Нещодавно мені робили ультразвукову діагностику серця у прямому ефірі, – Влад Яма

Владислав (Влад) Яма міцно закріпився на небосхилі українського шоу-бізнесу. Хлопчик із сім’ї запорізьких учителів-істориків став знаменитим танцюристом, учасником шоу, суддею телепроектів «Танцюють всі!» (СТБ), "Україна має талант" (СТБ), "Танці з зірками" ("1+1"), "Модель XL" ("1+1"), членом журі "Ліги Сміху" ("1+1"). А цього року він приміряв на себе ще й роль денного інфотейнмент-шоу «Твій День» на телеканалі «1+1».

Про нову роль, танці, критику, сім’ю та багато іншого Влад Яма розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Телеграфу».

Про денне шоу та роль ведучого

– Як почуваєтесь у ролі ведучого проєкту «Твій День» на телеканалі «1+1»? Чому довелося вчитися, що виявилося найважче?

– Вчуся щодня. Коли я зі своїми друзями обговорюю «Твій День» (формат, в якому глядачі разом з ведучими, гостями та експертами обговорюють найбільш важливі події у легкому та невимушеному вигляді – прим. ред.), усі зазвичай кажуть, що мені не складно, що у мене вже є досвід роботи у прямих ефірах. Так, він є, але зовсім інший. Він абсолютно відрізняється від того, що я зараз роблю.

Як правило, в «Танцях зі зірками» або в інших праймових проєктах, вечірніх шоу, я говорив про якийсь конкретний творчий виступ – і мій хронометраж був у межах хвилини. У «Твій День» ми 98% часу говоримо не про танці, і програма триває три з половиною години! Це зовсім інший досвід, за яким я прийшов у проєкт! Тут найскладніше підібрати потрібні слова, заповнити тишу, вчасно піти на рекламу, правильно уявити гостя, встигнути швидко розібратися в будь-якій темі. Можу сказати, що «Твій День» сьогодні – це зовсім інша програма, ніж була на старті у травні. Це живий організм, що постійно змінюється.

– Які у вас стосунки з вашими друзями? Чи дружите, може, проводите разом час і за кадром?

– У мене добрі стосунки з усіма моїми колегами. А з Іриною Ванниковою та Русланою Писанкою чудово спілкуємося і поза кадром, у гримерці, перед ефіром обговорюємо якісь новини, після ефіру ходимо на каву. Інакше б і не спрацювалися.

– Які випадки, що найбільше запам’ятовуються, трапилися під час цього проекту?

– Наприклад, нещодавно мені робили ультразвукову діагностику серця у прямому ефірі. Привезли апарат, все відбувалося у студії, на очах у глядачів, тут і зараз. Ще запам’ятався цікавий випадок, коли у нас в ефірі був білий шпіц. Ми сидимо, розповідаємо новини, а по нашому столу бігає цей маленький песик, з яким ми паралельно граємо.

– Чому ви обрали стати ведучим саме такого шоу?

– Тут все збіглося – і канал, і формат, і співведучі. Для мене це неоціненний досвід — зрозуміти для себе самого, чи можу я бути повноцінним телеведучим.

– Що важче – бути учасником того чи іншого проєкту, чи його ведучим, членом журі?

– Поки що для мене бути ведучим денного шоу «Твій День» найважче. Навантаження набагато більше – вести майже чотиригодинні прямі ефіри п’ять разів на тиждень. Бути учасником – це завжди простіше та веселіше. Але мені подобається ставити собі важкі завдання. Це мене стимулює не припиняти працювати над собою.

Про подіум, кольоровий забіг і благодійність

– Нещодавно ви в рамках Ukrainian Fashion Week брали участь у соціальному фешн-проекті. Чому прийняли це запрошення?

– Так, ми разом із колегами з «Твій День» та «Сніданок з 1+1» вийшли на подіум Ukrainian Fashion Week у рамках соціального фешн-проекту «Надягни українське мистецтво».

На нас були комбінезони від бренду Overall із принтами картин молодих українських художників. Таким чином, ми популяризували сучасний арт для широкого глядача. У мене був комбінезон із принтом картини Інни Харчук – традиційні українські етнічні мотиви вона інтерпретує у сучасному вигляді. Погодився на цю пропозицію легко. Виходив на подіум вже не вперше, але все одно було хвилююче.

– Чи займаєтесь благодійністю? І якщо так – чому це важливо для вас?

