Чому Міка Ньютон переїхала в США, як бореться з онкологією та з якою зіркою "Гри престолів" її порівнював чоловік: відверте інтерв'ю

Автор
818
Чому Міка Ньютон переїхала в США, як бореться з онкологією та з якою зіркою "Гри престолів" її порівнював чоловік: відверте інтерв'ю Новина оновлена 20 вересня 2021, 09:52

Українська співачка Міка Ньютон, яка живе в США, розкрила справжні причини переїзду, розповіла про заміжжя та боротьбу з раком

Співачка Міка Ньютон доволі рано стала популярною. Її хіт "Білі коні" гримів не тільки в Україні. Потім був скандальний розрив з продюсером Юрієм Фальосою, співпраця з Тимофієм Нагорним і успішний виступ в 2011 році на "Євробаченні", де Міка Ньютон посіла четверте місце.

На хвилі успіху співачка раптом поїхала в США. Тоді подейкували, що у Міки з'явився впливовий покровитель. В інтерв'ю "Телеграфу" співачка розкрила справжні причини від'їзду, розповіла, за чий рахунок живе в Лос-Анджелесі, як зустріла свою любов і змогла побороти страшну хворобу.

"Мені запропонували поїхати в Росію, але я відмовилася. Моя сестра воювала в АТО"

– Ви нещодавно побували в Києві, з чим був пов'язаний візит?

– Я не планувала їхати в Україну, адже мама з татом прилітали до нас на новорічні свята, ми цілий місяць провели разом. Але мені довелося летіти до Києва до стоматолога, у якого є лікуюсь вже 17 років. І раз на рік, коли буваю в Києві, приходжу до нього на чистку. У США похід до зубного лікаря коштує дорого. Те, що я зробила зараз в Києві, коштувало б в Лос-Анджелесі 7,5 тисячі доларів і вище. І чесно, не факт, що зроблять добре. Тож дешевше прилетіти до Києва, заодно побачитися з друзями, рідними. Зупинилася у своєї куми Вероніки, чудово провела час з хрещеником. Моя сестричка з племінницею приїжджала.

– Міка, а чому ви, на піку популярності в Україні, в СНД раптом поїхали в США?

– Я поїхала на гучній ноті. З одного боку, це був "крейзі" вчинок, а з іншого - доленосний. Після "Євробачення" мені запропонували записати англомовний альбом на студії в Лос-Анджелесі, де пишуться всі зірки: від Бон Джові до Джастіна Бібера. А також можливість просування на заході. Для мене це, в першу чергу, була можливість розвиватися. Тому що домогтися успіху в Америці іноземцям дуже складно. Потрібно багато працювати над собою, вчити мову. Ефективної співпраці не склалося, але я в той період з 9 ранку до ночі протягом року вчила мову, ходила в акторську школу, щоб поліпшити свою мову і писала пісні... А після розірвання контракту я вирішила залишитися в Америці.

– Вирішили змінити професію?

– Я з дитинства мріяла стати актрисою. Але мені говорили: "Що це за професія? На життя не заробиш". І я пішла в естрадно-циркове училище, під час навчання вже багато працювала, був контракт з Юрієм Фальосою. До речі, в ті часи знялася в двох фільмах. Режисер говорив мені: "Якщо ти так граєш без будь-якої освіти і навичок, то як би ти могла проявити себе, трохи підучившись!".

Коли я залишилася в США одна, без менеджерів і мені потрібно було заробляти на життя, то зрозуміла, що я можу та хочу заробляти саме своїм талантом. У тому числі акторським. І я пішла займатися у відомого тренера Івани Чаббак, яка працює з голлівудськими зірками. Рік я вчилася, не пропускала жодного заняття, багато чого не виходило. Робота артиста на сцені з величезною аудиторією, стадіонами, і робота з камерою, з партнером - абсолютно різні речі. Я ж звикла віддавати багато енергії відразу, запускати її в публіку... І от якось мені режисер після однієї комедійної сценки сказав: "Якщо ти так будеш валити свою енергію, ніколи не будеш зніматися". Ці слова мене так зачепили, навіть думала кинути. Вирішила дограти останню сценку й піти зі школи. Але після цього мене вже не відпустили. Ця трансформація себе і допомогла мені отримати роль на моєму першому ж кастингу в рекламі.

