"Якщо є Mercedes, то навіщо платити 2 тисячі": у Кабміні оригінально пояснили урізання виплат ВПО

Влітку український уряд переглянув систему нарахування виплат для внутрішньо переміщених осіб. Кабмін прийняв постанову №709, згідно з якою ВПО будуть отримувати допомогу не довше, аніж 12 місяців з моменту реєстрації.

Що буде після того, як переселенці втратять право на виплати від держави (на сьогодні це 2 тисячі гривень на дорослу людину і 3 тисячі гривень на дитину чи особу з інвалідністю)? Чому уряд взагалі вважає, що виплати для ВПО довше року не потрібні? На ці питання в бліц-інтерв’ю "Телеграфу" відповіла міністр соціальної політики України Оксана Жолнович.

— Влітку Кабмін змінив умови для нарахування виплат ВПО. Згідно з новою постановою, загальний строк отримання виплат ВПО не може перевищувати 12 місяців з моменту призначення допомоги. Тобто наступного року, коли спливуть ці 12 місяців, держава вже не буде нічого виплачувати переселенцям і бюджет буде від них "вільним"?

— Найгірша наша проблема, що ми навішуємо людям статуси як ярлики, не розуміючи, для чого це потрібно. От який сенс людині, яка вже 8 років проживає в Києві, мати статус ВПО?

— Щоб отримувати допомогу від держави, отримувати кошти.

— Не отримують коштів. За той проміжок часу ми як держава точно мали би вже інтегрувати людей в нове середовище, точно мали би їм допомогти відчувати себе членами тих громад, де вони є. Ну, не можна зберігати таку "сепарацію" довічно. Це не логічно. Подивіться, що роблять всі країни Європи з нашими переміщеними особами: моментально їх інтегрують, даючи роботу і зменшуючи виплати.

— Але ж не прибирають виплати взагалі…

— Виплати потрібні для підтримки, коли людина в шоці, коли вона не знає що робити, коли вона має пережити психологічно-моральну травму. Потім вона має знайти житло, облаштувати інфраструктуру, забезпечити дітям школу і садочок, а далі вона має працювати. Тому коли ми говоримо про ці 12 місяців, то це період адаптації. Це не означає, що для всіх людей, які потребують підтримки, через 12 місяців підтримка буде припинена, адже є люди з інвалідністю, малозабезпечені, багатодітні. Але це вже будуть інші адресні підтримки, але не ВПО. Ця людина має стати частиною громади.

— Та все ж таки: через рік більшість ВПО втратять право на виплати?

— Людей не залишать [зі своїми проблемами], кожен буде підпадати під свій ризик, але без ярлика. Це буде просто людина, котра, наприклад, живе в Києві і потребує допомоги як малозабезпечена.

— Але ж на початку широкомасштабного вторгнення президент, коли вводив виплати для ВПО, казав, що вони зберігатимуться упродовж всього воєнного стану.

— А якою метою їм платити ці гроші? Якщо у нас є люди, які перейшли з суду в суд і продовжують отримувати заробітну плату в 100 тисяч гривень, то для чого їм ці 2 тисячі?

— Ну, не всі ж отримують по 100 тисяч гривень зарплати.

— Тому ми й кажемо, що тим, кому це буде потрібно, і якщо нема достатнього доходу, їм буде платитися допомога з бідності. Але якщо у людини є дохід і Mercedes преміум-класу, то для чого їй 2 тисячі?

— Але ж ви кажете про крайнощі…

— А таких багато. Ми коли порахували, то 10 тисяч людей відсіялись через достатній майновий рівень, а ці кошти ми могли би спрямувати на інші програми. Всі ці кошти — залучені, тому ми не можемо бездумно платити всім і роздавати гроші безцільно, бо хтось їх недоотримує, а ресурс має бути розподілений адресно.

*Бліц-інтерв'ю було взято у рамках форуму Human Capital UA у Києві, організаторами якого виступили Центр економічного відновлення, ГО EasyBusiness, Програма розвитку ООН в Україні (UNDP) та за фінансування уряду Німеччини.