових. Тому ми і взяли її за основу, модернізуємо до вимог Міноборони і перетворюємо на зразок, що відповідає українським стандартам надійності і прохідності. 

При цьому те, як саме буде виглядати новий армійський позашляховик «Сайгак», говорити зарано – дослідно-конструкторська робота ще ведеться. Той зразок на базі Toyota Hilux, який ми представили, буде доопрацьовуватися разом із замовником. Проєкт складний через дуже стислі терміни – 3 місяці від отримання техзавдання до презентації прототипу – і технічних вимог, що істотно перевищують аналоги в арміях Польщі, Чехії, Словаччини та інших східноєвропейських країн НАТО.

Прототип за ОКР "Сайгак"
Прототип за ОКР "Сайгак"

- А які вимоги на ваш погляд завищені?

- Вимоги Міноборони в цілому вище протоколів НАТО. Майже всі характеристики треба допрацьовувати. Саме тому ми не можемо відразу запропонувати повністю готовий автомобіль.

Міноборони вимагає дорожній просвіт, як у УАЗа, у 300 мм, тоді як НАТОвська Toyota Hilux має 240 мм. У нашому зразку ми модернізуємо підвіску. Автомобілі з кліренсом 300 мм і вище вважаються спортивними, і на них ставлять спеціальні портальні мости. Такі мости коштують як ще один автомобіль і менш надійні в експлуатації. Звичайно, існують машини зі спеціальними мостами – це армійські Landrover, Geländewagen і т. д. Ось тільки закупівельна ціна таких авто стартує від 70 тис. дол.

Є вимоги і до локалізації. Ми очікуємо, що відсоток української локалізації у Toyota Hilux, модернізованої за проектом «Сайгак», буде близько 20%. Це хороший показник. Плюс виставлено вимогу по гарантійному обслуговуванню, яке ми можемо забезпечити своїми силами – дешевше, ніж у західних виробників.

Через високі вимоги наш «Сайгак» на базі Toyota Hilux виходить трохи дорожче, ніж у наших західних сусідів, але не настільки дорогим, як військові Landrover або Geländewagen.

- Тобто наші генерали вимагають переобладнати НАТОвську Toyota в радянський УАЗик?

- Якось так, але на сучасний манер. Не смійтеся: УАЗ – універсальна і дуже дешева в експлуатації машина. Наприклад, у Польщі УАЗи купували з 60-70-х років, а з 80-х – Landrover. Зараз польська армія оголошує тендер на заміну Landrover, тому що ті вже не їздять, тоді як Уази все ще на ходу. Заміну їм знайти важко.

- Українці зможуть побачити якісь відкриті тести для «Сайгаків» від усіх 5 компаній, щоб порівняти їх у справі? «Тріатлон на «Сайгаках» — це була б цікава медійна історія.

- Ми у своїх можливостях впевнені і з великою готовністю взяли б участь у такому відкритому змаганні – щоб усі побачили, чий «Сайгак» краще «бігає». Як приклад, участь компанії у порівняльних випробуваннях бронеавтомобілів у 2019-му, де наші машини показали себе істотно краще за всіх конкурентів.

Хоча в рамках ОКР «Сайгак» перед нами не стоїть завдання зробити дорогу ралійну машину, що перестрибує болота і піднімає фонтани бруду, ми таку зробити можемо. А якщо серйозно, то Міноборони шукає гарну «робочу конячку» – економічно обґрунтовану заміну УАЗа. Так що змагання навряд чи було б видовищним.

- А яка локалізація у решти ваших автомобілів і виробів? Наскільки їх можна назвати українськими?

- Ступінь локалізації продуктів варіюється від 20% до 100%. Для сегменту бронеавтомобілів це 35-55% і залежить від комплектації машини. Для порівняння, максимальна локалізація комерційних автомобілів Hyndai на заводах «Богдан» не перевищувала 10%. І то інвестиції в цей завод склали близько 500 млн дол. (до 2020 р. Владислав Бельбас обіймав посаду керівника групи з локалізації легкових автомобілів, а також очолював дивізіон комерційних авто у «Хюндай Мотор Україна», — Ред.).

Використовуючи тільки українські комплектуючі домогтися навіть 50% локалізації практично нереально. А все тому що в країні немає власного виробництва двигунів і коробок передач. Щоб автовиробництво було рентабельним, необхідно продавати від 300 тис. автомобілів на рік. А наше Міноборони може в рік купити в кращому випадку 100 машин.

