Скандал в Німеччині: партія Меркель лобіювала інтереси сумнівної компанії і вибивала борги в України

Читать на русском
Автор
2013
Будівля Рейхстагу: згідно з інформацією "Spiegel" кілька членів ХДС намагалися стягнути борги німецької компанії в Україні. Новина оновлена 08 вересня 2021, 07:04
Будівля Рейхстагу: згідно з інформацією "Spiegel" кілька членів ХДС намагалися стягнути борги німецької компанії в Україні.

Представники ХДС потрапили в скандал, пов’язаний з лобіюванням інтересів приватних компаній на міжнародному рівні

Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель завершує своє перебування біля керма країни. Вона займала свою посаду з 22 листопада 2005 року, і закінчення цього терміну запам’яталося нам її підтримкою російського газопроводу "Північний потік-2". У вересні, як відомо, в Німеччині проходять вибори до Бундестагу, після яких і стане відомо ім’я нового канцлера. Але лобістський скандал, пов’язаний з представниками партії Меркель — ХДС, мабуть не дасть їй можливості піти спокійно.

Недавня стаття на сайті "T-online.de" розповідає про те, що відомо на даний момент у справі про корупцію представників ХДС (Christlich Demokratische Union Deutschlands (CDU) — Християнсько-демократичний союз Німеччини — прим.ред.).

Про цю справу пише також " Der Spiegel " (один з найвідоміших щотижневих журналів Німеччини — прим.ред.).

Ілюстрація до статті "Spiegel.de" про корупцію в Німеччині та Україні
Ілюстрація до статті "Spiegel.de" про корупцію в Німеччині та Україні

 

Борг в розмірі одного мільярда євро

Отже, по порядку.

На початку дев’яностих років минулого століття з’явилася в Німеччині якась компанія "Varex", яка не мала ані офіційного сайту, ані телефонів, ані вивіски над офісом. Зареєстрована вона була в невеликому приміщенні під Мюнхеном. Такий собі скромний представник середнього або навіть малого бізнесу. За твердженням компанії, в 1991 році вони підписали контракт з Юрієм Спіженко, який займав пост міністра охорони здоров’я України в період з 1989 по 1994 роки. Відповідно до угоди, компанія поставила Україні апарати комп’ютерної томографії фірми Siemens. І все б нічого, але ось компанія "Varex" стверджує, що Україна не доплатила їй аж 40 млн євро.

Міжнародне співробітництво на початку 90-х, здавалося, принесе взаємні вигоди двом країнам
Міжнародне співробітництво на початку 90-х, здавалося, принесе взаємні вигоди двом країнам

Компанія, мабуть, дуже терпляча, тому вирішила почекати. І чекала вона майже сім років. А в 1998 році почала ще одну спробу отримати свої гроші, але результату не домоглася.

Минуло два десятиліття. Власник компанії Норберт Петерс вирішив знову повернутися до вибивання боргу в України, який, на його думку, за ці роки значно збільшився, завдяки відсоткам. Тепер, з урахуванням 20% річних по боргу, компанія розраховує більш ніж на 1 млрд євро.

Недавня стаття на сайті «Радіо Свобода» також дуже докладно описує ситуацію з компанією "Varex".

А чи німецька це компанія, якщо за нею тягнувся такий корупційний «душок»?

Про корупційний шлейф, який тягнеться за компанією "Varex", пише в своєму розслідуванні "Der Spiegel".

Виявляється, "Varex", що потрапила в 90-х в гучний скандал в Україні, знайшла собі дуже сумнівну славу.

У 1999 році на засіданні Верховної Ради України заслуховувалася інформація про результати розслідування обставин відкриття валютних рахунків за кордоном і розкрадання державних коштів окремими посадовими особами — громадянами України. Розслідування проводила депутатська слідча комісія і Генеральна прокуратура. Інформацію доводив до відома Верховної Ради голова комісії, народний депутат Омельченко Григорій Омелянович. (Бюлетень №93 від 15.07.1999 р Засідання 93 Верховної Ради України під головуванням ТКАЧЕНКО О.М.)

Інформація стосувалася справи "Бласко" (Чорноморське морське пароплавство) і тих обставин, що син тодішнього Президента України Леоніда Кравчука — Олександр Кравчук відкрив за кордоном валютні рахунки, на які фізичні та юридичні особи переводили валютні кошти, а також проводилося розкрадання державних валютних коштів посадовими особами — громадянами України.

