Грають у футбол, люблять фіолетові квіти і роблять мед. Топ-7 фактів про джмелів до дня їхнього захисту

Сьогодні, 20 травня, — Всесвітній день бджіл. В усьому світі величезна увага приділяється захисту цих корисних комах від вимирання. На популяцію бджіл негативно впливають важкі пестициди, які аграрії використовують як захист від шкідників. Деякі захисники цих комах виходять на мітинги і протести, вимагають впровадження державних програм із захисту цих комах. А деякі навіть апелюють до передбачення Ванги, яка ніби-то сказала: "Спочатку вимруть бджоли, потім — люди".

Науковці компанії "Екокультура", яка єдина в Україні під час війни вирощує джмелів для вітчизняних аграріїв, зауважують: "Джмелі належать до сімейства справжніх бджіл (Apidae), і також страждають від пестицидів та зміни клімату не менше, аніж бджоли, саме тому ми розводимо їх штучним шляхом. Завдяки своєму розміру, джмелі переносять більше пилку і не бояться вітру. Вони можуть працювати і в похмуру погоду, адже менше залежать від сонячного світла. Джмелі не відлітають далеко від вулика, тобто не покидають теплицю, працюють більш локально і за один і той самий час можуть "обробити" більше квітів, ніж бджоли. Джмелі — справжні королі серед комах-запилювачів".

Наводимо кілька цікавих фактів про джмелів. Тим більше, що результати ряду досліджень говорять, що джмелі — не тільки дуже корисні, а й не менш цікаві і складні істоти, ніж бджоли.

Джмелі люблять квіти фіолетового кольору. Про це свідчить дослідження, результати якого опублікував журнал Urban Forestry & Urban Greening. Воно ґрунтувалося на спостереженнях за джмелями у зелених зонах європейських міст. Біологи встановили, що причина такого естетства — в тому, що у фіолетових квітах нектару більше, аніж в інших. Тож що більше фіолетових квітів — то більше джмелів навколо. А от екзотичні квіти чи штучно виведені "стерильні гібриди", котрі не виробляють пилок і нектар, не цікавлять пухнастих запилювачів.

Джмелі ламають усі закони аеродинаміки. Вчені досі дивуються тому, як джмелям із їх пропорціями тулуба та крилець вдається літати, та ще й так швидко — 4 метри за секунду. Крильця комахи роблять 300-400 помахів за секунду.

Вчені з ETH Zürich виявили, що джмелі можуть "кусати" рослини, викликаючи пришвидшене цвітіння. Рослини, покусані джмелями, можуть квітнути на два-три тижні раніше запланованого строку – від стресу. Це — спосіб виживання комах у період температурних коливань, зокрема — у холодні весни. На жаль, подібного інструменту адаптивного виживання при зіткненні з пестицидами ці комахи не мають.

Джмелі виробляють мед. Так само як і бджоли. Але джмелиний мед рідший і швидше схожий на сироп, а ще — менш духмяний і солодкий. Джмелиний мед не пристосований до тривалого зберігання, його можна тримати тільки при температурі не вище як +8 градусів.

Деякі джмелі використовують хитрий спосіб економити на вирощуванні потомства. Джмелі-"зозулі" (Bombus sylvestris) відкладають свої яйця в гнізда інших джмелів. Причому обирають види, які дуже схожі на них зовні. Джмелі-"зозулі" економлять на розплоді, але наглядають за тим, як виживає їхнє потомство.

Джмелі теж грають у футбол! Вчені з Лондонського університету королеви Марії вирішили запропонувати джмелям зробити щось для них неприродне. А саме — зіграти в футбол. Щоб отримати порцію сиропу, джміль мав загнати кульку у спеціальну лузу. Спочатку дослідник сам це робив, а джміль, який дивився на це, отримував сироп. Потім джміль сам починав ганяти м'яч по "полю", направляючи його у "ворота". Джмелі, які спостерігали за товаришем, швидко розуміли принцип, і теж починали катати кульку. Щобільше, деякі джмелі продовжили "ганяти" кульки навіть не отримуючи за це нагороду — по фану?

Від солодкого джмелі стають оптимістами. Про це йшлося у статті для Science вченого Клінта Пері та його колег з того ж Лондонського університету королеви Марії. Вони провели декілька досліджень, в одному з яких імітували напад величезного павука. Спеціальний пристрій хапав джмеля і тримав його так, що той не міг поворухнутися. Після звільнення, джміль певний час оговтувався, перш ніж летіти на пошуки нектару. Деяких джмеликів перед "нападом" пригощали солодким сиропом, і виявилось, що після сиропу комахи приходили до тями швидше, аніж ті, хто не отримував солодкого. Автори дослідження вважають, що причина — "сиропний" оптимізм. Майже як у нас з вами.

І останнє. Джмелі мають більш лагідний і менш агресивний характер, аніж бджоли чи оси. Вони рідко жалять, та й саме жало є лише у самок. Тож, побачивши пухнастого велетня, не кваптеся його знищувати. Джмелі в саду — отже, врожай буде.