Пережив клінічну смерть на уроці: медики "швидкої" більше години боролися за життя школяра. І перемогли

Реанімованого учня доставили в обласну дитячу лікарню і тепер його тут потрібно знову поставити на ноги. Але це завдяки тому, що не були втрачені найперші, дорогоцінні хвилини

Навчальний рік тільки почався — і ось вже трапилася НП: в запорізькій гімназії №8 учень втратив свідомість на уроці. Про це на своїй сторінці в Фейсбук повідомив директор Обласного центру екстреної медичної допомоги (ОЦЕМП) Костянтин Малашенко: «Ще одна перемога над смертю. Сьогодні дві бригади врятували життя 14-річному хлопцю, якому прямо на уроці стало погано. Клінічна смерть. Реанімація. Здали живого в лікарню з непоганим на той момент прогнозом. Нехай у нього все буде добре. А колегам Інесі Левкович і Маріанні Костійчук респект і повага!».

"Телеграфу" вдалося дізнатися подробиці цієї тривожної історії.

Хлопчику стало погано на уроці історії

59-річний Артур Науменко працює в 8-й гімназії інженером з охорони праці. Його дочка Маргарита, яка подбала про те, щоб про внесок співробітників школи в порятунок хлопчика не забули, впевнена, що якби медсестра та її батько негайно не застосували своїх знань, умінь і сил — трагедії уникнути б не вдалося.

-Тільки не робіть з мене "героя" — я просто робив свою роботу, — відразу ж заявив чоловік. — Справа в тому, що в жовтні минулого року директор гімназії Ірина Бірюкова направила мене на курси з надання першої долікарської медичної допомоги. Ми там вивчали непрямий масаж серця, причому, на сучасних манекенах з датчиками — як качати серце, з якою силою, швидкістю та інтенсивністю. Саме це мені допомогло. Насправді я хвилювався, трошки паніки було, але руки працювали автоматично, виконуючи добре вивчені дії. А потім мене змінила медсестра Світлана Сех.

За словами Артура Олександровича, все сталося приблизно о 11:05, під час четвертого уроку. Незадовго до того він якраз у своїх справах заходив в цей клас, де вчитель історії Олена Хижня вела урок. До речі, фізкультури у цього класу того дня не було. Потім його покликали до медпункту, куди звернулася зі своєю проблемою школярка. Але раптом навздогін йому повідомили: "Хлопчику погано — терміново потрібна допомога!". Він згадує послідовність дій.

-Перший прибіг я, за мною — медсестра, яка схопила нашатир, апаратуру і передоручила хвору дівчинку. Хлопчик лежав на двох стільцях за партою без свідомості, а викладач тримала його голову так, щоб він не задихнувся. Я його виніс з-за парти, поклав на рівне місце, щоб можна було оглянути. Почав міряти пульс на шиї, а тут прибігла медсестра і стала надягати на руку манжету тонометра. Дала йому нашатир і хлопець почав реагувати.

"Правда, пульс у нього був слабенький, ниткоподібний, — зазначає чоловік, — але дитина дихала, реагувала на нашатир". І раптом все змінилося — в учня стали синіти губи, почав пропадати пульс.

-Директор перевірила дихання на дзеркало — його не було, і тоді ми з медсестрою почали реанімаційні заходи, непрямий масаж серця. Дихання рот-в-рот не робили, тому що заборонено і немає спеціальної маски з клапаном, — пояснює Артур Науменко.

Інші співробітники відразу ж зателефонували за номером "103", машина приїхала оперативно. Правда, довелося провести підготовчу роботу: у гімназії два в’їзди, обидва відкритих. І як раз в цей час тут збирається маса автомобілів батьків учнів молодших класів, у яких закінчуються уроки. Загалом, довелося в буквальному сенсі слова "розганяти" з дороги джипи та інші дорогі машини. Медики зробили кардіограму — дитина на той момент вже дихала. Коли приїхали професіонали, Науменко повернувся до організаційної роботи.

-У нас ще на весну було заплановано провести навчання всіх педагогів і техпрацівників на курсах, де займався я. Але тоді не вийшло. Правда, їх треба сплатити, а коштів на це не виділяють, але ми їх знайдемо! Я ніколи не думав, що мені ці знання знадобляться, а тепер сподіваюся, що більше ніколи їх не використаю, — зізнається все ще схвильований чоловік. І підтверджує, що поодинці хоч йому, хоч медсестрі, впоратися було б просто неможливо: "Реанімація — це дуже важка процедура фізично. Ми тримали темп приблизно 120 натисків за хвилину — 2 натиску в секунду з великою глибиною".

