Україні потрібно не сидіти на трубі або ямі-ПХГ, а домовлятися з країнами Тріморья і Туреччиною — експерт

Зараз для України важливо вести переговори з країнами Тріморья і Туреччиною, яка стала газовим хабом.

У середу, 25 серпня, генеральний директор ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон з посиланням на агентство Рейтерс повідомив, що німецький суд відмовився звільнити газопровід "Північний потік-2" від вимог газової директиви ЄС. Йдеться про норми, які передбачають поділ діяльності з виробництва та транспортування газу. Є ймовірність, що дане рішення німецького суду може відстрочити початок експлуатації "Північного потоку-2".

"Це саме те, на чому наполягає українська сторона в переговорах по СП-2. Боротьба триває!" — пише Макогон.

Ситуацію для "Телеграфа" проаналізував експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич.

"Слід, нарешті, усвідомити, що "Північний потік-2" буде побудований і запущений. Але поки наша риторика полягає в наступному: давайте не допустимо запуску СП-2 і далі будемо сидіти на російському транзиті. Мовляв, для нас це вигідно, це гарантія нашої безпеки. Це зрозуміло. Як зрозуміло і те, що в угоді, коли є продавець, покупець і транзитер, доходи від транзиту залежать від того, чи продає продавець і купує покупець. Тобто, в нашому випадку ми з української сторони бачимо досить дурну пропозицію — розраховувати, що доходи від транзиту будуть завжди", — відзначає експерт.

За його словами, США своїми санкціями затримували запуск СП-2, але при цьому вибудовували енергетичну інфраструктуру в країнах Тріморья — об’єднанні дванадцяти держав Європейського Союзу (Австрія, Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чехія і Естонія), розташованих в Центральній і Східній Європі, які мають вихід до Адріатичного, Балтійського і Чорного морів.

"Штати входили туди зі своїми поставками газу. Для них було критично важливо отримати час, щоб самим зміцнитися, в тому числі економічно, в країнах, які представляють інтереси для США в регіоні. І Штати свого домоглися. А яка була в цей час позиція України?" — риторично запитує Ігар Тишкевич.

Він упевнений, що зараз для України важливо вести переговори з країнами Тріморья щодо участі, в тому числі, в створенні їх транспортної інфраструктури, причому не тільки по газу, але і по нафті. Плюс — вести переговори з Туреччиною, яка стала газовим хабом.

"Так, в Туреччині є і російський газ, але вона може створити альтернативу, оскільки, в значній мірі вона, умовно кажучи, продає турецький газ, збираючи сировину від декількох постачальників — і передаючи далі. Плюс — є Південна гілка газопроводу. Там є велика частка російського капіталу, але є і турецький капітал. Ось цим українській стороні потрібно займатися. і думати, що робити з нашою ГТС далі. Потрібно виходити з раціональними пропозиціями", — підкреслює експерт.

За його словами, на сьогодні в України є конкурентна перевага по підземним газовим сховищам (ПГС).

"Такого обсягу ПГС немає ні в одній країні Європи. Але проблема в тому, що Польща, Австрія, та ж Туреччина, активно будують такі сховища. І добова віддача турецьких газових сховищ вже порівнянна з українською, — зазначає Ігар Тишкевич. — З точки зору маневрування, на піках, Туреччина може вже посперечатися з можливостями української ПГС. Інша справа, що у турків запаси менше. Грубо кажучи, ямки в землі не настільки глибокі. Але щодоби, підкреслюю, Туреччина може віддавати стільки ж. А через 5 років стільки ж віддаватимуть Польща і Австрія — навіть з меншими запасами газу. Станом на сьогодні система ПГС автономна. Так чому б Україні не завести розмову про створення централізованої або координованої системи зберігання газу? З країнами ЄС, з Туреччиною. Поки ми маємо конкурентну перевагу, ми можемо нав’язати свою позицію. Але ми в черговий раз сидимо, тільки вже не на трубі, а на, скажімо так, ямах в землі. Вважаючи, що ця перевага буде вічною. Але вона не буде вічною. Точно так, як СП-2 побудують, так через 5 років, але вже без росіян, будуть побудовані газові сховища".

Відзначимо, що укладення угоди між Джо Байденом і Ангелою Меркель з приводу "Північного потоку-2" породило багато розмов про те, як Німеччина повинна буде реагувати в разі, якщо Росія стане використовувати трубопровід в якості геополітичного зброї. Недавня стаття на сайті "Bloomberg" розповідає про деякі нюанси ситуації, що склалася, і "Телеграф" пропонує вам ознайомитися з її перекладом.

Також ми писали про те, що незважаючи на те, що російський газопровід "Північний потік 2", швидше за все, буде добудований, в "Нафтогазі" не залишають надій на те, що працювати він не буде.