Ячмінь, соя і… жолуді: з чого робили "каву" в СРСР (фото)

Кава в СРСР звичайно ж була "найсмачнішою", ось тільки дістати її міг далеко не кожен.

У людській психології є цікавий ефект, який називається "синдромом каченяти". Він характеризується тим, що людина вперше в житті зіткнувшись з якимось явищем або об’єктом на всі роки зберігає переконання, що саме той раз був найкращим, а всі наступні стають лише гіршими. Цілком ймовірно, що саме тому люди, які спробували ту саму "легендарну" ковбасу по 2,20 з виварювання кісток, крохмалю і харчової плазми, зараз вертять носом від нормальної їжі. Не є винятком і кава, яку за часів СРСР можна було побачити далеко не в кожній квартирі.

Білоруський блогер Максим Мирович вирішив нагадати, що могли отримати під виглядом "кави" більшість радянських сімей, а також про те, з чого цей продукт складався.

"Як ви напевно вже знаєте — зазвичай "солодке життя" в СРСР нахвалюють ті, хто народився і виріс у номенклатурних сім’ях, у яких було справді все — і кава, і імпортні сири, і якісні ковбаси — тому що ці сім’ї забезпечувалися в спецмагазинах, недоступних більшості радянських громадян", — пише він.

Він зазначає, що натуральна кава в СРСР завжди була в дефіциті і коли з’являлася на прилавках, то її відразу скуповували. Тому банка кави за часів Союзу цінувалася, як пляшка хорошого за тодішніми мірками коньяку і нерідко використовувалася як "презент" при вирішенні особистих питань.

Однак отримати таку міг далеко не кожен, а здебільшого "робочий клас" був змушений задовольнятися "кавовим продуктом", у якому самої кави було від сили 15%.

А ось решту займали різні злакові, цикорій і навіть жолуді.

Звісно, на смак ця жижа теж кави не нагадувала, а скоріше була схожа на палене зерно з нотами карамелі.

Саме ці напої подавалися в їдальнях у гранованих склянках, які збереглися у побуті аж до 90-х.

Що ж до капучино, американо, глясе та інших кавових напоїв, то їх у СРСР не зустрічалося зовсім. Тема кави, зазначає блогер, була дуже болючою у Союзі, а тому навіть у фільмах дуже рідко можна побачити, як головні герої п’ють саме цей напій.

Втім, дефіцит у СРСР стосувався не тільки настільки "мажорного" продукту, а й цілком звичайних речей, на зразок фруктів, одягу, сигарет, алкоголю та інших.