- Давайте перейдемо до більш знакових розробок – проєкту ракетного протикорабельного комплексу «Нептун», в якому ви теж берете участь. Який ваш внесок і що змінилося після зміни українського шасі КрАЗ на чеську Tatra?

- «Українська бронетехніка» брала участь у проєктуванні та випуску першого дослідного зразка комплексу «Нептун» на базі КрАЗу. В якості субпідрядника Київського конструкторського бюро «Луч», ми відповідали за дизайн і бронювання – як кабін, так і автомобілів в цілому. Не займалися тільки пусковою установкою.

У новій версії «Нептуна» замінено шасі – тепер це Чеська Tatra, яка в 3-4 рази дорожче КрАЗу. Раніше були машини 6х6, а тепер 8х8, у них заводське бронювання кабіни та інше обладнання. Зміна шасі на імпортне була вимогою Міноборони, а не ККБ «Луч».

Ми пропонували силовому відомству свій варіант бронювання кабіни вже на базі Tatra. Стандартне шасі без заводської броні було б істотно дешевше в закупівлі, а роботи з бронювання, проведені в Україні, підвищили б ступінь локалізації і дозволили створити робочі місця. Але в Міноборони відмовилися, залишивши нам лише бронювання КУНГів (Кузов універсальний нульового габариту – тип кузова у військових автомобілів, — ред.).

На параді всі побачили нові автомобілі комплексу «Нептун». Треба віддати належне, виглядають вони краще, ніж варіант на базі КрАЗу. Але, по-перше – той наш варіант був дослідним зразком, а по-друге – ми б могли зробити не гірше, якби перед нами поставили таке завдання. З українською локалізацією кабіни до 30-35% це і коштувало б дешевше на 10-15%.

- З боку військових можна було почути критику, що вітчизняні вантажівки дійсно дешевші за імпортні, але при цьому вони не їздять – весь час на ремонті. Наскільки обґрунтовані ці претензії?

- Будь-яка техніка ламається. Не можу сказати, що українські автомобілі за якістю істотно поступаються імпортним аналогам цього ж цінового сегмента. Навіть дорогий Mercedes може зламатися, це неминуче.

- Проте у Mercedes надійна система гарантійного обслуговування і салон шкіряний…

- Так, сервіс одна з причин придбання імпортних авто. Українським виробникам слід покращувати систему гарантійного сервісу до рівня західних конкурентів. Але, на мій погляд, КрАЗ поки рано списувати з рахунків. За держпідтримки він має повне право на існування і свою частку ринку.

Якщо дивитися ширше, нам потрібна програма підтримки не одного, а декількох автомобільних підприємств, які будуть конкурувати між собою. В рамках проєкту «Сайгак» Міноборони пробує такий формат відкритого конкурсу. Це, безумовно, крок вперед: тільки здорова конкуренція і прозорі правила гри можуть підвищити якість і знизити вартість автомобілів.

Щодо Tatra, насправді, теж є питання. Машина хороша, однак дуже дорога. У Tatra є спірні технічні рішення. Наприклад, поломку хребтової рами в їх автомобілях неможливо виправити в польових умовах, потрібно везти на завод. Її цикл виробництва 9 місяців – не так вже й швидко.

Наші КрАЗи, звичайно, простіші. Я б їх порівнював з МАЗами збірки «Богдана», які Україна теж закуповувала. Між ними була конкуренція, але після зміни влади держава згорнула співпрацю з обома українськими компаніями. Обидва заводи почали процедуру банкрутства. Де тут вигода для країни? Гроші з країни йдуть, формуючи негативне сальдо торгового балансу.

- Незважаючи на проблеми з шасі, «Нептун» вже пішов у серійне виробництво. А яка ситуація з проектом «Вільха-М», де ви теж берете участь? Вони багато в чому схожі.

- Дійсно, в цьому проєкті ККБ «Луч» ми є субпідрядником в частині бронювання шасі і КУНГів. Це дуже цікавий концепт, тому що продукт, перш за все, орієнтований на експорт. Йдеться про глибоку модернізацію радянських комплексів «Смерч». Зокрема, передбачена заміна старої некерованої ракети, яка бʼє по площах, на 300 мм керовану далекобійну ракету для нанесення влучних ударів. Це техніка нового покоління.