– А в музичному плані не могли похвалитися успіхом, чому?

– Мене запрошували на червоні доріжки найкрутіших заходів, в тому числі "Греммі", добре сприймали ЗМІ. І це неможливо купити. Мені в цьому щастило. Менеджери робили неправильні кроки по просуванню. Альбом, над яким я поїхала працювати у США, так і не вийшов. А гроші, як я потім дізналася, були витрачені. Тоді я почала сама поринати в фінансові питання й надала всю картину інвесторам, з якими у мене був контракт та зарплата.

Як варіант, мені запропонували поїхати на хороший контракт в Росію, де свого часу я була дуже популярною. Але я відмовилася. Моя рідна сестра, військовослужбовець, воювала в АТО. Наша сім'я з Західної України. Я дуже люблю свою країну, поважаю своїх людей, свій рідний Бурштин, де народилася й де живуть мої батьки. Яка Росія?! А мені тоді говорили: "Ти просто чергова блондинка в Америці, нікому ти там не потрібна й нічого в тебе не вийде!".

Володимир Остапчук: "Упевнений, десь є більш професійні і кумедні хлопці, але поки їм просто не пощастило"

– І що ви тоді вирішили робити?

– Вирішила знову ризикнути та зосередитися на акторстві, так як бачила відповідь від викладачів і мені стало дуже цікаво спробувати свої сили. У підсумку я залишилася одна, без підтримки, без зарплати, без близьких людей в іншій країні. Але я дала собі обіцянку: залишитися й досягти цілей.

У США у мене була "робоча віза", з якою особливо не попрацюєш сам на себе: ти залежиш від компанії, яка тебе найняла й кроку самостійно ступити не можеш. А з тією компанією я вже розірвала контракт. Загалом, в той період я не могла працювати навіть в Uber, якби захотіла. Потрібно було подаватися на грін-карту, щоб хоча б мати можливість ходити на кастинги. Я зустрілася з юристом, яка допомогла мені зібрати й подати мій кейс на грін-карту в якості "таланту". Поки готувалися документи я, щоб заробити гроші, стала викладати вокал.

"В першу зустріч Кріс сказав, що я схожа на блондинку з "Гри престолів"

– В цей час ви якраз зустріли майбутнього чоловіка?

– Ми випадково познайомилися вранці в супермаркеті, але цілий рік я відмовлялася від зустрічей та спілкування, оскільки ставила роботу на перше місце й не планувала будувати особисте життя, сім'ю. В першу зустріч Кріс сказав, що я схожа на блондинку з "Гри престолів". А я й гадки не мала, про кого він, серіал не дивилася. Замість телефону дала імейл. Він, звичайно, здивувався, але почав писати. Цілий рік кожні чотири місяці відправляв листи, пропонував зустрітися. А я вся у справах, як раз вирішувалася моя доля з подальшим життям, з документами. Але Кріс дуже мудро й делікатно "домігся" і я погодилася на побачення.

– Яким воно було?

– Ми пішли в ресторан, я сама приїхала, не хотіла, щоб він знав, де я живу. Якось насторожено все сприймала. А він такий милий, щось розповідає ... Потім ми знову зустрілися, він так просто все розповів про себе, був таким відкритим, щирим, а я йому: "Давай будемо просто дружити". І він прийняв це. Ми просто спілкувалися, обмінювалися книжками, говорили про роботу, Кріс - агент. І так тривало півроку. "Який хороша людина", - думала я. А потім він запросив мене в кіно, я сприйняла його, як одного, і змогла відкритися. Ми багато жартували, сміялися, стали більше спілкуватися. Він зрозумів мій характер, не тиснув, нічого не нав'язував. Разом ми вже сім років.

