Анатомія "дива": чому в УПЦ МП раптом заговорили про російський тероризм

В ніч на 23 липня росія завдала чергового ракетного удару по Одесі, в результаті якого значних руйнувань зазнав Спасо-Преображенський кафедральний собор УПЦ МП. Ця подія миттєво запустила ланцюгову реакцію "русофобії" звідти, звідки ніхто не чекав — з самого Московського патріархату в Україні.

В Одеській єпархії чи не вперше з початку великої війни, назвали росію терористом, а священики УПЦ МП по всій Україні почали збирати підписи за реальний розрив стосунків з РПЦ.

Що відбувається? УПЦ МП несподівано відчула на собі євангельське диво прозріння? Якщо так, то чи призведе це до революції в Московському патріархаті? На ці питання шукав відповіді "Телеграф".

Хронологія "дива"

…виглядає наступним чином:

Спочатку з’явилася різка заява на сайті Одеської єпархії:

"Під час російської терористичної атаки на місто Одесу ворожа ракета влучила в Спасо-Преображенський кафедральний собор. Одеська єпархія УПЦ вкотре засуджує агресію рф проти України, цей терористичний акт", — зазначалося в тексті заяви.

Потім недвозначно висловився вікарій Одеської єпархії архієпископ Арцизький Віктор (Владислав Биков). Він звернувся з листом до Синоду РПЦ та патріарха Московського Кирила (Гундяєва) особисто.

"Сьогодні ми (говорю від імені багатьох архієреїв УПЦ) засуджуємо цю шалену агресію росії проти нашої Незалежної країни. Засуджуємо варварські захоплення наших єпархій на сході та півдні України. Засуджуємо репресії та утиски, які творять Ваші органи на тимчасово окупованих територіях України! Вимагаємо відчепитися від нашої Церкви, від наших архієреїв та нашого Предстоятеля", — зазначив клірик у листі.

"Контрольний" зробив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел (Олексій Саввін). Саме він в 2010 році разом з Гундяєвим освячував відновлений на той час Спасо-Преображенський собор, обіцяючи Кирилу "вічну вірність одеситів патріаршій церкві".

"Сьогодні вночі сталася найстрашніша подія в новітній історії — російська ракета за вказівкою командування Російської федерації влучила в духовне серце миролюбного міста Одеси. Це справжній геноцид українського народу. Це безумство всіх тих, хто віддає накази бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей. Ми захищаємо свою рідну українську землю, ми боронимо кордони нашої суверенної Незалежної Держави", — підкреслив Агафангел у зверненні до Одеської митрополії.

"Російська ракета", "геноцид українського народу"… Риторика настільки незвична для Московського патріархату, що спершу навіть виникли сумніви: чи не фейк цей документ? Та виявилося, що таки справжній.

Далі — більше! В мережі з’явився відкритий лист священників УПЦ МП до очільника церкви митрополита Онуфрія. У листі, який підписало вже більш як 100 кліриків, виставлена вимога до Онуфрія зібрати Собор, "де має відбутися остаточний розрив з РПЦ".

Таким чином, духовенство всередині самого Московського патріархату фактично визнало, що Собор УПЦ МП, який пройшов у травні минулого року в Феофанії, ніякого реального розриву зав’язків з Москвою не приніс. Хоча верхівка Московського патріархату більше року наполягає на протилежному.

Що відбувається?

Як розповів "Телеграфу" один з підписантів листа до Онуфрія — протоієрей УПЦ МП Георгій Гуляєв, причиною звернення до предстоятеля стала нагальна необхідність реально відмежуватися від РПЦ.

"Чаша вже переповнена. Ми дійсно дуже консервативна структура і є багато умовностей. Причина цього всього — або проросійське лобі всередині нашої церкви, або страх зробити рішучі кроки. Та потрібно прийняти рішення, яке було б з євангельської точки зору. Чому ми підписуємо цей лист? З часу Собору в Феофанії ми все робили, щоб подати сигнал, натякнути, заявити про те, що ми не є РПЦ: варимо миро, не поминаємо патріарха на службі, але як то кажуть — покажіть конкретну бумагу. Лист почали вже підписувати архієреї, а це вже сигнал. Є рух знизу, який впливає на архієреїв", — пояснив Гуляєв.

"Рух знизу", про який каже протоієрей, насправді вже давно тліє всередині самого Московського патріархату.

"Просто низові священники ближче до людей, тому вони швидше змінюють свою свідомість", — пояснює "Телеграфу" релігієзнавець Ігор Козловський.

Так, Собор у Феофанії став наслідком цього "руху знизу", адже після початку широкомасштабного вторгнення від Московського патріархату стали "відвалюватися" парафії, а близько 400 кліриків УПЦ МП звернулись до Собору предстоятелів стародавніх східних церков з вимогою засудити Гундяєва.

В такій ситуації Онуфрію потрібно було щось швидко робити. Очільник УПЦ МП обмежився "косметичними" змінами до статуту та беззубою позицією щодо Гундяєва. Тоді це спрацювало і на деякий час дало змогу втримати ситуацію, бо єпископат МП завзято переконував своє ж духовенство, що з РПЦ покінчено.

Зараз ситуація вже інша.

"Для Агафангела і священиків його єпархії вже факт, що минуле буде зруйноване і треба більш чітко проговорити, куди ж рухається УПЦ", — додав Козловський.

"Має бути якась така дія, яка дасть можливість спокійно дивитися людям у очі, адже суспільство не розуміє нашої консервативності і вимагає цього низове духовенство, яке практично працює з людьми", — підкреслює Гуляєв.

В єпископаті УПЦ запевняють, що не мають нічого проти нового Собору.