- Наскільки необхідне бронювання ракетних комплексів, таких як «Нептун» або «Вільха-М», якщо вони стріляють здалеку – зі 100 км і більше, і знаходяться поза зоною ураження звичайної артилерії або стрілецької зброї, а проти ракет броня не допоможе?

- Досвід військових дій у Сирії і, особливо, у Нагірному Карабасі показав, наскільки такі автомобілі вразливі для малих дронів. Багатомільйонний ракетний комплекс без броні може бути знищений дешевим пластиковим дроном. Системи ППО просто не бачать такі маленькі цілі – радянські комплекси у тому ж Карабасі виявилися неефективними проти дронів, росіяни самі це визнали.

Тому питання бронювання зараз дуже актуальне. Звичайно, в разі прямого попадання ми не вбережемо боєприпас, але збережемо сам комплекс і життя людей. А це найголовніше. Також великий шанс, що зможемо зберегти автомобіль на ходу, щоб він навіть з ушкодженнями міг евакуюватися до тилу.

- Інший ваш перспективний проєкт – збірка в Україні дронів Agema 8х8 виробництва компанії Milanion з ОАЕ. Що це за дрон і які у нього перспективи в Україні? При тому, що у нас в країні вже кілька компаній розробляють власні аналоги.

- Ваша правда, наземні бойові дрони українського виробництва також були представлені на параді. Нас теж запросили взяти участь з дроном Agema, проте запрошення надійшло за 1 день до параду – ми просто фізично не встигли.

Дрон з Еміратів цікавий тим, що є вже випробуваною платформою, що має успішний досвід бойового застосування. Він поставлений на озброєння і закуповується силовими відомствами декількох країн.

У нас є дилерська угода з компанією Milanion, є ліцензія і домовленості по локалізації. Ми вибрали цю компанію тому що їх вироби успішно пройшли випробування в багатьох країнах, були поставлені на озброєння і показали високу стійкість до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). У той час як на українських розробках ранніх версій, наприклад, ставлять просто Wi-Fi, який відразу ж придушать в реальному бою.

Справа в тому, що всі українські розробки створюються з нуля і поки мають ряд «дитячих хвороб», якими ще належить перехворіти і виробити імунітет. Ось тільки армії така техніка потрібна не у майбутньому, а прямо зараз, сьогодні. І, бажано, з високим ступенем локалізації.

- РЕБ – наскільки це серйозна проблема в реальному бою для наземного дрону?

- Досвід застосування БПЛА на Донбасі показує, що РЕБ – це дуже серйозно. У нас з росіянами найтехнологічніше протистояння у світі. GPS і мобільний звʼязок пропадають вже за 20 км до лінії фронту. Весь час літають дрони. Застосовуються контрбатарейні радари та інша техніка. За інтенсивністю і рівнем застосування інновацій конфлікт на Донбасі багаторазово перевищує Сирію або Ірак і може бути порівнянний лише з конфліктом в Карабасі. Це відзначали, зокрема, наші західні партнери.

- А яка буде локалізація у дрона Agema?

- Ми маємо намір локалізувати виробництво корисного навантаження, яке може нести дрон. В першу чергу поставити бойові модулі та модулі спостереження українського виробництва. Тобто локалізувати те, що може виробляти наша компанія в кооперації з іншими підприємствами.

Ми вже заявили Міноборони про наші можливості і чекаємо перелік технічних вимог, під які і будемо збирати дрони, і тип корисного навантаження. Після цього випустимо зразок для державних і відомчих випробувань. Потрібно розуміти, що на одній базі можуть бути створені різні роботи – розвідувальні, ударні, протитанкові і т.д. В усіх випадках різне обладнання і вимоги. Рівень локалізації залежить від цього.

- Уявімо, що в полі зустрічаються танк Т-72Б3 і ваш протитанковий дрон Agema з українським озброєнням. Хто переможе в цій дуелі?

- Концепція наземного безпілотного дрона дуже ефективна. Перше – він зберігає життя солдатів навіть у разі поразки. Друге – наявність системи спостереження і раннього виявлення дозволяє роботу першим побачити танк. Третє – зважаючи на малі габарити (висота безпілотника всього 1-1,5 м), він буде не відразу помічений і завдасть удар раніше. Також в нього важко потрапити у відповідь.

Засоби ураження у нас виробляє ККБ «Луч», і вони показують дуже гарне бронепробиття – «Скіф» 152 мм пробиває більше 1 м сталі за динамічним захистом. Плюс наземні безпілотники роблять таким чином, що всі системи дублюються – після ураження уламками він все одно буде на ходу. Навіть якщо йому колеса повідриває, він все одно сам виповзе з поля бою.

