Вчені встановили місяць, у який на Землю впав метеорит, що винищив динозаврів

Динозаври вимерли внаслідок падіння метеориту на Землю близько 66 мільйонів років тому. Ця подія стала відомою як крейдове вимирання. Тепер же палеонтологам з високою ймовірністю вдалося встановити, в якому місяці року сталася катастрофа.

Про це пише Popular Science з посиланням на недавнє дослідження, опубліковане в журналі Nature.

Це дослідження спирається на більш ранні дані і припускає, що динозаври, ймовірно, зустріли свою загибель у червні.

Такі дані отримані з ділянки під назвою Таніс, розташованої у формації Хелл-Крік (англ. Hell Creek Formation) у Північній Дакоті (США). Таніс — одне з кількох геологічних місць у світі, де вчені спостерігали межу крейдового та палеогенового періодів у послідовності відкладень.

Ще у статті 2019 року палеонтолог Роберт ДеПальма (Robert DePalma) та його колеги стверджували, що Таніс зафіксував момент падіння астероїда завдяки трьом факторам:

• Наявність скам’янілостей динозаврів, що зустрічаються в крейдяних відкладеннях аж до межі крейди та палеогену, і точно на межі під час удару;
• Шар розплавлених кульок: малесенькі скляні кульки з розплавленої породи, що охолоджувалися в польоті. Коли астероїд зіткнувся із Землею в районі нинішнього півострова Юкатан у Мексиці, він розкидав уламки та розплавлені кульки на тисячі кілометрів;
• Сейшові хвилі у глибоких каналах. Ділянка Таніс нині знаходиться далеко від суші, але в кінці крейдового періоду вона розташовувалася на узбережжі західного внутрішнього морського шляху, який на той час розділяв Північну Америку, з рівнем моря приблизно на 200 метрів вище, ніж сьогодні. Місце було естуарним, що означає, що прісна та солона води змішувалися. Сейшові хвилі були викликані віддаленим ударом у Мексиці, що спричинив сейсмічні хвилі, які струсили Землю і змусили воду виходити з річкових русел з високою швидкістю, яка, за оцінками, почалася черезгодину після удару.

Вже у грудні 2021 року ДеПальма та його колеги опублікували статтю про терміни крейдяного палеогенового вимирання.

У цьому дослідженні вони проаналізували деякі з виключно добре збережених риб’ячих кісток, вивчивши, як цикл сезонів, від літа до зими, був закарбований у структурі та хімічному складі кісток.

Порівнявши живого осетра зі скам’янілістю осетрових з Таніса, вони виявили, що у хребті плавника регулярне нашарування в масштабі міліметрів показує, що риба померла, коли їй було сім років. Кільця росту підтверджують, що риба чергувала прісну воду в літні місяці та солону воду взимку.

У цього та інших екземплярів, проаналізованих у тому ж дослідженні, останнє збільшення зростання відповідає переходу від весни до літа.

У сукупності це свідчить, що метеорит впав у травні чи червні, коли у північній півкулі сталося зіткнення весни і літа.

Як зазначається в публікації, ці результати підтверджують більш ранні дані, засновані на викопних рослинах, які припускають, що вимирання відбулося на початку червня.

Палеоботанік Джек Вулф (Jack Wolfe) визначив місце у Вайомінгу, яке показало вплив метеориту на прісноводне озеро. Після удару озеро стало, зберігши копалини в дрібних деталях.

Порівнюючи викопні рослини з аналогічними сучасними лататтями Nuphar і Nelumbo, він показав, що пізні крейдяні латаття в озері зупинилися у своєму зростанні в точці їхньої траєкторії утворення літнього листя, квітів і плодів, що вказувало на замерзання на початку червня.

Раніше "Телеграф" писав, що у Бразилії знайшли новий вид хижого, але беззубого динозавра.