У Мелітополі закохані одружилися, незважаючи на окупацію: "Якщо загинемо – то сім’єю"

Мелітополь на півдні Запорізької області опинився в окупації з другого дня війни, 25 лютого. Коли на вулицях міста опинилися танки, самохідки, КрАЗи та інша техніка російської армії, маркована літерою Z, миттєво закрилися торгові точки, організації та підприємства. На пару днів – вихідних днів – життя в місті завмерло, хоча на той момент ще був мобільний зв’язок, працював інтернет та показувало українське телебачення.

Але законно обрана міська влада продовжувала утримувати ситуацію в руках, організувавши на базі соціальних служб штаб із надання допомоги населенню та вимушеним переселенцям під час особливого режиму. Відновилася робота комунальних служб, медичних закладів, магазинів та ринків. Усім, хто потребував, роздавали продуктові набори, було створено службу з охорони порядку, міський голова Іван Федоров двічі на день виходив у прямий ефір, щоб доповісти обстановку та попередити паніку населення.

І ось у такий день молода мелітопольська пара вирішила одружитися! Хтось може здивуватися: "Вся Україна у вогні, під бомбардуваннями гинуть люди, а в них на умі кохання…". "Телеграф" дізнався про подробиці цього незвичайного одруження з перших вуст.

"Ми з Дімою — мелітопольці, Діма працює на будівництві — у них своя бригада і вони укладають договори, будують будинки "від нуля під ключ". У нього золоті руки, він все вміє робити й за сантехнікою, і з електрики. А я — медик, на цей час медсестра на гемодіалізі. Попри те, що місто знаходиться в окупації, цю процедуру треба проводити, наші пацієнти домовляються, підвозять один одного, ну а співробітники самі дістаються як можуть", — розповіла Наталія Гулевська (раніше Золотова).

За словами Наталії, вони з майбутнім чоловіком товаришували в одній компанії, а згодом стали найкращими друзями, рятуючи один одного в різних життєвих ситуаціях. У Наташі був хлопець, Дмитро зустрічався з дівчиною, потім ці пари розпалися, а їхня дружба міцніла з кожним днем. І одного разу вони зрозуміли, що їхні стосунки вже переросли у кохання.

Причому це був не просто "цукерково-букетний період". "У нас у всьому збігаються погляди, за весь час, що ми разом, ніколи не лаялися. Жодного разу! — стверджує Ната. — Може, кілька разів виникало якесь непорозуміння, але це не було сваркою. У нас ламалася сантехніка й електрика, навіть невелика пожежа була, ми ремонт пережили, але не було приводу розсердитися або образитися один на одного. Діма дуже добрий і веселий, усіх любить, і ніколи не буває агресивним чи злим".

І якби не трапилася війна, то незабаром хлопець із дівчиною займалися вибором каблучок, наряду для нареченої, меню, ведучого весілля і розважального закладу. Але все вийшло інакше.

"Як я вже потім дізналася, у Діми було в планах зробити мені пропозицію на початку березня — публічно, в компанії друзів, куди нас запросили на день народження. Там ресторан був запланований, все мало бути урочисто. Але оскільки обставини змінилися, все скасувалося, він зробив пропозицію 27 лютого просто вдома на кухні.

Звичайно, кільця при цьому не було, у нас їх і зараз немає. Нам друзі подарували звичайні срібні — не обручки — каблучки. Але у Діми обручка навіть не налізла на безіменний палець, він його на мізинці просто носить.

Давши коханому згоду на пропозицію стати його дружиною, Наталка спробувала в Інстаграмі з’ясувати, чи зараз реально зареєструвати шлюб. Хтось відповів, що ні. Але наступного дня закохані йшли повз міський Палац культури, де знаходиться РАЦС. Вирішили зайти та дізнатися, може є якийсь графік. Там їм відповіли, що тільки-но відновили роботу і насамперед реєструють смерті. Але вони можуть написати заяву і за місяць прийти на розпис. Поки Дмитро з Наташею оформляли документи, їм надійшла пропозиція: "А бажаєте шлюб за 30 хвилин?". Вони з радістю погодилися і вже через пів години їхній союз був скріплений обіцянкою, поцілунком та печаткою на документі.

"Чесно кажучи, ми йшли до РАЦСу з такою метою: якщо у нас буде дуже страшно і ми загинемо, то ми хочемо загинути повноцінною офіційною сім’єю. Навіть на такий випадок", – зізнається щаслива Наталя.

А повторити церемонію вони планують після війни – з білою сукнею, вінчанням у церкві, свідками та батьками, які зараз знаходяться далеко. Зрозуміло, що поки що відкладено і мрії про спільну дитину.

До речі, як виявилося за повідомленнями в соцмережах, у країні в ці дні заключаються безліч шлюбів, саме з тієї самої причини – щоб довести можливій смерті перевагу кохання. Нехай усім молодятам буде "Гірко!" лише за весільним столом.

Зазначимо, на 7-й день російського вторгнення одружився головний патрульний Києва.

Раніше повідомлялося, що у Мелітополі російські окупанти роздавали населенню листівки-агітки.