Як отримати жінці грошову компенсацію за загиблого воїна, якщо вона не перебувала з ним в офіційному шлюбі

До редакції звернулася мешканка Лубенського району Полтавської області Лідія Д., яка нещодавно втратила на війні чоловіка. Разом вони прожили понад 10 років без офіційної реєстрації стосунків. Він виховував, як рідних, двох її неповнолітніх дітей, хоча й не усиновлював. У нього від першого шлюбу залишилась доросла незаміжня донька, котра є першою у списку претендентів на отримання державної компенсації — одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень.

За словами жінки, її спілкування з донькою загиблого ніколи не було теплим, а після похорону дівчина взагалі перестала з нею спілкуватися, даючи зрозуміти, що не має наміру ділитися грошовою компенсацією. "Виходить, я ніхто і звати мене ніяк, — резюмує Лідія. — Але я знаю, що цивільний шлюб після трьох років прирівнюється до офіційного. Я звернулася з цього приводу до адвоката, і він сказав, що питання можна уладнати через суд. Треба лише, щоб сусіди та сільська рада підтвердили, що ми з Сергієм дійсно жили однією сім’єю, як чоловік і дружина. Він вважає, що відсотків на 98 суд визнає мене членом родини загиблого. І говорить, що в Києві цивільні дружини загиблих отримують такі компенсації. Однак вартість його послуги — тисяча доларів — мене шокувала. Тому хотілося б почути думку з цього приводу ще одного авторитетного правника".

"Телеграф" звернувся за коментарем до адвоката Марини Лєбєдєвої:

— Такого поняття, як цивільний шлюб, у юриспруденції не існує, тим паче спільне проживання протягом якого б то не було періоду без оформлення стосунків не прирівнюється до офіційного шлюбу.

Так, жінка може добиватися частини компенсації через суд. Таке право забезпечує їй Постанова Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану". Згідно з цією Постановою, до кола членів сім’ї належать особи, які "постійно мешкають із військовослужбовцем та ведуть спільний побут. Це можуть бути не лише його близькі родичі (рідні брати/сестри, онуки, дідусь/бабуся, тітка/дядько), але і близькі родичі дружини, вітчим, мачуха тощо. Основним критерієм для визначення їх як членів родини є: проживання разом, ведення спільного побуту, ведення спільного бюджету і, відповідно, витрат. Зазначеним особам, які хочуть отримати грошову допомогу від держави, необхідно довести приналежність до кола сім’ї загиблого військового у судовому порядку в рамках окремого провадження".

Отож, у випадку звернення до суду для доведення факту сумісного проживання жінка має заручитися свідченнями сусідів, родичів, представників місцевої влади, які підтвердять, що вони із загиблим були парою і вели спільне господарство. Ще краще надати суду якісь документи, що підтверджували б їхні спільні покупки, подорожі тощо.

Проте тут є кілька нюансів. При розгляді такої заяви суд зобов’язаний запросити третьою стороною доньку загиблого, яка є зацікавленою особою і з якою, судячи зі слів Лідії, у неї не складаються стосунки. І тут невідомо, що донька може заявити під час засідання.

До того ж ми не знаємо, чи був чоловік офіційно розлучений з першою дружиною. У такому випадку "цивільна" дружина взагалі не має права на щось претендувати, бо шлюб, згідно із Сімейним кодексом, може бути лише один, а зареєстрований вважається дійсним до моменту його розірвання, що відповідним чином засвідчується.

Насправді історія не така проста, як може комусь здатися, і без грамотного адвоката тут не обійтися. Адже йому необхідно докласти чимало зусиль для зібрання доказів, для правильного подання їх до суду, надати суду можливість їх вірно оцінити. Проте, на мій погляд, чесний захисник мав би попередити клієнтку, що справа виграшна не на 98 відсотків, а лише на 50, як і більшість цивільних справ. Отож можна витратити немалі гроші на оплату праці адвоката й залишитись ні з чим.