 – А як Кріс зробив вам пропозицію?

– Через чотири роки наших відносин! Він просто сам відчув, що я готова до цього. На той момент ми міцніше стали на ноги. Справи йшли добре, за рік я отримала 20 рекламних контрактів з великими брендами. Почала активно працювати в Instagram, готувалися нові проекти. Було по чотири кастинги на день. Потім я вмовила Кріса відкрити своє агентство. Попереду було багато нових контрактів, крута робота і особисті плани. Я так багато працювала, просто не могла зупинитися.

Зараз оглядаюся і розумію, що з моменту "Євробачення" не була в нормальній відпустці. Ніколи не їздила відпочивати на Мальдіви або ще кудись. Коли випадав вільний час, я летіла додому, до батьків. Я завжди обирала сім'ю. Вперше ми з Крісом вибралися на море в Мексику в 2016 році, щоб відсвяткувати моє 30-річчя. А потім знову багато працювали, я сама вирішила організувати наше величезне весілля мрії... А через півроку після весілля у мене виявили рак.

"Лікарі припускали третю стадію раку. Ми жили з цією новиною тиждень"

– Як ви дізналися про хворобу?

– Нічого не віщувало біди. У грудні 2018 роки ми зіграли дуже красиве весілля в Каліфорнії, після побували в Європі (Париж, Венеція, Рим). Все було чудово. Просто здавалося, що я втомилася. І насправді, я втомилася. Але в цілому, я стала відчувати себе дивно, не тільки фізично, а й морально. Просто стали пропадати сили, не могла зрозуміти, що відбувається, чому я впадаю в депресію. Я ж знялася в рекламі світового бренду косметики, моє обличчя у всіх магазинах, чоловік мене обожнює, я його, ми щасливі. А все не те. Ми ж довго готувалися до весілля, потім ще майже місяць у нас хтось залишався з родичів та друзів. Весь місяць був таким метушливим. А за день до вильоту в Париж я наступила на скло й сильно порізала ногу. Всю подорож проскакала практично на одній нозі. Ніби щось зверху попереджало: «зупинись!».

В цей же час у мене чомусь почав здуватися й тягнути живіт: з ранку начебто нормально, а до вечора - ніби на шостому місяці вагітності. Пішла до лікаря по "швидкій", мені порадили налагодити травлення. Зазвичай, на сніданок я пила тільки каву, могла цілий день нічого не їсти, а потім перехопити салатик. Тримала себе в формі, тому що як раз тоді пройшла кастинг для реклами нової моделі машини "Хюндай", реклами нового Apple і готувалася до зйомок.

А живіт здувається все більше. Я пішла на "гарячу йогу", займалася щосили при температурі 40 градусів три рази в тиждень, прес качала. Загалом, робила все те, чого (як потім виявилося) категорично не можна було. Якраз в серпні в мене була запланована поїздка в Україну. І хоч я страшенно опиралася - адже саме стільки класної роботи пішло, але Кріс мене змусив полетіти. Як відчув...

– І вже тут вас приголомшили новиною про діагноз?

– Спочатку я просто планово пішла до гінеколога-ендокринолога, хотіла зрозуміти, чи все гаразд, чи можу планувати стати мамою. Аналізи були прекрасні. Але УЗД показало велику кісту на правому яєчнику. Потрібно було терміново робити операцію. Це диво просто, що час моїх активних занять йогою, кіста не розірвалася. Гінеколог Наталія Силіна порадила хорошого хірурга в Києві. Але я злякалася оперувати ось так терміново й повернулася додому в Лос-Анджелес. Працювала, літала в Лондон, заспівала там на весіллі. А живіт все ріс, сил ставало все менше, після обіду я просто хотіла спати. Але навіть на секунду не могла подумати, що це рак. І якось ми сіли з чоловіком та зрозуміли, що чекати немає сенсу. Потрібно летіти до Києва на операцію. Я не розуміла, наскільки все серйозно, вирішила летіти одна. Думала: "Ну, виріжуть мені цю кісту, а через тиждень повернуся додому". Після операції хірург сказав, що ця кіста йому дуже не сподобалася, матеріал відправили на гістологію.

