У Києві знесли пам’ятник Ватутіну. Чому навіть зараз це викликало суперечки

Культ Ватутіна розквітнув у рамках міфу про "Велику перемогу". З точки зору історії України до цієї постаті багато питань

У Києві знову пам’ятникопад: вчора соцмережі обговорювали політ статуї російському льотчику Валерію Чкалову, зараз прийшла черга генерала Миколи Ватутіна. Монумент радянському генералу Ватутіну, і що ще більш парадоксально, — його справжні останки у труні під монументом, розташовані прямо біля Верховної ради.

Розповідаємо, хто такий Микола Ватутін та чому знайшлися ті, хто з рішенням не погодився.

Що не так з Ватутіним

Микола Ватутін походить з російської Білгородщини, має звання герой Радянського Союзу, але з точки зору України героєм його назвати дуже складно. Навіть офіційно Інститут нацпам'яті з 2014 року розглядає Ватутіна як борця проти незалежності.

Ось як виглядав його шлях:

1920 рік — Ватутін вступає до Червоної армії, де бере активну участь у знищенні української повстанської армії Нестора Махна. Далі воював із проти УНР, повстанців Холодного Яру.

У 1943 році — командував форсуванням Дніпра, де масово використовував "чорнопіджачників" — мобілізованих, які не були готові до бою та не мали зброї. В армію мобілізували усіх підряд чоловіків, в тому числі й дітей віком 16-18 років.

Через ставлення до людей як до гарматного м’яса втрати виявилися такими жахливими, що кілька днів води Дніпра були червоними від крові. Сотні трупів виносило течією.

Як він опинився у Києві?

У 1944 році кортеж Ватутіна потрапив у засідку бійців УПА на Рівненщині. Він отримав поранення в сідницю та декілька днів транспортувався до лікарні, після чого літаком був доправлений у Київ. Він пізно отримав допомогу і згодом помер у київському госпіталі.

17 квітня 1944 року — Ватутіна помпезно поховали у Києві у Маріїнському парку, прощання тривало 3 дні.

У 1948 році йому встановили величезний надмогильний пам’ятник (до 30-річчя УРСР). До монумента клали квіти офіційні делегації, коли виникала потреба вшанувати загиблих у війні.

Культ Ватутіна розквітнув у 60-х разом з міфом про "Велику Перемогу". На його честь перейменували низку населених пунктів (наприклад, місто Ватутіне Черкаської обл.) та вулиць.

Дискусія про знесення

До знесення пам’ятника Київ повільно наближався з 2014 року з доданням Ватутіна у список борців проти незалежності. З цього часу було близько десятка спроб зруйнувати або пошкодити пам'ятник, його обливали червоною фарбою.

7 лютого Мінкульт виключив пам'ятник Ватутіна з числа пам’яток. 8 лютого міжвідомча комісія при Київміськраді вирішила демонтувати монумент. Далі його перенесуть на до музейного простору. Обговорюється перенесення могили Ватутіна на Лукʼянівське військове кладовище.

Однак були ті, хто його захищав монумент. Депутат Верховної Ради від фракції "Слуга народу" Максим Бужанський, який вже раніше назвав перейменування вулиці Ватутіна "плювком у могилу предків", вступився і за його пам’ятник.

Зараз Бужанський написав, що "це пам'ятник кожному киянину".

"…Це пам'ятник кожному з шести тисяч бійців, які загинули безпосередньо при звільненні Києва восени 43 роки, і кожному з чотирьохсот тисяч, які загинули в Битві за Дніпро. Пам'ятник кожній матері, кожній дочці, кожному осиротілому хлопчику, чиї діти та батьки загинули, звільняючи Київ", — пише Бужанський.

Незручний нюанс полягає ще й у тому, що під пам’ятником лишилися останки Ватутіна, у якого є живі внуки у росії. Донька Олена зізнавалася, що родина була проти ідеї встановлення пам'ятника у центральному київському парку, але наполіг Хрущов.

Внук Олександр хотів захоронити діда з почестями. А зараз він називає тих, хто зніс пам’ятник, бузувірами та "неофашистами".

"Не здивуюся, якщо українські неофашисти зберуть його кістки у відро і почнуть кричати свої гасла розкидати їх на вулицях Києва… Їх не бентежить, що Ватутін звільняв Київ", — сказав онук.

Водночас як видно зі знесеного пам’ятника, аргументи його противників виявилися сильнішими. Володимир В’ятрович після знесення пам’ятника зіронізував про значення напису "Генералу Ватутіну від українського народу":

А радник мера Києва Дмитро Білоцерковець після знесення пам’ятника підсумував, що не може у центрі Києва стояти пам'ятник людині, яка до Другої світової воювала поти українських повстанців.

"Не секрет, що багато істориків пишуть про його вагому роль у переслідуванні прихильників незалежної України", — додав Білоцерковець та анонсував, що наступними будуть монументи Пушкіну та Щорсу.

Раніше "Телеграф" дізнавався, чому вулиці Києва до цього часу переповнені пам'ятниками радянським та російським діячам попри тривалий час повномасштабної війни.