Леонід Кравчук — перший президент України (1991-1994)
Леонід Кравчук — перший президент України (1991-1994)

Слідство встановило, що 5 червня 1992 року в Мюнхені громадяни ФРН брати Богдан і Роман Шупер і громадянин України Олександр Лазебний (згодом його буде вбито з пістолета трьома пострілами в голову на квартирі в Києві 29 вересня 1998 року) зареєстрували фірму "Evrokonsаlt" зі статутним капіталом 50 тис німецьких марок. 50% статутного фонду належали братам Шупер (по 25% кожному), а інша половина — Лазебному, товаришу Олександра Кравчука. Активну допомогу в створенні цієї фірми надавали і інші громадяни України.

Фірма "Evrokonsаlt" була причетна до розкрадання 1 млн 900 тис доларів США, виділених на будівництво міжнародного ділового центру в Києві. Ці кошти були переведені на рахунок фірми "Evrokonsаlt", але будівництво так і не було розпочато.

Далі 4 лютого 1993 року Олександр Кравчук відкрив на своє ім’я валютний рахунок "457-Марія" в Швейцарському банку "Volksbank" (місто Сант-Моріс). Відкриваючи його, Олександр Кравчук використовував свій службовий паспорт, виданий Міністерством закордонних справ 22 січня 1993 року.

Олександр Кравчук, син президента України Леоніда Кравчука
Олександр Кравчук, син президента України Леоніда Кравчука

Далі Президент України Леонід Кравчук, порушуючи вимоги Конституції України, створив акціонерне товариство "Бласко — Чорноморське морське пароплавство", і призначив президентом АТ Кудюкіна Павла Вікторовича (згодом буде засуджений Миколаївським судом до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна), який раніше допомагав у всіх справах Олександру Кравчуку.

(Підполковник Олександр Дейнека, оперуповноважений Управління по боротьбі з організованою злочинністю, який працював в складі слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України у справі "Бласко" буде вбитий 23 лютого 1999 року в під’їзді свого будинку в Києві.)

Після цього на особистий валютний рахунок сина Кравчука "457- Марія" Кудюкін і інші фізичні та юридичні особи почали переводити величезні грошові суми в іноземній валюті.

І тут перед нами знову з’являється фірма "Varex".

У доповіді у Верховній Раді йде мова про те, що 30 грудня 1993 року на цей рахунок Олександра Кравчука надійшли 600 тис німецьких марок від німецької фірми "Varex", яка знаходиться в Мюнхені. Розслідування з приводу цього перекладу винесло на поверхню цікаві факти.

У березні 1993 року народний депутат України Звягільський, який в той час займав і посаду глави Донецького міськвиконкому, звернувся до прем’єр-міністра України Л. Кучми з депутатським зверненням про викуп на користь Донецької міської ради частки статутного капіталу німецької фірми "Varex" — партнера загального підприємства "Донкавамет" (Спільне українсько-німецьке підприємство "Донкавамет" було створено 18 січня 1991 року — прим. ред.) та виділення для цього 35-40 мільйонів німецьких марок. (Приблизно за півроку до цього, 6 листопада 1992 року генеральний директор СП "Донкавамет" Гольдін був убитий трьома пострілами з пістолета біля свого будинку.)

Генеральний директор СП "Донкавамет" Гольдін був убитий, як і багато хто, хто ставав на шляху злочинців, які розкрадали країну
Генеральний директор СП "Донкавамет" Гольдін був убитий, як і багато хто, хто ставав на шляху злочинців, які розкрадали країну

13 і 14 квітня 1993 зазначену суму двома платежами Експортно-імпортним банком України було перераховано фірмі "Varex" на рахунок в Дрезденбанку (Франкфурт-на-Майні).

Ще за два місяці до цих перерахувань, 13 лютого 1993, на підставі кредитного договору "Донкавамет" отримало від державного Експортно-імпортного банку України валютний кредит в 34 мільйони марок. Згідно з платіжним дорученням вся ця сума була перерахована німецькій фірмі "Varex" 15 березня 1993 року.

Кредит державі підприємство "Донкавамет" так і не повернуло.

