Гарві Кейтелю – 83. ТОП кращих ролей улюбленого актора Скорсезе та Тарантіно (відео)

13 травня виповнилося 83 роки Гарві Кейтелю – номінанту на премію "Оскар", одному з улюблених акторів Мартіна Скорсезе та Квентіна Тарантіно, який однаково грав і у високобюджетних голлівудських блокбастерах, і у фільмах європейських режисерів, і в "незалежному" американському кіно. Згадуємо найяскравіші роботи Кейтеля разом із "Телеграфом".

"Злі вулиці"

"Злі вулиці" не були першою роботою в кіно Мартіна Скорсезе, Роберта Де Ніро та Гарві Кейтеля, але першим фільмом, де їхні таланти вперше розкрилися у всій могутності. Скорсезе, майбутній співак гангстерської Америки, разом із Френсісом Фордом Копполою (чий "Хрещений батько" вийшов роком раніше, у 1972) заклав канон нового гангстерського кіно у США.

Відтепер злочинці — це не просто дегенерати на кшталт Тоні Камонте з "Обличчя зі шрамом" (1932). Тепер це складні, багатопланові постаті зі своїм особливим кодексом честі. На перший план виходять не хитромудрі схеми злочинів, а проблеми сім’ї, віри та обов’язку. Таких персонажів гратимуть не кінозірки, а "етнічні" актори, вихідці з сімей італійських та єврейських емігрантів, які виросли на саме цих злих вулицях Нью-Йорка. (Або Нью-Джерсі, як Джо Пеші – інший улюблений актор Скорсезе, який розігрує у пізніших фільмах режисера на пару з Де Ніро комбінацію із "Злих вулиць".)

Дрібний гангстер Чарлі Каппа, зіграний 33-річним Кейтелем — прообраз майбутніх страждаючих героїв Скорсезе: маленька людина, яка намагається врівноважити у своєму житті речі, які спочатку неможливо призвести до балансу. Наприклад, поняття про дружбу з кримінальними поняттями, а віру – з необхідністю виживати в аморальному світі. Незважаючи на злочинну діяльність, такий персонаж є справжнім героєм: приречений із самого початку, він все одно піде до кінця.

"Пальці"

У першому та найкращому фільмі режисера та сценариста Джеймса Тобека Кейтель грає одну з найбільш суперечливих ролей у своїй кар’єрі. Його персонажа Джиммі Ангелеллі роздирають внутрішні демони – як сексуальні (режисер натякає, що Джиммі, який відчуває труднощі з жінками, може бути педофілом), так і особистісними.

У звичайному житті він піаніст, який подає великі надії, але відчуває панічний страх сцени. Син дрібного мафіозі, у тіньовому житті він безжальний колектор, який допомагає батькові-лихварю вибивати гроші з боржників. Майже документальна атмосфера Нью-Йорка сімдесятих, складний образ головного героя (який Кейтель розвине до повного розпаду особистості в "Поганому лейтенанті" Абеля Феррари), прекрасна музика та буденна жорстокість вулиць — доданки одного з найбыльш дивних шедеврів Нового Голлівуду.

До речі, хоча оригінальний фільм Тобека майже невідомий нашим глядачам, у 2005 році в українському прокаті можна було побачити французький рімейк під назвою "Моє серце битися перестало" Жака Одіяра ("Пророк", "Брати Сістерс"). Але це вже була, як то кажуть, зовсім інша історія.

Цікаво, що гангстерів у Тобека грають реальні карні злочинці. Це охоронець сім’ї Коломбо Ленні Монтана, який прославився роллю кілера Люка Бразі у "Хрещеному батькові". І Тоні Сіріко, майбутня зірка "Клану Сопрано".

"Дуелянти"

Знову дебют – перша повнометражна робота амбітного рекламіста з Лондона, а нині всесвітньо відомого постановника Рідлі Скотта. Повість Джозефа Конрада про двох офіцерів, які в епоху Наполеонівських війн та подальшої реставрації Бурбонів билися на дуелі, що розтяглася на довгих п’ятнадцять років, заснована на історичному анекдоті.

Головні герої фільму, Дьюбер та Феро (Кейтель зіграв роль одержимого бретера) разом воюватимуть проти австріяків, іспанців та англійців, брали участь у російській кампанії — чого, до речі, не було в повісті, розходячись і знову сходячись у жорстоких шабельних поєдинках. Дьюбер, який спочатку став заручником одержимості свого супротивника, з роками втягнеться в цю дивну гру і одного разу навіть врятує життя Феро, щоб нарешті закінчити їхнє протистояння — на той момент обидва встигнуть дослужитися до генеральських чинів.

Натхненний "Баррі Ліндоном" Стенлі Кубріка та класичним живописом, Рідлі Скотт створив фільм неймовірної краси, що було відзначено у Каннах премією за найкращий дебют. А Кейтелю вдалося не просто створити образ людини з іншої епохи, а й передати одержимість свого героя, яка згодом переростає у божевілля.

