Агресія в нашому суспільстві: чому стала помітнішою і що можна зробити

Нещодавно в мережі обговорювали історію з побиттям танцюриста з шоу-балету співачки Наді Дорофєєвої. Відео активно коментували, обурюючись, як чи не на порожньому місці людина "вибухнула" і пустила в хід кулаки. До цього агресивною поведінкою відзначився український актор Денис Федінчик,котрий щоправда потім вибачився за свій вчинок. Про те, як часто можна спостерігати агресивні нападки між водіями і пішоходами, в громадському транспорті, годі казати. Чому в нашому суспільстві так багато агресії і як поводитися з агресивними людьми? "Телеграф" дізнався відповіді у психолога, медіатора Ганни Просвєтової.

За її словами, рівень агресії в нашому суспільстві завжди був вкрай високим та інтенсивним. Люди постійно проявляли нетерпіння, нетолерантність, відсутність культури і поваги до оточуючих, агресивно реагували на тих, хто "не так" виглядає чи щось "не те" сказав.

"У нас в практиці, в нашому суспільстві, було нормальним: "Не можу домовитися — дам в моду", "Він мені не подобається, значить я тоді вважаю, що маю право підняти на нього руку". Це, на жаль, норма нашого суспільства, — розповідає Просвєтова. — Просто ми зараз стали більше звертати уваги на такі факти, тому що соціальні мережі та доступність медіа дозволяють нам відразу ж стати провідниками цієї інформації".

Дійсно, відео з інцидентами на вулиці або в якомусь закладі моментально потрапляють в мережу і викликають резонанс. Психолог позитивно оцінює те, що суспільство стало більше звертати увагу на акти агресії, як на щось незвичайне. За її словами, ми починаємо усвідомлювати проблему. Тоді як кілька років тому, коли не було стільки можливостей ділитися даними, було лише розуміння того, що люди живуть в тотальній агресії, але обговорювати це не вважали за потрібне.

"Чи зростає рівень агресії? Ні. Зростає рівень залучення уваги до цих фактів. І це вже хороший знак", — зазначає Просвєтова.

Що веде до агресії в соціумі

Психолог, кажучи про те, чим викликана агресія в суспільстві, акцентує увагу на нашому культурному, ментальному, психологічному бекграунді. Навіть якщо заглянути у відносно недалеке радянське минуле, то агресія не вважалася там чимось позамежним. Той же начальник, який кричить, сприймався нормально. А побиття дітей у "виховних цілях" у спадок від радянських методів перейшло в багато родин і вважається нормою. У зв’язку з цим варто говорити і про істинно "чоловічі" способи з’ясування відносин: віч-на-віч, кулак на кулак. Все це культивувалося роками, десятиліттями, століттями. В результаті чого некоректно виховані дорослі, які звикли встановлювати свої рамки через агресію і насильство, в подібному ключі виховують своїх дітей в наш час.

Як сімейний психолог Просвєтова зазначає, що багато батьків скаржаться на агресивність дітей, нарікаючи на соцмережі, комп’ютерні ігри та "ютуби". При цьому самі батьки, каже експерт, забувають включити в це рівняння таку складову, як агресія і насильство в сім’ї.

"Всі готові спихати дитячу, підліткову агресію на комп’ютерні ігри, але забувають згадати, що з трьох років ляскають по попі дітей, виховують їх насильницькими методами. Саме тому діти, можливо, і проявляють агресію", — пояснює психолог.

Агресія в суспільстві загрожує тим, що ми знову "звалюємося" в печерний лад. Однак, підкреслює Просвєтова, ряд законодавчих процесів можуть поступово привести нас до того, що, принаймні, в соціально відкритому просторі прояви агресії припиняться.

Що робити з агресивною енергією

Як пояснила експерт, агресія, гнів, злість — нормальні людські емоції, які повинні бути в арсеналі емоційного набору у всякої психічно здорової людини. Ось якщо людина ніколи не відчуває подібних емоцій, можна задуматися про патологію. Коли психологи говорять про те, що агресії потрібно давати вихід, вони мають рацію. Але тут є нюанси.

"Люди підхоплюють ці слова і починають трактувати на свою користь, як виправдання власної емоційної нестриманості. Ось, мовляв, навіть психологи кажуть, що потрібно направляти кудись свою агресію, давати їй вихід — я і даю вихід. Звичайно ж, це некоректне пересмикування", — говорить Просвєтова.

Вона зазначає, що важливо розуміти, коли ти сердишся, на що саме, і як можеш проявити свою злість, не зашкодивши при цьому оточуючим.

