Блеф путіна чи реальна загроза. Навіщо лукашенку ядерна зброя

Україна закликала країни "Великої сімки" та Євросоюзу попередити Білорусь про катастрофічні наслідки, які чекають на республіку в тому випадку, якщо вона розмістить на своїй території російську ядерну зброю.

Як раніше стверджував президент Росії Володимир Путін, Мінськ не отримає контроль над ядерними зарядами, так що передача Білорусі ядерної зброї не суперечить режиму її нерозповсюдження. Але саме Мінськ виступив ініціатором – нібито прохання про розміщення висловив путіну сам невизнаний президент республіки олександр лукашенко.

За словами кремлівського диктатора, наразі 10 білоруських військових літаків уже переобладнано для застосування тактичної ядерної зброї, а до 1 липня буде закінчено будівництво сховища для ракетних комплексів "Іскандер", обладнаних ядерними боєголовками.

Чому лукашенко хоче повернути собі атомну бомбу і що стоїть за погрозами путіна, з’ясував "Телеграф".

Що являв собою "ядерний щит" Білорусії

Білорусь отримала ядерну зброю ще у шістдесятих роках у складі Радянського союзу. У республіці було три штаби Ракетних військ спеціального призначення – у Ліді, Пружанах та Мозирі. Самі міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками розташовувалися за кілька десятків кілометрів від штабів. Така ракета долітала до будь-якої точки світу за сорок хвилин.

Спочатку ракети тримали у спеціальних шахтах, але вони були вразливі для ударів супротивника. Щоб зробити атомну бомбу мобільною, було розроблено спеціальні платформи на шасі, які за допомогою армійських тягачів перекидалися з місця на місце, з одного бетонного ангару до іншого. (Товщина бетонної стіни становила півтора метри.) На таких платформах встановлювалися від семи до 12 пар шасі, тож у народі їх прозвали "сороконіжками".

З середини 70-х до кінця 80-х у Білоруській радянській соціалістичній республіці також базувалися ракети середньої дальності – РСД-10 ("Піонери"), націлені на Західну Європу. На момент розпаду СРСР Білорусь була восьмою країною у світі за запасами ядерної зброї із загальним числом боєзарядів 1 120 штук. "Ядерний щит" країни обслуговували близько 40 тис. людей.

Керівництво республіки не мало можливості самим привести в дію механізм запуску – сигнал надходив із кремля, з горезвісної "ядерної валізки". Точніше, із трьох одночасно, які перебували у генерального секретаря ЦК КПРС (в останні місяці СРСР ця посада стала називатися звичним нам словом "президент"), міністра оборони та начальника генерального штабу. На самій базі привести ядерну зброю в бойову готовність теж мали одночасно кілька людей, кожен із яких знав лише свою частину операції.

Гонка роззброєнь

БРСР почала позбавлятися ядерної зброї ще 1987 року – після того, як СРСР та США підписали Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. Після цього в Білорусії було знищено всі ракети з дальністю польоту від 500 до 5 500 км. Остання їх було демонтовано 23 травня 1990 року.

А після здобуття незалежності Білорусь стала першою країною – поряд з ПАР, Казахстаном та Україною (до речі, на нашій території було сконцентровано більшу частину радянських атомних бомб), яка добровільно відмовилася від ядерного арсеналу. Республіка офіційно приєдналася до Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь у липні 1993 року, коли Білорусь очолював Станіслав Шушкевич.

Це було зумовлено низкою причин.

По-перше, після Чорнобильської катастрофи, яка наочно показала небезпеку радіоактивного забруднення навколишнього середовища та наслідки променевої хвороби, у суспільстві виникло стійке негативне ставлення до атомних технологій як таких. Тож у декларації про державний суверенітет Білорусі, яка також постраждала від аварії на ЧАЕС, спочатку було прописано прагнення без’ядерної держави.

У свою чергу, Америка наполягала на тому, щоб кількість країн-учасниць умовного "атомного клубу" залишалася незмінною, тож ядерний арсенал Радянського союзу мав перейти у спадок Росії. На роззброєння США виділили 250 млн. дол.

Інша причина була економічна. На початку дев’яностих років морально застаріли системи охорони та сигналізації, кондиціонування, комунальні системи складів та багато іншої техніки, яка вимагала заміни чи модернізації, але в молодої республіки на це банально не було грошей. Самі ядерні боєприпаси також вимагали технічного обслуговування та утилізації, коли закінчиться термін зберігання.

Цікаво, що коли президентом Білорусі 1994 року став олександр лукашенко, він намагався згорнути процес роззброєння, але без особливого успіху. 27 листопада 1996 року остання міжконтинентальна балістична ракета з ядерною боєголовкою РС-12М "Тополь" вирушила з білоруської землі до росії.

Шантаж Західної Європи

лукашенко всі ці роки шкодував, що республіці довелося відмовитись від ядерної зброї. "Вважаю, що виведення з Білорусі ядерної зброї на тих умовах, як це було здійснено нашими націоналістами, було найжорстокішою помилкою", — заявив він у квітні 2010 року. Малося на увазі, що без "ядерної палиці" Білорусь опиняється у вразливому становищі.

У грудні 2021 року лукашенко вирішив закріпити ядерний статус Білорусі у конституції. Навіщо, пояснив міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей. За його словами, "це одна з можливих відповідей на майбутні можливі дії з боку Північноатлантичного альянсу на території Польщі", — заявив Макей.

І ось тепер про намір повернути білорусі ядерну зброю заявив путін.

Здавалося б, дуже тривожний намір. МЗС Польщі та Литви – двох європейських держав, де чудово розуміють, що у разі ескалації конфлікту вони будуть наступними жертвами російського вторгнення, закликали посилити санкції проти Росії. Повторюється ситуація часів Холодної війни, коли білоруські ракети були націлені на Західну Європу.

При цьому в Америці відреагували набагато спокійніше. В Американському Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що заява путіна – просто "чергова інформаційна операція", продовження тактики ядерного шантажу Західної Європи, щоб змусити згорнути військову допомогу Україні.

У Вашингтоні також дотримуються думки, що путін блефує. "Ми не бачили жодних ознак того, що він виконав цю обіцянку або переміщував якусь ядерну зброю", — заявив CNN координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Джон Кірбі.

Вже зараз зрозуміло, що шантаж не вдався – нова загроза путіна лише посилить міжнародну ізоляцію Росії. Загроза озброїти лукашенка гранатою з ядерним зарядом виглядає швидше як жест розпачу на тлі невдач на фронті та переговорів із КНР, які, схоже, так і не призвели до військової допомоги кремлю.

Нагадаємо, що військово-політичний оглядач Олександр Коваленко розповів, кому росія може погрожувати передати ядерну зброю наступним.