"Прекрасний пломбір" і не тільки: 8 міфів про СРСР (фото)

У СРСР все було не так райдужно, як розповідають.

Радянське минуле залишило свій незабутній слід на звичках багатьох поколінь — як тих, хто жив у СРСР, так і тих, хто народився пізніше. Крім поведінкових моментів з покоління в покоління передавалися також і міфи про той період.

Сайт Lifehacker зібрав вісім популярних оман про СРСР.

Супер-якість радянських товарів

Існує думка, що в СРСР все було краще — пломбір, надійна техніка та якісні речі. Але офіційні дані стверджують протилежне. Товарів не лише не вистачало, вони були не зовсім добрі. Дійсно вартісними були, наприклад, у швейному виробництві, до 40% товару (максимум 30% поліпшеного і 10% вищої якості). Решта — ширвжиток.

Показовий також рівень браку (дані на 1963 рік): алюмінієвий посуд — 92%, магнітофони — 66%, одяг — 33%.

Повальна антирелігійність

Для радянського періоду справді була характерна масова боротьба з "опіумом для народу". Церкви руйнувалися, віддавалися під інші потреби, але віра не заборонялась. Її свободу навіть закріпили законодавчо – статтею 52 Конституції СРСР від 1977 року.

Під час Другої світової церковники разом з усіма збирали кошти на підтримку фронту, а вже через 20 років після перемоги при Радміні СРСР створили Раду у справах православної церкви.

Життя без кар’єрного зростання

Одні з міфів, що радянська людина не могла наполегливою працею досягти високих посад. Щоб просунутися по службі максимально високо, дійсно потрібно було бути членом партії. Популярним способом просування була також корупція. Але досягти більш привілейованого становища могли і звичайні працівники. Зазначають також, що діти частіше обіймали вищі посади, ніж батьки. Так, наприклад, син тесляра і робітниці ферми Юрій Гагарін став одним із найвідоміших людей на планеті.

Загальна рівність та відсутність бідності

У СРСР існував розрив у зарплатах у великих та малих містах, між промисловцями та іншими сферами. Частина населення не мала паспортів — понад 100 млн жителів сіл почали отримувати паспорти лише у 70-х.

Також існувала проблема із розподілом "безкоштовних" ресурсів. Люди роками стояли у черзі на квартири, тоді як у сімей керівників їх могло бути кілька. Самі квартири у власності громадян не були.

Високий рівень моральних принципів

"У СРСР сексу не було" — розхожа фраза, знайома багатьом. Насправді у 20-х у радянській країні були доступні та пропагувалися контрацептиви, були дозволені розлучення та аборти. За часів Сталіна "розгул" припинили і право на переривання вагітності повернули лише 1955 року. Обговорювати тему сексу було не прийнято, відзначається також брак засобів запобігання вагітностям.

Гендерна та національна рівність

Рівність статей у СРСР декларувалося, але не дотримувалося. Відпрацювавши зміну біля верстата, жінка приступала до другої вже вдома. Готувати та прибирати вважалося її обов’язком, що було зображено у літературі та кіно. Працювати при цьому вона мала нарівні з чоловіками.

За національною ознакою були гоніння — антисемітизм, виселення корінних народів та інші. Зокрема, в 60-80 роки євреїв намагалися не пропускати на математичні факультети престижних інститутів.

Найкраща медицина та освіта

Масовість не означає якість, і радянська медицина відставала від західної вже у 70-х. Процвітали корупція та хамське ставлення до пацієнтів. Освіта була однобокою і не мала відходити від доктрини партії, а генетику свого часу вважали "лженаукою". Висот СРСР досяг у ядерній та космічній галузі, а гуманітарні науки страждали. Також у період з 1924 по 1956 намагалися запровадити плату за навчання у старшій школі та за вищу освіту.

Міста-мурашники з "бетонними коробками"

Швидке житло, горезвісні "хрущовки" та аналогічні споруди справді були масовим явищем у СРСР. Воно відповідало потребам часу — швидкому зростанню міського населення та індустріалізації. Проте практикувалися й інші стилі, серед яких сталінський ампір. А деякі будівлі радянської будівлі по праву займають місце в історії архітектури, наприклад,харківський Держпром.

Раніше "Телеграф" писав про найпопулярніший предмет меблів у СРСР — такий стіл був майже в кожній родині.