Скандал в Німеччині: партія Меркель лобіювала інтереси сумнівної компанії і вибивала борги в України

Представники ХДС потрапили в скандал, пов’язаний з лобіюванням інтересів приватних компаній на міжнародному рівні

Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель завершує своє перебування біля керма країни. Вона займала свою посаду з 22 листопада 2005 року, і закінчення цього терміну запам’яталося нам її підтримкою російського газопроводу "Північний потік-2". У вересні, як відомо, в Німеччині проходять вибори до Бундестагу, після яких і стане відомо ім’я нового канцлера. Але лобістський скандал, пов’язаний з представниками партії Меркель — ХДС, мабуть не дасть їй можливості піти спокійно.

Недавня стаття на сайті "T-online.de" розповідає про те, що відомо на даний момент у справі про корупцію представників ХДС (Christlich Demokratische Union Deutschlands (CDU) — Християнсько-демократичний союз Німеччини — прим.ред.).

Про цю справу пише також " Der Spiegel " (один з найвідоміших щотижневих журналів Німеччини — прим.ред.).

Борг в розмірі одного мільярда євро

Отже, по порядку.

На початку дев’яностих років минулого століття з’явилася в Німеччині якась компанія "Varex", яка не мала ані офіційного сайту, ані телефонів, ані вивіски над офісом. Зареєстрована вона була в невеликому приміщенні під Мюнхеном. Такий собі скромний представник середнього або навіть малого бізнесу. За твердженням компанії, в 1991 році вони підписали контракт з Юрієм Спіженко, який займав пост міністра охорони здоров’я України в період з 1989 по 1994 роки. Відповідно до угоди, компанія поставила Україні апарати комп’ютерної томографії фірми Siemens. І все б нічого, але ось компанія "Varex" стверджує, що Україна не доплатила їй аж 40 млн євро.

Компанія, мабуть, дуже терпляча, тому вирішила почекати. І чекала вона майже сім років. А в 1998 році почала ще одну спробу отримати свої гроші, але результату не домоглася.

Минуло два десятиліття. Власник компанії Норберт Петерс вирішив знову повернутися до вибивання боргу в України, який, на його думку, за ці роки значно збільшився, завдяки відсоткам. Тепер, з урахуванням 20% річних по боргу, компанія розраховує більш ніж на 1 млрд євро.

Недавня стаття на сайті «Радіо Свобода» також дуже докладно описує ситуацію з компанією "Varex".

А чи німецька це компанія, якщо за нею тягнувся такий корупційний «душок»?

Про корупційний шлейф, який тягнеться за компанією "Varex", пише в своєму розслідуванні "Der Spiegel".

Виявляється, "Varex", що потрапила в 90-х в гучний скандал в Україні, знайшла собі дуже сумнівну славу.

У 1999 році на засіданні Верховної Ради України заслуховувалася інформація про результати розслідування обставин відкриття валютних рахунків за кордоном і розкрадання державних коштів окремими посадовими особами — громадянами України. Розслідування проводила депутатська слідча комісія і Генеральна прокуратура. Інформацію доводив до відома Верховної Ради голова комісії, народний депутат Омельченко Григорій Омелянович. (Бюлетень №93 від 15.07.1999 р Засідання 93 Верховної Ради України під головуванням ТКАЧЕНКО О.М.)

Інформація стосувалася справи "Бласко" (Чорноморське морське пароплавство) і тих обставин, що син тодішнього Президента України Леоніда Кравчука — Олександр Кравчук відкрив за кордоном валютні рахунки, на які фізичні та юридичні особи переводили валютні кошти, а також проводилося розкрадання державних валютних коштів посадовими особами — громадянами України.

Слідство встановило, що 5 червня 1992 року в Мюнхені громадяни ФРН брати Богдан і Роман Шупер і громадянин України Олександр Лазебний (згодом його буде вбито з пістолета трьома пострілами в голову на квартирі в Києві 29 вересня 1998 року) зареєстрували фірму "Evrokonsаlt" зі статутним капіталом 50 тис німецьких марок. 50% статутного фонду належали братам Шупер (по 25% кожному), а інша половина — Лазебному, товаришу Олександра Кравчука. Активну допомогу в створенні цієї фірми надавали і інші громадяни України.

Фірма "Evrokonsаlt" була причетна до розкрадання 1 млн 900 тис доларів США, виділених на будівництво міжнародного ділового центру в Києві. Ці кошти були переведені на рахунок фірми "Evrokonsаlt", але будівництво так і не було розпочато.

Далі 4 лютого 1993 року Олександр Кравчук відкрив на своє ім’я валютний рахунок "457-Марія" в Швейцарському банку "Volksbank" (місто Сант-Моріс). Відкриваючи його, Олександр Кравчук використовував свій службовий паспорт, виданий Міністерством закордонних справ 22 січня 1993 року.

Далі Президент України Леонід Кравчук, порушуючи вимоги Конституції України, створив акціонерне товариство "Бласко — Чорноморське морське пароплавство", і призначив президентом АТ Кудюкіна Павла Вікторовича (згодом буде засуджений Миколаївським судом до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна), який раніше допомагав у всіх справах Олександру Кравчуку.

(Підполковник Олександр Дейнека, оперуповноважений Управління по боротьбі з організованою злочинністю, який працював в складі слідчо-оперативної групи Генеральної прокуратури України у справі "Бласко" буде вбитий 23 лютого 1999 року в під’їзді свого будинку в Києві.)

Після цього на особистий валютний рахунок сина Кравчука "457- Марія" Кудюкін і інші фізичні та юридичні особи почали переводити величезні грошові суми в іноземній валюті.

І тут перед нами знову з’являється фірма "Varex".

