Непомітна монополія: як російські Газпром, Лукойл та Татнєфть залили українські АЗС своїм автогазом

Читать на русском
Автор
9155
Непомітна монополія: як російські Газпром, Лукойл та Татнєфть залили українські АЗС своїм автогазом

"Бізнес Телеграф" продовжує серію публікацій про тіньові схеми на українському ринку автогазу. Цього разу ми покажемо дійових осіб: хто продає сумнівне паливо на АЗС, хто його привозить з Польщі та країн Балтії, та хто після маніпуляцій з російським продуктом на терміналах видає українським трейдерам фіктивні документи про походження товару.

Попри війну та суспільне засудження купівлі будь-яких товарів, які мають відношення до держави-агресора, російські бізнес-монстри "Газпром", "Татнєфть" та "Лукойл" відновили повний контроль на українським ринком автогазу. Більше того, такої тотальної присутності російського зрідженого газу на АЗС України не було навіть до повномасштабного вторгнення. У квітні більше 90% поставок автогазу в Україну мали фактичне походження з країни, яка щодня вбиває наших громадян. Аби приховати цей факт у митних документах, росіяни побудували довгий ланцюжок посередників, який включає контрагентів у Польщі та країнах Балтії, а також розгалужену мережу фірм-одноденок в Україні. Втім, деякі великі мережі українських АЗС та середні трейдери також щодня збільшують обсяги закупівель російського ресурсу. На цей репутаційний ризик вони йдуть свідомо. Адже влада не проти. Відновлення залежності чутливого для суспільства ринку від ворожої держави відбулося з мовчазної згоди прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та міністра енергетики Германа Глущенка.

Які мережі АЗС продають автогаз "невизначеного походження?

Автогаз невизначеного походження — шпаринка в українському законодавстві, яка дозволяє приховувати поставки від "Газпрому", "Роснєфті" та "Лукойлу". Щоб набути цей статус, у російську партію достатньо підмішати пальне, яке має походження з ЄС та США. Або ж просто зробити вигляд, що підмішали. Більше того, ці нехитрі маніпуляції з російським пальним дозволяють вказати, що виробником вже є Польща, Латвія або Литва. Викрити підробку можна лише запросивши сертифікат походження, а не виробництва автогазу. Але українські митники на такі дрібниці уваги не звертають. Адже формально наше законодавство досі не забороняє навіть прямий імпорт автогазу з росії. "Бізнес Телеграф" вже неодноразово писав про меркантильне ставлення українських митників до документів про походження товару.

Найбільшими імпортерами автогазу автотранспортом з Польщі, Литви та Латвії, за даними бази Держмитслужби, є досить відомі й великі мережі: Авантаж 7 (власник Наталія Чіріч), КЛО (власник Олександр Кац), мережі групи Приват "Авіас" та "ANP" ( власник Ігор Коломойський), а також БРСМ-Нафта (власник Сергій Муровицький). Головний доказ наявності російського ресурсу у цих мережах — низька ціна. Вони завозять автогаз на $200-300/т. дешевше, ніж прямі постачальники американського чи європейського ресурсу.

Таблиця Найбільші імпортери автогазу в Україну у квітні 2023 року

Серед значних імпортерів автогазу є також компанія Укрпалетсистем, яка керує мережею АЗС UPG. Але у січні її власники оголосили про купівлю терміналу Baltchem SA Zakłady Chemiczn у польському Щецині. Тоді ж компанія повідомила, що через термінал завозить виключно європейське пальне.

Поза підозрою щодо реалізації російського автогазу також найбільші українські мережі заправок ОККО та WOG. Принаймні, вони не фігурують серед партнерів польських та прибалтійських компаній, які відкрито завозять російське пальне. За інформацією "Бізнес Телеграфу" власники цих двох мереж запровадили додатковий контроль за походженням імпортованого ресурсу, аби уникнути репутаційних збитків.

В БРСМ-Нафта "Бізнес Телеграфу" повідомили, що в березні цього року імпортували 2,733 тис т автогазу, а з початку квітня — 110 т., і серед них немає жодної тони автогазу невизначеного походження. "Це автогаз з Литви, Латвії, Польщі, Казахстану та Румунії", — уточнили в компанії. Надати на наше прохання сертифікати походження автогазу з цих країн представники компанії на момент публікації матеріалу не змогли.

Хто везе в Україну "невизначений" автогаз?

Понад 85% автогазу в Україну везуть невеликі трейдерські фірми. Серед них значна частина — фірми-одноденки, яких знайти просто неможливо. Але є й регіональні трейдери з досвідом роботи, які просто користуються ринковою ситуацією. Відносно великі обсяги завозить підприємець з Гостомеля Олександр Бурденко, власник трейдера "АССА ГРУП.ЮА". Фірма не має сайту для зовнішніх контактів, а номер телефону, вказаний в реєстраційних документах, не є дійсним. Директор іншого трейдера, "Інтер Глобал плюс", Олександр Конопацький пообіцяв прокоментувати запит після ретельного його вивчення. Загалом, на наше прохання щодо коментаря про справжнє (підтверджене відповідним сертифікатом) походження імпортованого пального не відповів жоден трейдер.