15 вересня 1993 голова правління спільного підприємства "Донкавамет" Пономарьов звертається до Прем’єр-міністра України Л.Кучмі і просить перевести ще 23 мільйони марок тієї ж німецькій фірмі.

Через три місяці після призначення Звягільського Прем’єр-міністром України, 30 грудня 1993 року, німецька фірма "Varex" (на рахунок якої за клопотанням Звягільського і на підставі письмової вказівки Кучми було перераховано 12 млн німецьких марок з державного валютного фонду України), перерахувала ті 600 тис марок ФРН на особистий валютний рахунок "457- Марія" Олександра Кравчука — сина Президента Леоніда Кравчука.

Розслідування у Німеччині

Депутат Бундестагу від партії «зелених» Мануель Сарразін поставив питання федеральному уряду з приводу лобіювання інтересів компанії "Varex". З відповіді, яку він отримав, виявляється, що представники цієї приватної компанії зустрічалися з депутатами Бундестагу від ХДС і парламентськими державними секретарями Томасом Барайсом і Марко Вандервіц чотири рази протягом 2020 року. Також в цю справу був залучений федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.

У лютому 2020 року Міністерство економіки поінформувало український уряд про "візит делегації на чолі з депутатами Бундестагу від ХДС Крістіаном фон Штеттеном і Йоахімом Пфайффер". Згідно зі звітом, метою візиту був "розгляд справи "Varex" в Офісі президента України".

Депутат Бундестагу Фон Штеттен визнав факт поїздки до Києва, а також зустрічі з українськими політиками, але заперечував отримання будь-яких винагород або інших вигод. А його колега по партії Пфайффер підкреслив, що ніколи навіть не планував їхати до Києва.

Федеральне міністерство економіки і технологій поки відмовилося коментувати зміст переговорів між парламентськими державними секретарями та представниками компанії "Varex". Повідомляється тільки, що Федеральна канцелярія надала приміщення для проведення переговорів. При цьому невідомо, чи приймала участь в переговорах канцлер Меркель.

Примітно, що це вже не в перший раз депутати партії Меркель потрапляють в лобістський скандал. Рік тому, влітку 2020 року новинний сайт "DW.com" вже писав про те, як лобістська робота депутата Бундестагу на користь американської фірми вразила політичний істеблішмент.

Філіп Амтор, зірка в партії канцлера Ангели Меркель, зазнав критики за лобіювання стартапа в США. Цей випадок викликав суперечки про лобіювання в Німеччині. Тоді новинний журнал "Der Spiegel" повідомив про роль Амтора в американській фірмі "Augustus Intelligence (AI)".

Філіп Амтор, член парламенту від партії Меркель, лобіював інтереси приватної американської фірми
Філіп Амтор, член парламенту від партії Меркель, лобіював інтереси приватної американської фірми

Він входив до ради директорів і в 2019 році здійснив три поїздки у зв’язку з "AI": в Нью-Йорк, Коста-Ріку та Санкт-Моріц в Швейцарії. Адміністрація бундестагу Німеччини зараз з’ясовує, хто оплатив поїздки.

Молодий політик також отримав від "AI" 2817 опціонів на акції, які він не вважав додатковим доходом. Технічно це відповідало німецьким нормам: члени парламенту зобов’язані розкривати додатковий прибуток, що перевищує 10 000 євро (11 000 доларів США) на рік, але опціони на акції повинні бути розкриті лише в тому випадку, якщо вони були продані з метою отримання прибутку.

"Якби він діяв повністю в своїй ролі члена ради директорів цієї компанії, це було б менш проблематично. Але в даному конкретному випадку він діяв в своїй ролі члена парламенту, відправляючи листи з офіційної парламентської пошти, і зустрічався з представниками міністерств в якості члена парламенту від імені цієї компанії», — заявив Льокель в інтерв’ю новинному сайту «DW».

"У німецькому законі, в кримінальному кодексі є чітке визначення: в ньому йдеться про те, що якщо державний службовець або член парламенту отримує фінансову чи іншу вигоду, щоб зробити щось у своїй ролі державного службовця або члена парламенту, то це корупція», — додав він.

Схоже, що в Німеччині теж все не так однозначно щодо корупції та подвійних стандартів.

Раніше "Телеграф" писав про те, що корупція серйозно загрожує нацбезпеці України.

Матеріал опублікований російською мовою — читати мовою оригіналу