"Чи потрібно давати вихід агресії, злості, гніву? Так, безумовно, потрібно. Чи можна це робити так бездумно, знищивши психологічно, а іноді фізично, близьких тобі людей чи тих, хто попався під руку? Ні, звичайно ж, не можна", — роз’яснила психолог.

Експерт рекомендує вчитися відстежувати свою агресію, запобігаючи серйозним спалахам гніву. Бо гнів — це вже пікова емоційна реакція. Все починається з легкого невдоволення, роздратування, потім наростає до напруги, тривожності, агресивності та гніву, а потім вже настає неконтрольована лють. Тобто, підкреслює Просвєтова, важливо не запустити маятник роздратування і нервозності, щоб не довести ситуацію до люті, яка руйнує все на своєму шляху.

Що таке пасивна агресія

Як пояснила психолог, пасивна агресія — вид психологічного насильства, коли людина не проявляє фізичну або інші види агресії безпосередньо. Людина не кричить про свою ненависть, не загрожує і не переходить до прямих дій, а відчуває якесь роздратування, претензію, невдоволення, проявляючи їх в закамуфльованій формі.

Наприклад, людина чекає допомоги, але вголос про це не говорить. Якщо їй ніхто не допомагає, то ображається на близьких або оточення, яке не побачило його потреби в допомозі та не допомогло. Через їдкі коментарі скривджений намагається висловити свої емоції: "А ось могли б і подумати про сусідку", "Можна було б і зрозуміти, що мамі важко", "Могли б і прибрати свою машину", "Воно і видно, що вас погано виховували, раз не бачите, як людині важко". Тут немає відкритого нападу, але мається на увазі невдоволення і претензії. Тобто людина не хоче показати агресію, робить вигляд, що все нормально, при цьому відпускаючи "підколи" нишком.

"Пасивна агресія — теж наш національний вид спорту, наша ідеологія і грандіозна звичка, — вважає Просвєтова. — Тому що в тому вигляді суспільства, яке дісталося нам у ментальному і психологічному плані у спадок від наших бабусь і дідусів, було не прийнято безпосередньо говорити один одному гидоти, не по-комсомольськи, скажімо так. А ось якщо нишком, то це, начебто, і соціально прийнятно. Мовляв, я ж не ображаю тебе безпосередньо, просто даю тобі зрозуміти, що ти скотина, але не називаю тебе так. Це така дуже тонка маніпуляція".

Щоб захиститися від пасивної агресії, психолог радить просити людину говорити прямо: "Скажи, будь ласка, якої поведінки ти від мене чекаєш?", "Що я можу для тебе зробити?", "Я бачу, що ти злишся, скажи прямо, чого саме ти зараз хочеш". За словами експерта, важливо повертати людину коректними формулюваннями до розуміння адекватності спілкування, тактовно і спокійно просити прямо формулювати свої потреби або невдоволення, якщо ці потреби не реалізовуються.

Як поводити себе в ситуаціях з агресивними людьми

Психолог стверджує, що коли людина агресує, то вона від чогось захищається. Агресія — це завжди остання форма захисту. Значить, настільки проігноровані потреби людини, жорстко порушені її межі або внутрішні цінності. За словами Просвєтової, людину, яка кричить від злоби, явно не почули, поки вона не кричала. І перше, що рекомендує зробити експерт, показати агресивній людині це розуміння за допомогою таких фраз: "Так, я розумію, що ти сердишся", "Я бачу, ти в гніві, й розумію, чому ти так почуваєшся".

Потім, зазначає психолог, треба не піти у відповідну агресію, а показати зацікавленість, можливість домовитися і спокійно прийти до якогось рішення. Якщо людина ще чує доводи, то можна спробувати включити її в діалог.

В іншому випадку, коли стан людини не дозволяє сприймати будь-які слова з боку, то не варто її заспокоювати. Коли людина в люті, то марно кричати: "Та вгамуйся ти! Заспокойся!". Це не спрацює. Психолог рекомендує дати можливість агресивній людині прокричатися і "пропсихуватися". При цьому важливо усунутися з її шляху, адже люди в такі моменти можуть бути непередбачуваними. Тільки коли агресор повернеться в адекватне русло спілкування, можна продовжувати діалог.

Якщо агресивні прояви часто спостерігаються у ваших близьких людей, то психолог дає наступну рекомендацію. У разі, коли людина усвідомлює, що іноді неадекватно реагує, швидко заводиться, моментально впадає в лють, то з нею можна заздалегідь домовитися про стоп-сигнали. Мова про певні знаки, слова, за допомогою яких ви будете сигналізувати близькому про те, що він переходить межу, допомагаючи повертатися в урівноважений стан. Але домовлятися про стоп-знаки, підкреслила Просвєтова, потрібно тільки "на березі", коли агресивна людина спокійна.