"Синій комірець"

І знову дебют – цього разу сценариста Пола Шредера, який встиг прославитись "Таксистом" Мартіна Скорсезе (Кейтелю там також дісталася невелика роль), а тепер пробував свої сили у постановці. "Синій комірець" залишився в тіні більш відомих фільмів Пола Шредера, але безперечно це одна з його найкращих режисерських робіт.

Історія трьох роботяг, що працюють на конвеєрі автомобільного заводу та намагаються вибратися з бідності — це і антикапіталістична сатира, і соціальне кіно з достовірними замальовками з життя робітничого класу, і напружений детектив.

У фільмі цікавий кастинг. На роль придурка та горохового блазня "Зіка" Брауна, який єдиний із усіх трьох виявився досить цинічним задля того, щоб зробити кар’єру профспілкового діяча, Шредер запросив коміка Річарда Прайора — одного з культурних героїв "чорної" Америки, уособлення боротьби з расизмом. Ну, а сам Кейтель, як завжди, переконливий у ролі обтяженого сім’єю та кредитами робітника, який ледве зводить кінці з кінцями, але не здатний на компроміс.

"Скажені пси"

У черговому режисерському дебюті – епохальному фільмі-пограбуванні Квентіна Тарантіно "Скажені пси", Кейтель не лише зіграв одну з головних ролей, а ще й виступив виконавчим продюсером. Йому так сподобався сценарій, що він зробив усе, що від нього залежить, щоб фільм відбувся, навіть брав активну участь у прослуховуванні акторів.

Його містер Білий, як завжди – складна, глибока особистість, у якій поєднується вірність бандитським традиціям та людяність, а широкий спектр емоцій дозволяє миттєво перейти від жарту до загрози. Повторюючи в цілому малюнок образу в наступному фільмі Тарантіно, "Кримінальному чтиві", Кейтель вніс до образу містера Вульфа, який "вирішує проблеми", пародійні відтінки.

Цікаво, як і в "Пальцях", у "Скажених псах" зіграв справжній гангстер – грабіжник банків Едді Банкер, який у в’язниці почав писати, і згодом став шановним романістом та автором сценаріїв. Важко уявити, що ввічливий містер Синій в молодості значився в списку злочинців, які найбільше розшукуються ФБР.

"Дим"

П’ять історій, які одного разу трапилися в Брукліні з найрізноманітнішими людьми – розсіяним письменником, який нещодавно втратив дружину, 17-річним чорним підлітком, який втік з дому, щоб знайти батька, молодою дівчиною – вона пішла з сім’ї та живе з бандитом тощо. Усіх їх об’єднує тютюнова крамниця на розі Третьої вулиці та Сьомої авеню, де торгує доморощений філософ Оггі Рен у виконанні Кейтеля.

Сам того не бажаючи, Оггі бере активну участь у долі кожного героя, нагадуючи про те, що життя швидкоплинне, як цигарка, і так само ілюзорне, як винесений у назву фільму дим. А головні життєві цінності так само банальні, як істини Оггі – це сім’я та чоловіча дружба.

Найкращий фільм Вейна Вана, який прославився в нульових касовою мелодрамою "Пані покоївка" з Дженніфер Лопес, водночас один із найкращих американських "незалежних" фільмів дев’яностих. Не дарма у продовженні "Дима", стрічці "Зі зневірою в особі", зібраному з імпровізацій на знімальному майданчику, з’являється сам Джим Джармуш. Ця ледь уловима комедія, що фіксує потік повсякденного життя і не дає занудьгувати ані на хвилину, хоча в кадрі, здавалося б, нічого не відбуваються: люди просто курять і говорять, говорять та курять.

"Готель Гранд-Будапешт"

"Готель Гранд-Будапешт", найграндіозніший за розмахом фільм Уеса Андерсона – абсолютний рекордсмен за кількістю зіркових акторів у кастингу: загалом, на півторагодинний фільм припало півтора десятки актуальних лицедїїв. (Змагатися з ним можуть хіба що "Дванадцять друзів Оушена" Стівена Содерберга.)

Кейтель зі своєю епізодичною роллю ув’язненого у в’язниці зовсім не загубився в цій галереї масок з ледь пізнаваними під гримом Тільдою Суінтон, Джудом Лоу, Джеффом Голдблюмом та іншими зірками. Його "кримінальний авторитет" Людвіг з’являється у кадрі буквально на хвилину, щоб передати герою Райфа Файнса план в’язниці — по суті, крихітне камео. Але ця сцена стала однією з найкумедніших у фільмі, який трохи більш ніж повністю складається із кумедних барвистих епізодів, що нагадують яскраві листівки, написані аніліновими фарбами.

Кейтель не просто іронізує над своїм кіношним чином "крутого хлопця", а й додає, як завжди, кілька унікальних штрихів. Залишається лише пошкодувати, що у послужному списку цього чудового актора так мало комедій.

Раніше "Телеграф" привітав Крістофера Уокена з 80-річчям і зібрав для своїх читачів сім найкращих сцен за участю головного кіногангстера Голлівуду.