Спершу допоможіть собі: психолог дала дієві поради волонтерам під час війни

Під час кривавої війни, яку розв'язала росія проти України українці боронять свої землі не лише на передовій, але і в тилу. Саме тут волонтери, не шкодуючи свого життя, допомагають тим, хто цього потребує, розвозячи ліки літнім людям та їжу малозабезпеченимм родинам.

Проте чи будь-яка людина, яка цього хоче може стати волонтером? З якими ризиками для здоров’я стикаються волонтери та кому взагалі не слід займатися цим непростим видом діяльності, в коментарі "Телеграфу" розповіла психологиня та гештальт-терапевт Альона Щербань.

Перевірені новини про війну і не тільки шукайте у нашому Telegram

Бути чи не бути?

Перш ніж стати професійним волонтером, потрібно відповісти на декілька важливих питань. "Чи є у вас достатньо енергії, щоб ділитись нею з іншими?" "Чи вистачить у вас сил, щоб пропустити крізь себе біль та горе інших людей?" Якщо відповідь на обидва запитання негативна – займатися волонтерством на регулярній основі вам точно не слід.

Втім, це зовсім не значить, що допомагати ЗСУ, теробороні чи переселенцям вам категорично заборонено. Бажання хоч щось робити для перемоги правильне і похвальне. Просто варто обрати для себе той вид діяльності, який вам найбільше підходить. Робіть те, що не буде шкодити вашому емоційному стану, який під час війни й так перебуває у постійному стресі. Або будьте корисними для країни на своєму робочому місці.

Емоційне вигоряння

Якщо ви все ж вирішили стати професійним волонтером, будьте готові до того, що вже під кінець першого місяця вашої роботи може трапитись "емоційне вигоряння". Річ у тім, що волонтери кожного дня перебувають у контакті з чужим болем, переживаннями, стражданнями та важкими життєвими історіями людей, яким війна принесла лише горе. Зберігати власний психологічний баланс у такому екстремальному режимі майже неможливо. Тож не дивно, що з часом волонтери ставлять собі ще одне запитання: "Я допомагаю іншим, чому ж мені самому погано?" Відповідь на нього така: швидше за все чужий біль став тригером вашого особистого непрожитого болю.

Ще одна пастка для волонтера – "синдром рятівника". Іноді бажання допомогти іншим стає для людини способом життя. Причому вона допомагає навіть коли її про це не просять, перетворюючи звичайні життєві негаразди на справжню трагедію. Зрозуміло, що такого "рятівника" будуть усіляко уникати. Своєю чергою це буде погано впливати на емоційний стан та самооцінку волонтера.

Декілька порад

Щоб допомагати іншим і не шкодити власному здоров’ю, волонтеру слід дотримуватись певних правил:

• Перше з них — повноцінний сон, який є головною запорукою психологічного та фізичного здоров’я.
• Далі йде харчування. Як кажуть, війна війною, а обід за розкладом! Тож не забувайте про сніданок, обід та вечерю. Також слідкуйте за водним балансом – пийте більше чистої води. При можливості чергуйте види волонтерської діяльності кожні 3 години: 3 години спілкування з людьми, 3 години рутини на кухні чи на складі…
• Продовжуйте жити нормальним життям. Вам може здаватися, що це не на часі, але це просто необхідно для того, щоб емоційно не вигоріти. Звичайний похід в магазин, годинка читання книги, заняття спортом чи прибирання квартири… Все те, що ви залюбки робили у мирному житті дасть вашій психіці втриматись і не посипатися. Ще один важливий закон: "Залишайте роботу на роботі". Не тягніть додому чужі біль та горе. Ви й так робите багато для того, щоб їх стало менше. Подбайте і про себе.
• Ще один лайфхак: щоб не втратити мотивацію та не вигоріти емоційно – завжди фіксуйте позитивний результат своєї роботи. Бійці отримали якісні бронежилети – чудово! Переселенці забезпечені харчами та одягом – ми молодці! Успіх надає сил та робить перемогу ближчою.

"Пам’ятайте, допомогти абсолютно усім ви не можете, тож не бійтесь комусь відмовити чи делегувати свої повноваження іншим волонтерам. Не хапайтесь за всі завдання: реально оцінюйте свої можливості. А коли відчуєте, що втомилися і бажання займатись волонтерством втрачає сенс – візьміть вихідний. Зробіть паузу для перезавантаження. У разі необхідності – зверніться за допомогою до професійного психолога. Серед них теж є волонтери. Та й взагалі, звертатись за допомогою, коли сам допомагаєш – цілком нормально. Так переможемо!", — наголосила психолог.

Як писав "Телеграф" раніше психолог пояснив жорстокість росіян до українців.