– Мене часто запрошують взяти участь у різноманітних благодійних проєктах і, як правило, я не відмовляюсь. Нещодавно разом із дружиною та сином підтримали кольоровий забіг The Color Run 2021, який пройшов у центрі Києва. Атмосфера була неймовірною — всі учасники були прикрашені різнокольоровими фарбами. Особливо такий формат сподобався моєму синові Леону – ось де тобі офіційно дозволено забруднювати фарбами (посміхається).

Але ми з дружиною Ліліаною отримали багато яскравих емоцій. Усі кошти, які були виручені із дитячого забігу, організатори перерахували проєкту "Здійсни мрію".

Також часто відгукуюсь, коли звуть друзі чи знайомі допомогти у якійсь справі: зустрічаюся з молоддю, даю якісь невеликі лекції, танцювальні майстер-класи у навчальних закладах, де діти потребують позитивних емоцій. Розповідаю їм, як не сумувати, як отримувати позитив від життя, як повірити в себе та досягти успіху.

У середині жовтня ми з колегами з "Твій День" презентували дуже важливий благодійний проект «Твоя мрія», де головний благодійний подарунок – новенький італійський червоний автомобіль! Виявляється, саме про це мріють наші глядачі.

– І хто може його здобути?

– Шанс отримати його може кожен, хто допоможе відділенню акушерської кардіології в Інституті Амосова. На перший зібраний мільйон гривень від наших глядачів уже куплено та передано у відділення два німецькі реанімаційні лайфбокси для новонароджених та дві медичні тумби. А на другий мільйон зібраних гривень ми купимо СРАР-апарат для легень, хірургічний аспіратор, білірубінометр та лампу для фототерапії новонароджених. І ми не зупиняємось й збираємо третій мільйон! Проєкт триває до 15 грудня. Усі деталі шукайте на сайті mriya.1plus1.ua

Про Запоріжжя, алергію та критику

– Як часто буваєте у рідному Запоріжжі? Як змінилося місто за останні роки?

– У Запоріжжі буваю регулярно, бо там мешкають мої батьки. Звичайно, місто загалом зовні змінюється, але не так активно, як хотілося б його мешканцям. Добудовуються мости та дороги, ремонтують тротуари. Але все одно від міської влади чекаєш більшої залученості до розвитку Запоріжжя.

– У серпні з’явилася шокуюча інформація про те, що після вечері в одному з ресторанів ви опинилися під крапельницею. Як з’ясувалося, стався набряк Квінке (сильний прояв алергічної реакції, який потребує негайної допомоги фахівців) через те, що в одній із страв опинився мед (хоч була вказана карамель). Все обійшлося, але осад, звичайно, залишився… Як давно дізналися, що мед для вас — ворог?

– Вперше я дізнався про те, що алергік у 15 років. Я чхав, у мене свербіли очі, був нежить. Зробив алергопроби – виявилося, реакція на амброзію. А через пару років, коли вступив до університету, 1 вересня повернувся додому, вирішив поспати в обід кілька годин і перед сном з’їв шматочок хліба з медом. Далі все як у страшному кіно – набрякли очі, горло і ніс, терміново викликав швидку допомогу. Пам’ятаю, тоді дуже злякався.

– Вас часто критикують за досить жорсткі (на думку глядачів чи учасників проєктів) оцінки. Чи сприйнятливі до критики взагалі – і такої зокрема?

– Мені здається, моя критика в телепроєктах останнім часом не є настільки жорсткою. Критику сприймаю завжди з обережністю. Звичайно, як і будь-яку іншу людину, мене іноді засмучують злі та образливі коментарі. Ну а коли хвалять – це завжди приємно.

Все залежить від того, хто висловлює свою думку. Якщо критика конструктивна – можу із задоволенням послухати, обміркувати та прислухатися. Наприклад, коли у нас збори з керівництвом на «1+1», тоді вислуховую всі поради та зауваження. Погоджуюся і намагаюся змінюватися на краще. А «диванних критиків» намагаюся не помічати, хоча розумію, що у кожного є своя думка і вони мають право її висловлювати.

Про сюрпризи для коханої та від коханої, сина та соцмережі

– Із дружиною Ліліаною ви разом уже 14 років. За цей час, напевно, робили один одному безліч сюрпризів. Який запам’ятався особливо?

– Так, у нас із Ліліаною було багато яскравих моментів. Усього згадати неможливо. Особливо запам’яталося, коли я Лілю відвіз на кілька днів до Риму у романтичну подорож. Вона до останньої секунди не знала, куди летимо. Я все наперед організував. Ми заїхали додому, зібрали речі. Аж до стійки реєстрації не говорив, куди ми вирушаємо. А коли дізналася, що летимо до Риму, навіть розплакалася. Це було дуже зворушливо та романтично.