Кількість позитивних реанімацій за 5 років зросла в 7 разів

-Повідомлення про те, що дитині стало погано, надійшло від співробітників школи, — розповідає завідуюча підстанцією спеціалізованих бригад ОЦЕМП Наталія Жукова. — Виклик був переданий на найближчу підстанцію Комунарівського району і звідти виїхала бригада для надання допомоги. Відразу ж співробітники школи передзвонили, сказали, що вони самостійно проводять серцево-легеневу реанімацію. Навздогін лінійної бригади "швидкої" ми направили бригаду дитячої реанімації. До їхнього приїзду допомогу в повному обсязі надавали співробітники лінійної бригади — тобто, постановку ларінгіальной маски, проведення непрямого масажу серця і моніторування функцій серця. Була проведена дефібриляція. І після приїзду бригади дитячої реанімації продовжилося проведення серцево-легеневої реанімації.

Крім того, була проведена інтубація трахеї і переведення дитини на апарат штучної вентиляції легенів, проводилася медикаментозна підтримка, а після відносної стабілізації стану для транспортування, школяра доставили й передали в руки медиків відділення реанімації обласної дитячої лікарні.

За словами Костянтина Малашенка, благополучний (на той момент) результат реанімаційних заходів — не випадковий: "Ми роками йдемо до цього. Нові машини. Обладнання. Тренінги персоналу. Тренінги для шкільних медсестер. Кількість позитивних реанімацій за 5 років зросла в 7 разів!".

-Дійсно, за останній навіть рік у нас з’явилося багато медичних автомобілів класів "B" і "С", які обладнані всією необхідною апаратурою для надання невідкладної допомоги, — доповнює керівника Наталія Петрівна. — Там є і кисень, і шприцевий дозатор, і дефібрилятор, і апарат ЕКГ. Але треба вміти на цьому обладнанні працювати! А для цього у нас є навчально-тренувальний відділ, співробітники якого організовують заняття і курси з надання невідкладної допомоги. Не тільки для співробітників "швидкої допомоги" і молодих фахівців, але також для вчителів, пожежників, співробітників поліції і школярів.

Наскільки відомо медикам "швидкої", хлопчик поскаржився на здоров’я на уроці. Учитель запропонував йому звернутися в шкільний медпункт. Але підліток, ледве встигнувши встати з-за парти, відразу ж упав, втративши свідомість. "Але ми ж не знаємо, що у нього в анамнезі — чим хворів і які були передумови", — пояснює Жукова.

А ще скрізь потрібні дефібрилятори

Дитячий анестезіолог виїзної спеціалізованої бригади інтенсивної терапії та реанімації Мар’яна Косійчук поки остерігається говорити про підсумковий позитивний результат, тому що стан дитини дуже важкий.

-Це на той момент була позитивна реанімація. До приїзду лікарняної бригади, яка першою прибула на виклик, допомога надавалася медсестрою і співробітниками гімназії. Проводилась базова серцево-легенева реанімація. А по прибуттю лікарської бригади вони почали надавати допомогу, було зафіксовано порушення ритму — фібриляція шлуночків, була проведена дефібриляція. Дуже професійно спрацювали ті, хто надавав допомогу до приїзду. Загальний час серцево-легеневої реанімації становив 56 хвилин! Коли з’явився пульс — хлопчика доставили в лікарню.

За її словами, тепер важлива перша — критична доба, тому що можливе повторне порушення ритму. А далі слід сподіватися на те, що така тривала реанімація залишила шанси дитині не тільки на виживання, а й на збереження функції головного мозку.

- Головне зараз, щоб він не просто вижив, а щоб головний мозок не постраждав. Це, звичайно, перемога — те, що вдалося на догоспітальному етапі відновити серцевий ритм, таке не завжди буває. Хотілося б, щоб в нашій країні були поширені курси базової реанімації, щоб всі навчалися, особливо педагоги, працівники всіх навчальних закладів. Хотілося, щоб були автоматичні зовнішні дефібрилятори в громадських місцях, тому що в даній конкретній ситуації саме дефібриляція була потрібна цьому пацієнту і без неї не вдалося б відновити ритм. Дуже хочеться, щоб ця дитина вижила.

За непідтвердженими даними, 14-річного хлопчину якраз того дня батьки повинні були везти на обстеження до кардіолога …

Мар’яна Сергіївна нагадує, що в Запоріжжі на початку року вже був випадок, коли стало погано 16-річному хлопцеві, реанімація на догоспітальному етапі була успішною, але, на жаль, в лікарні дитина в першу добу померла. І підкреслює: "Чим раніше проведена дефібриляція — тим краще, тому що кожні 5 хвилин затримки знижують шанси на виживання на 20%".

Варто згадати, що буквально тиждень тому в запорізькій лікарні помер ще один учень цієї гімназії, 12-річний Тимофій Дегальцев, якому стало погано в таборі на Херсонщині: його доставили в Запоріжжя, але лікарі виявилися безсилі.