Компанії, які мають у власності 1-2 газовози, а то й взагалі орендують їх — не були б варті уваги, якби не грали ключову роль у поверненні "Газпрому" та "Лукойлу" на український ринок. Саме ці невеликі джерельця перетворюються на річку обсягом до 70 тисяч тонн імпорту щомісяця. Проблеми з сумнівними документами щодо походження пального в одного такого постачальника не мають жодного значення. Адже їх десятки, якщо не сотні. Без цього елементу ланцюг поставок, вибудований росіянами, працювати не зміг би.

Хто змішує автогаз, аби приховати його російське походження?

У Польші найбільше автогазу для України трейдери придбали у компанії Barter SA. Вона базується у місті Білосток і володіє терміналами у містах Сокулка та Малашевичі поблизу білоруського кордону. За даними Іmportgenius, серед головних торгових партнерів компанії російські "Лукойл-Нефтеоргсинтез", "Газпром Газомоторное топливо", "Лукойл-Северо-Западнефтепродукт", "Криогаз" (дочірня компанія Газпрому), "Газпромнефть-Логистика". Саме в Сокулці та Малашевичах Barter SA отримує російський автогаз залізницею, змішує з ресурсом з інших країн, і цим вирішує проблему "незручності" для українських трейдерів, які забирають газовозами газ "невизначеного походження".

Варто відзначити, що найбільший акціонер Barter SA — Віктор Грико є знаним шанувальником "руського міра". Він полюбляє їздити на полювання на ведмедів у Сибір, а польський Forbes ще у 2009 році писав про його намір віддати частину акцій Barter SA російському "Лукойлу". Раніше Грико також завозив у Польщу російське вугілля та дизельне пальне, поки на поставку цих товарів не були запроваджені санкції.

Рідкісне фото Віктора Грико. Польський партнер Лукойлу та Газпрому уникає контактів з пресою

Друга за обсягами польська компанія, яка забезпечує українських трейдерів сумнівним товаром зі зручними документами — Pakar Jacek Szpakowski. Вона також розташована у місті Білосток, там же має власний термінал зі зрідженим газом. Спеціалізується ця компанія на автогазі з Казахстану. В усякому разі, саме ця країна фігурує як виробник пального. Це дуже зручно для українських трейдерів, оскільки майже усуває репутаційні ризики. І все було б добре, якби саме Казахстан постачав це пальне в Україну, як це було до 2021 року. Річ у тім, що для України весь свій автогаз Казахстан виробляє за давальницькою схемою в Росії, на Оренбурзькому газопереробному заводі. Оскільки власником давальницької сировини формально є казахи, це дозволяє на етапі виробництва зманіпулювати документами. Втім, Оренбург, як не крути — не Казахстан. Про те, хто насправді стоїть за цими поставками для Pakar Jacek Szpakowski, легко здогадатися навіть за назвою компанії, яка їх здійснює — "Газпромнефть-Логистика".

Ще більше російські вуха стирчать у компаній, які продають автогаз українським трейдерам у Литві. Найбільший продавець (28%) Intergas з центральним офісом у Вільнюсі заснований у 2002 році Itera Latvija є дочкою російського державного бізнес-монстра "Роснефть". Другий за обсягами постачальник Latvijas Propana Gaze (26%) є дочкою Latvijas Gaze, якою на 34% володіє РАО "Газпром".

Мовчання урядовців

На цьому можна було б вважати, що "Бізнес Телеграф" розмотав довгий заплутаний клубок поставок автогазу російськими компаніями в Україну, якби нитка не йшла вище. Уряд нашої держави демонстративно ігнорує проблему. Міністерство енергетики за дорученням прем’єр-міністра збирало на нараду операторів українського ринку, після чого стало зрозуміло, що урядове керівництво прекрасно знає, в чому проблема. Але виганяти російські "Газпром", "Лукойл" та "Роснефть" з українського ринку не поспішає.

Подібна ситуація, до речі, спостерігається і Польщі, Латвії та Литві. Законопроекти про накладання заборони на поставки автогазу є, але перспектива їх прийняття дуже туманна. У Польщі правляча парламентська коаліція виступає проти цього кроку, хоча прем’єр Матеуш Моравецький обіцяв прийняття цього рішення до кінця 2022 року. Проблема в тому, що на дешевому російському автогазі працюють автомобілі 3,5 мільйонів переважно незаможних поляків похилого віку, чиї голоси дуже потрібні на виборах.

Повертаючись в Україну, варто відзначити, що обмеження російських поставок не потребує складних нормативних актів. Обов’язково вимагати сертифікат походження автогазу на митниці, і не допускати його підміни документами про адресу виробництва чи просто контрактом з постачальником, а ще заборонити ввезення товарів з невизначеним походженням — ці прості рішення Кабміну могли б миттєво викрити схему росіян. Але цього не відбувається, бо комусь вигідно заробляти на сумнівному автогазі, а хтось боїться обурення водіїв підвищенням цін на АЗС. В інші часи з цим можна було б змиритись. Проте сьогоднішня реальність така, що заправляючи автомобіль газом, український водій не може бути переконаним, що його гроші не йдуть на виробництво російської зброї, з якої вбивають наших бійців під Бахмутом чи Авдіївкою.