Пригадую, як Ліля на мій ювілей зробила неймовірне відео з моїми друзями. Потай зняла, озвучила та змонтувала. Причому несподівано мені його показали. Святкувати не збиралися, але ввечері зайшли до ресторану попити каву. А там сюрприз – усі мої друзі та рідні! На величезному екрані подивилися це відео, де всі були в карнавальних костюмах – футболіст із американського футболу у шоломі, Чебурашка, фея. Це було неймовірно! Зараз згадую – і сльози навертаються.

– Нещодавно у вас була 7-ма річниця весілля. Як зазначали?

– Поїхали втрьох із сином до Одеси. Дуже любимо це місто – навіть не вважаю, скільки разів ми там були. Але завжди із задоволенням туди повертаємось, завжди щось нове для себе відкриваємо. Саме в день річниці нам із Ліліаною вдалося тільки для нас двох влаштувати романтичний вечір при зустрічах – син на пару годин втік до дитячого клубу, і ми залишилися наодинці.

– Вашому синові Леону вже 5 років. Чи плануєте ще дітей?

– Не можу сказати, що прямий зараз плануємо, але в майбутньому точно хочемо – як мінімум ще одну дитину.

– Ви та Ліліана активні у соцмережах. Наскільки це «затягуюче» заняття? Чи самі відповідаєте-виставляєте пости чи є якісь помічники?

– Соцмережами займаємося самі. Помічників у нас нема. Звичайно, соцмережі затягують, щодня, як мінімум, годину-півтори вони у мене забирають. Згодом ми з дружиною дійшли того, що це не тільки спосіб розважитись, показати себе аудиторії, а й можливість заробити. Тому витрачений час на соцмережі стає більш виправданим.

Про танці та епатаж

– Вибираючи у 9-му класі між танцями та юриспруденцією, ви обрали танці. Чи були моменти, коли шкодували про цей вибір?

– Кілька разів сумнівався, наприклад, коли отримував травми, коли не міг танцювати, викладати чи ходити після операції на колінах. Але глобально – ніколи не шкодував про свій вибір на користь танців. Ще у 9-му класі поставив собі запитання: яким я себе уявляю через 10-15 років? Перша картинка була – перебуваю в суді і захищаю когось як адвокат. І друга – це танцювальна зала, діти, музика. І я зрозумів, що друге мені точно ближче.

– В одному з інтерв’ю, пояснюючи любов до танців, ви згадали про дідуся, який у селі працював у будинку культури, грав на гармошці та водночас танцював. Бачите себе танцюючим дідусем?

– Танцюючим дідусем себе точно бачу. Хочеться якнайдовше зберігати активність, бадьорість духу та позитив.

– Перші всеукраїнські тури у вас були з партнеркою по першим "Танцям з зірками" – Наталією Могилевською. Ви також зізналися, що дізнаватися на вулиці вас стали саме після участі в цьому проєкті. Чутками та питаннями про роман із Наталією журналісти вас уже дістали. Дипломатичність, на жаль, далеко не завжди є сусідами з журналістикою. Тому питання не про це… А про те – наскільки важливою є дипломатичність у зірковому статусі? Чому одні обирають такий стиль поведінки, а інші – епатажність та хайп? Чому Влад Яма не ставить на хайп?

– Важко сказати, чому одні обирають одне, а інші — інше. Мені часто смішно, коли з’являються в інтернеті статті або пости в інстаграм, які від початку до кінця вигадані, створені спеціально для того, щоб викликати реакцію у читача. Дуже багато людей у це вірять, коментують і почуваються причетними. У мене ніколи не було особистих піарників. Все відбувається природно. Ми з дружиною публікуємо те, що хочеться показати, а не те, що викличе суспільний резонанс.

– Чим вже здивував п’ятий сезон «Танців з зірками», який стартував у вересні? Чому це шоу залишається популярним?

– Шоу «Танці зі зірками» завжди дивує. Насамперед учасниками — різними, неповторними. Наприклад, цього сезону для мене поки що загадка, хто може виграти. Все змінюється і навіть лідери. Шоу видозмінилося останні кілька років, але все одно найголовніше залишилося в ньому — танець, постановки та емоції, які людина хоче бачити. Це інтрига, коли глядач до останнього не знає про ідею, образи, роль, яку покаже зірка чи професійний танцівник.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що Влад Яма зворушив мережу сімейними кадрами.

Також ми розповідали, як Влад Яма поділився спогадами про знаменитого українського хореографа Григорія Чапкіса, якого не стало 13 червня 2021 року.