Історії (не) мирного атома. Головні фільми та серіал про Чорнобильську катастрофу (відео)

Документальний фільм "Поріг" став першим, де порушувалася тема замовчування владою масштабів катастрофи

37 тому сталася одна із найстрашніших техногенних катастроф у Східній Європі – аварія на Чорнобильській АЕС. Сьогодні, коли Чорнобильська катастрофа може будь-якої миті повторитися на окупованій Запорізькій АЕС, пам’ять про Чорнобиль особливо важлива. У річницю трагедії "Телеграф" пропонує подивитись заборонений в СРСР документальний фільм про наслідки катастрофи і не тільки.

Чорнобильська катастрофа як метафора розпаду СРСР

Перший художній фільм про Чорнобиль був знятий на Київській кіностудії імені Довженка ще 1989 року, буквально гарячими слідами (хіба що сцени у Прип’яті знімали на столичній Оболоні). Історія розпаду сім’ї головного героя-журналіста у виконанні Сергія Шакурова розгортається на тлі техногенної катастрофи у неназваному Місті Енергетиків, в якому вгадується Чорнобиль.

"Розпад" – це глобальна метафора, якою прозорливий режисер фільму Михайло Бєліков підводить підсумок радянської доби. За кілька років до розвалу Радянського союзу він передчував, що вже скоро цей радянський світ, такий звичний і зрозумілий, остаточно розпадеться на шматки. Тим дивовижнішим є оптимістичний фінал фільму – незважаючи на всі випробування, які випали героям, життя триває. Зрозуміло, дев’яності тоді й у страшному сні не можна було уявити.

Сьогодні фільм Бєлікова не виглядає ані провінційним, ані застарілим. Великодня служба в церкві посеред пекла евакуації – одна з найсильніших сцен у "Розпаді". А побічна лінія з хлопчиком, який залишився у мертвій Прип’яті, щоб не кидати опромінене кошеня, переважує сентиментальний пафос фільму Оксани Байрак "Аврора", причому цілком.

1990 року режисер отримав за "Розпад" "Золоту медаль" Венеціанського кінофестивалю.

Черговий злочин радянської влади

Документальний фільм Роллана Сергієнка "Поріг" став першим, де порушувалася тема замовчування владою масштабів катастрофи на ЧАЕС. Створений ще 1988 року, вперше він був показаний лише через два роки в Ленінграді на першому МКФ неігрового кіно "Послання до людини", де очікувано викликав грандіозний скандал. Після цього фільм заборонили у Радянському союзі і лише дивом копія опинилася на заході.

У кадрі – учасники ліквідації та колишні жителі Прип’яті, які зібралися на другу річницю аварії. За столом, заставленим чашками чаю та нехитрими солодощами, спікери фільму на чолі з керівником однієї з груп із дезактивації третього енергоблоку ЧАЕС, поетом Володимиром Шовкошитним дуже спокійно та буденно розповідають страшні речі.

Про те, як зі станції виносили перших постраждалих, обпалених радіоактивною парою. Про солдат-строковиків, яких погнали ліквідувати наслідки катастрофи. Про жах, який відчуває людина, дивлячись з вікна своєї вітальні на відблиски палаючого реактора.

Навіть через стільки років не перестає дивувати боягузливий цинізм радянських чиновників: 26 квітня і навіть вранці 27-го (а це були вихідні дні, субота та неділя) діти безтурботно грали на вулиці, копалися в піску, купалися в річці. В суботу у місті зіграли кілька весіль – у "Порозі" є документальні зйомки весільного кортежу з потворною лялькою на капоті радянської "Волги".

І це найпотужніші кадри фільму, на яких ми бачимо безтурботних городян, котрі ще не підозрюють про те, що вони перебувають у самому епіцентрі страшної катастрофи.

Серіал "Чорнобиль": шедевр про катастрофу

2019 року, коли "Чорнобиль" вийшов на малі екрани, він миттєво став сенсацією. У цьому міні-серіалі, який знімався у Литві та частково в Україні, події перших діб катастрофи на Чорнобильській АЕС відтворюються з майже документальною прискіпливістю – досить рідкісною для серіалів, де українці найчастіше показані карикатурними гангстерами.

Сценарист і продюсер Крейг Мейзін провів нелюдськи складну роботу, опитавши сотні свідків, і навіть з’їздив до зони відчуження. У кадрі – все максимально автентичне, починаючи попільничками та дисковими телефонами та закінчуючи одягом. Що не дивно – весь справжній реквізит, закуповувався на барахолках у Києві. Тут же було знято окремі сцени: наприклад, на Київському морі знімали сцену евакуації населення Прип’яті.

Крім того, кастинг "Чорнобиля" зібрав блискучих акторів. Джаред Харріс та Стеллан Скарсгард зіграли реальних історичних персонажів: академіка Валерія Легасова та заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербіну. "Оскароносна" Емілі Вотсон блискуче виконала роль білоруського фізика-ядерника, одного з небагатьох вигаданих героїв цієї історії. А Джессі Баклі, чия зірка лише восходила – дружину пожежника, який болісно конає від опромінення.

Але головне в "Чорнобилі" навіть не автентичність чи кінозірки, а відчуття смертельної небезпеки, яку неможливо побачити на власні очі, але вона відчутно застигла навколо обивателів, які поки що нічого не розуміють. І це відчуття передано в серіалі майже на фізіологічному рівні.

Раніше "Телеграф" розбирався, чому темношкірі актори в історичних фільмах та серіалах викликають скандали.