– Як ви сприйняли результат?

– Доктор просто геній, знайшла дуже правильні слова, сказала делікатно, що в кісті знайшли погані клітини, треба додатково обстежитися. Я тільки через пару хвилин розмови почала розуміти, які клітини знайшли. А вона вже дуже спокійно розповідала мені, що потрібно зробити. Ми відправили матеріал ще в три лабораторії в Україні та в Чехії. Очікування було найскладнішим. Три тижні чекали. У всіх трьох результат підтвердили.

Лікуватися вирішили в Лос-Анджелесі, тут є дуже відомий онкологічний центр. На прийом, до речі, потрапили в день народження чоловіка. І закрутилося: лікування, операції, очікування результатів. Після другої операції лікарі припускали третю стадію раку, планували 12 курсів хіміотерапії, видалення всіх репродуктивних органів. Це було дуже страшно. Ми жили з цією новиною тиждень і це був найгірший тиждень мого життя. Але чоловік оточив мене величезною турботою, ми намагалися триматися на позитиві, жартували, дивилися якісь комедії. Через тиждень сказали, що попередній діагноз знімають, що це перша стадія, і я зможу зберегти один яєчник, обійтися без хімії й спробувати стати мамою.

– Що було найскладнішим в період лікування?

– Очікування. Коли ти розумієш, що від тебе вже нічого не залежить і ти не знаєш, що буде далі. Складно давалося спілкування з батьками, шалено переживали за мене. У моєї мами теж був рак, їй видаляли щитовидну залозу. Мама намагалася мене підтримати та своїм прикладом показувала, що все буде добре.

Тепер мені потрібно проходити обстеження кожні три місяці. Кажуть, найскладніші - перші п'ять років. Так, це морально складно, особливо приходити в онкоцентр, де стільки хворих на рак людей. Сама атмосфера... Тому на прийом я ходжу в світлому одязі, щоб створювати настрій і собі, і іншим пацієнтам. Дуже шкода, що люди проходять через це й не всі можуть з цим впоратися.

– Чому ви зважилися говорити про свою хворобу публічно?

– Через півроку лікування, коли найстрашніше залишилося позаду, я приїхала в Україну показатися батькам. Вони ж думали, що я просто не хочу їх засмучувати й кажу неправду про свій стан. Ми записали велике відео-інтерв'ю з моєю подругою Танею Тереховою, скорочену версію надрукував журнал L'Officiel. І я думала, що поки цього буде достатньо, що я поки не готова говорити більше. Але потім на заході до мене підійшла Катя Осадча. Вона питала, чи не ревную я чоловіка, коли плануємо дітей. І в цей момент я зрозуміла, що готова сказати правду на всю країну, щоб якось надихнути жінок не запускати своє здоров'я, не заганяти себе, вчасно звертатися до лікарів та боротися до кінця. Хотіла показати, що рак може бути і у молодих жінок, але це не вирок. І якщо хоч одна людина прислухається до моїх слів та піде до лікаря, значить все це не дарма.

Саме тому я зрозуміла, що немає сенсу приховувати мою історію. У ній немає нічого інтимного або ганебного, в ній є молода жінка, її досвід і бажання допомогти іншим не повторювати мій досвід по можливості. Інформаційна допомога. Цим, по більшій частині, і буде займатися мій фонд.

"Ми ж знали, що рано чи пізно якась дупа та й настане", - Фоззі з ТНМК про ковід, вибір Зеленського і популізм