Існують різні дрони, деякі додатково бронюють. Але тоді вони втрачають мобільність і малопомітність, тобто позбавляються своїх головних переваг. На броні ми якраз добре знаємося. Не можу розкривати всі наші секрети, але цей дрон дуже живучий і без броні. А значить і ефективний. Ми все це скоро будемо перевіряти на заводських і державних випробуваннях. Зокрема, наш робот будуть спеціально глушити засобами РЕБ.

У дуелі з танком я б поставив на наш дрон. До того ж ця техніка багатофункціональна: може евакуювати поранених, перевозити будь-який вантаж, слідувати за людиною або рухатися попереду для захисту. Також наземний безпілотник може діяти в тандемі з авіаційним дроном, що зробить його ще ефективнішим. Солдату навіть не потрібно буде підходити ближче, ніж на 2 км в зону конфлікту – всю роботу і повʼязані з нею ризики дрони візьмуть на себе.

- Тут ми підходимо до питання автоматизації військ та інформаційної взаємодії на полі бою. Але цю програму в 2021 році чиновники також призупинили.

- Це правда. Але ж у нас вже є готові системи автоматизації військ – та ж система «Дзвін». Затримка пояснюється існуючим конфліктом між різними відомствами. Але нехай погляди і розходяться, всі усвідомлюють необхідність запуску такої системи. І чим швидше, тим краще.

У партнерстві з українськими виробниками безпілотників і творцями систем автоматизації ми вже ведемо роботу з інтеграції дронів у інформаційну систему. Вже готовий командний програмний продукт, здатний інтегрувати управління всіма родами військ. Все є. Немає тільки держзамовлення.

- Чого не вистачає українському ОПК, щоб вийти у світові лідери продажів?

- Приватним оборонним компаніям всього вистачає. Просто не треба нам заважати. Ну і держзамовлення-2021 розблокувати хотілося б, а то пауза занадто затягнулася. Очікуємо, що зможемо реалізувати контракти з Міноборони і Нацгвардією, і за підсумками 2021 р. увійти в прибуткову зону. Зараз у нас також підписані угоди і з зовнішніми замовниками. Замовлення не дуже масштабні, але теж дають свою виручку.

Завдяки конкуренції приватний сектор ВПК розвивається дуже динамічно. Головне, щоб конкуренція з держпідприємствами була чесною. Тут слід ще додати, що, згідно з нормативними документами від Міноборони, для постачальників існують межі прибутковості. Іншими словами, отримання великого замовлення ще не означає пропорційне зростання прибутку. Але ми готові працювати на таких умовах, адже наша головна мета – забезпечувати українську армію сучасною надійною військовою технікою та озброєнням.

- На завершення наше традиційне запитання: якби ви могли повернутися в 2020 рік до коронавірусу, то яку б пораду дали самому собі?

- Я якраз прийшов у компанію в розпал кризи, в квітні 2020-го. Через локдаун познайомився з колективом тільки у середині літа. Ми кілька разів закривалися на карантин, це змусило нас перебудуватися і освоїти роботу онлайн. Ми проводили тестування і вакцинацію персоналу за рахунок компанії. Це все, на мій погляд, згуртувало колектив.

Для нас корона-криза збіглася з переорієнтацією Міноборони на імпортну продукцію, що ще більше погіршило ситуацію. Нам довелося знизити витрати, оптимізуватися максимально і, на превеликий жаль, скоротити до 20% персоналу. Однак співробітникам, що залишилися, ми зберегли оклад в повному обсязі. Як би там не було, в складному 2020-му ми змогли завершити контракти з Нацгвардією, продовжили співпрацю по «Нептуну», уклали нові договори, у тому числі по «Вільха-М».

Я вважаю, ми діяли правильно, за обставинами. Все що нас не вбиває, робить нас сильнішими – і компанію, і країну. Оскільки ми пройшли кризу без значних втрат, отже стали сильнішими. Ця стресова ситуація пішла нам на користь. Криза показала потрібність тих чи інших людей. Відразу бачиш, хто «горить» і викладається на роботі, а без кого можна легко обійтися. Головний висновок – повернутися у 2020 рік я точно не хотів би. А до нових викликів, сподіваюся, ми вже готові.