У доповіді у Верховній Раді йде мова про те, що 30 грудня 1993 року на цей рахунок Олександра Кравчука надійшли 600 тис німецьких марок від німецької фірми "Varex", яка знаходиться в Мюнхені. Розслідування з приводу цього перекладу винесло на поверхню цікаві факти.

У березні 1993 року народний депутат України Звягільський, який в той час займав і посаду глави Донецького міськвиконкому, звернувся до прем’єр-міністра України Л. Кучми з депутатським зверненням про викуп на користь Донецької міської ради частки статутного капіталу німецької фірми "Varex" — партнера загального підприємства "Донкавамет" (Спільне українсько-німецьке підприємство "Донкавамет" було створено 18 січня 1991 року — прим. ред.) та виділення для цього 35-40 мільйонів німецьких марок. (Приблизно за півроку до цього, 6 листопада 1992 року генеральний директор СП "Донкавамет" Гольдін був убитий трьома пострілами з пістолета біля свого будинку.)

13 і 14 квітня 1993 зазначену суму двома платежами Експортно-імпортним банком України було перераховано фірмі "Varex" на рахунок в Дрезденбанку (Франкфурт-на-Майні).

Ще за два місяці до цих перерахувань, 13 лютого 1993, на підставі кредитного договору "Донкавамет" отримало від державного Експортно-імпортного банку України валютний кредит в 34 мільйони марок. Згідно з платіжним дорученням вся ця сума була перерахована німецькій фірмі "Varex" 15 березня 1993 року.

Кредит державі підприємство "Донкавамет" так і не повернуло.

15 вересня 1993 голова правління спільного підприємства "Донкавамет" Пономарьов звертається до Прем’єр-міністра України Л.Кучмі і просить перевести ще 23 мільйони марок тієї ж німецькій фірмі.

Через три місяці після призначення Звягільського Прем’єр-міністром України, 30 грудня 1993 року, німецька фірма "Varex" (на рахунок якої за клопотанням Звягільського і на підставі письмової вказівки Кучми було перераховано 12 млн німецьких марок з державного валютного фонду України), перерахувала ті 600 тис марок ФРН на особистий валютний рахунок "457- Марія" Олександра Кравчука — сина Президента Леоніда Кравчука.

Розслідування у Німеччині

Депутат Бундестагу від партії «зелених» Мануель Сарразін поставив питання федеральному уряду з приводу лобіювання інтересів компанії "Varex". З відповіді, яку він отримав, виявляється, що представники цієї приватної компанії зустрічалися з депутатами Бундестагу від ХДС і парламентськими державними секретарями Томасом Барайсом і Марко Вандервіц чотири рази протягом 2020 року. Також в цю справу був залучений федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.

У лютому 2020 року Міністерство економіки поінформувало український уряд про "візит делегації на чолі з депутатами Бундестагу від ХДС Крістіаном фон Штеттеном і Йоахімом Пфайффер". Згідно зі звітом, метою візиту був "розгляд справи "Varex" в Офісі президента України".

Депутат Бундестагу Фон Штеттен визнав факт поїздки до Києва, а також зустрічі з українськими політиками, але заперечував отримання будь-яких винагород або інших вигод. А його колега по партії Пфайффер підкреслив, що ніколи навіть не планував їхати до Києва.

Федеральне міністерство економіки і технологій поки відмовилося коментувати зміст переговорів між парламентськими державними секретарями та представниками компанії "Varex". Повідомляється тільки, що Федеральна канцелярія надала приміщення для проведення переговорів. При цьому невідомо, чи приймала участь в переговорах канцлер Меркель.

Примітно, що це вже не в перший раз депутати партії Меркель потрапляють в лобістський скандал. Рік тому, влітку 2020 року новинний сайт "DW.com" вже писав про те, як лобістська робота депутата Бундестагу на користь американської фірми вразила політичний істеблішмент.

Філіп Амтор, зірка в партії канцлера Ангели Меркель, зазнав критики за лобіювання стартапа в США. Цей випадок викликав суперечки про лобіювання в Німеччині. Тоді новинний журнал "Der Spiegel" повідомив про роль Амтора в американській фірмі "Augustus Intelligence (AI)".

Він входив до ради директорів і в 2019 році здійснив три поїздки у зв’язку з "AI": в Нью-Йорк, Коста-Ріку та Санкт-Моріц в Швейцарії. Адміністрація бундестагу Німеччини зараз з’ясовує, хто оплатив поїздки.

Молодий політик також отримав від "AI" 2817 опціонів на акції, які він не вважав додатковим доходом. Технічно це відповідало німецьким нормам: члени парламенту зобов’язані розкривати додатковий прибуток, що перевищує 10 000 євро (11 000 доларів США) на рік, але опціони на акції повинні бути розкриті лише в тому випадку, якщо вони були продані з метою отримання прибутку.

"Якби він діяв повністю в своїй ролі члена ради директорів цієї компанії, це було б менш проблематично. Але в даному конкретному випадку він діяв в своїй ролі члена парламенту, відправляючи листи з офіційної парламентської пошти, і зустрічався з представниками міністерств в якості члена парламенту від імені цієї компанії», — заявив Льокель в інтерв’ю новинному сайту «DW».

"У німецькому законі, в кримінальному кодексі є чітке визначення: в ньому йдеться про те, що якщо державний службовець або член парламенту отримує фінансову чи іншу вигоду, щоб зробити щось у своїй ролі державного службовця або члена парламенту, то це корупція», — додав він.

Схоже, що в Німеччині теж все не так однозначно щодо корупції та подвійних стандартів.

Раніше "Телеграф" писав про те, що корупція серйозно загрожує нацбезпеці України.