"У соборах завжди є сенс, тому що в них реалізується один із основних принципів улаштування церкви — соборність", — пояснив "Телеграфу" митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент (Олег Вечеря).

Але! На думку Климента, нема конкретного механізму реалізації ідеї, для розгляду на такому Соборі.

"Впевнений, що вже не існує альтернативи для самостійності та незалежності УПЦ. Але духовенство і миряни УПЦ усі можливі варіанти розвитку подій розглядають виключно в рамках дотримання церковних канонів, не допускаючи можливості втрати, говорячи світською мовою легітимності Церкви через небезпеку опинитися в розколі чи іншій формі відпадання від благодатного єднання у Христі з усіма існуючими помісними церквами. Я уважно прочитав лист і, на жаль, як і в усіх попередніх подібних публічних закликах, не знайшов там головної відповіді — як конкретно пропонується впровадити в життя те, про що йдеться в листі, щоб не нашкодити і не втратити те, що сьогодні робить нашу Церкву Церквою в повному розумінні цього слова", — резюмував митрополит.

Які конкретні дії могли б реально відмежувати УПЦ від Московського патріархату?

"Це може бути конкретна заява про те, що вони розривають канонічні зв’язки з Московським патріархатом, звернення до всіх предстоятелів помісних церков, щоб вони сприйняли рух УПЦ до самостійності. Це може бути налагодження діалогу з ПЦУ, що, звісно, малоймовірно. Або звернутися до Вселенського патріарха як до третейського судді в православному світі, який може стати майданчиком для перемовин і розуміння, яке співжиття буде в Україні різних православних гілок", — пояснює Козловський.

Ці всі "рецепти" позбавляють церкву легітимності, про яку каже Климент. Але після руйнування храму в Одесі, заяв про геноцид, листа кліриків МП, можливо варто сподіватися, що…

Буде революція?

"Революції не буде, — запевняє "Телеграф" доктор філософських наук Людмила Филипович. — Ресурс маленький. 400 кліриків раніше підписували лист, 100 підписали зараз — загалом 500. А священиків у них 12,5 тисячі. Була б хоч третина, то можна було б про щось говорити, а так…"

А без критичної маси і відповідного тиску "знизу", верхівка УПЦ МП, не зробить жодних різких кроків.

"Проблема на єпископальному рівні, на рівні митрополита Онуфрія, митрополита Антонія (керуючого справами УПЦ МП. — Ред.), які зволікають з рішучими кроками", — каже Козловський.

"УПЦ МП переживає управлінську кризу, — додає митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко), коментуючи ситуацію "Телеграфу". — Ні митрополит Онуфрій, ні Антоній, ні Синод не спроможні бути виразниками інтересів єпископату, духовенства і віруючих. Вони втратили функціональну роль керівного органу церкви. І якщо керівництво не може ні захистити, ні допомогти, ні сформулювати чітку позицію, таке керівництво являється бездарним. Це і є в Московському патріархаті".

Дійсно, щоб проілюструвати дисонанс всередині УПЦ МП, досить глянути на реакцію верхівки церкви у день теракту в Одесі. В той час, як місцева єпархія заявляє про терористичний акт, Онуфрій править святкове богослужіння у Києво-Печерській лаврі та каже, що Лавра повинна залишитись у Московського патріархату.

Заява від предстоятеля УПЦ МП все ж таки була, але в ній він закликав вірян до "терпіння і сугубої молитви" у зв’язку з "нещастям, що спіткало місто".

"Врешті-решт переможе Божественна любов", — сказав Онуфрій.

В такій ситуації розколу всередині МП…

Що далі буде з церквою?

Основних сценаріїв декілька.

Перший — вдавати, що нічого не сталося.

"Онуфрій вичікує. Він не хоче втрати церкву і зайняв незрозумілу позицію. Ти або береш на себе відповідальність, або ж ні, а він, судячи з усього, не хоче", — пояснює Філіпович.

Другий — все ж скликати Собор і намагатися знову "підмазати губи" без реального розриву з РПЦ.

Третій — реально розірвати зв'язок з Москвою.

"Формально від’єднання УПЦ від РПЦ зробить останню рядовою структурою. А вони цього бояться. Бояться і власної влади, мовляв, ми у вас стільки вкладали, щоб був хоч якийсь натяк на "єдиний руський мир", а ви програли", — додає протоієрей Георгій Гуляєв.

Але в такому разі УПЦ МП втрачає свій канонічний статус і буде змушена або існувати у невагомості, як свого часу УПЦ КП, або з найти "гравітацію" у діалозі з ПЦУ.

Четвертий — звернутися до Вселенського патріарха.

"Якщо духовенство відкине від цієї риби голову, то "тулуб" можна ще врятувати. Повинні зібратися єпископи і проголосити якусь форму тимчасового управління. Якщо УПЦ не хоче йти на перемовини з ПЦУ, то є можливість на перехідний період, до врегулювання питань, просити патріарха Варфоломія про тимчасове управління. У всякому разі почати поминати патріарха Варфоломія і просити його про врегулювання канонічного статусу УПЦ", — пояснює митрополит Олександр.

Втім, на думку Людмили Филипович, всі сценарії стануть реалізовувати одночасно.

"Буде декілька стратегій, адже церква не єдина в своїх планах. Є там люди, які готові приєднатися до ПЦУ, тому що їх не влаштовує невиразний стан УПЦ. Є люди, котрі ніколи не приєднаються. Треті — хотіли б піти під Варфоломія. Він приймає поодиноких кліриків, але масово не факт що погодиться. Церква зберігатиме формальну єдність, але всередині будуть відбуватися всі ці процеси", — резюмувала Филипович.