"Запах багаття, пороху та трупів": волонтер поділилася спогадами про те, як люди тікали з Маріуполя

Після початку облоги Маріуполя в середині березня багато жителів міста намагалися втекти з міста, а частина з них взагалі захотіла після пережитого виїхати за кордон.

Військовий волонтер та громадський діяч Галина Однорог, яка на той час перебувала у Запоріжжі, в інтерв’ю "Телеграфу" розповіла, що відбувалося в ті дні.

"Запам’яталася жінка. У неї з сином на очах у Мангуші вбили чоловіка, а їй вибили зуби. Вона провела місяць у Бердянську, потім дісталася Запоріжжя і сказала: "Я хочу за кордон! У цій країні жити більше не хочу!" — розповіла вона.

Однорог відзначила, що багато маріупольців у ті дні хотіли забути все, що відбувається, і більше не повертатися до міста.

Вона нагадала, що в ті часи окупанти не пропускали машини централізовано, а тому багато мешканців намагалися залишити місто самостійно або за допомогою волонтерів, що було дуже ризиковою витівкою. За її словами, багато автомобілів, які вона бачила були розбиті або прострілені, в салони найчастіше набивали по 7-8 осіб, а з будинків намагалися рятувати не майно, а домашніх тварин.

"Я навіть тоді не могла робити фото, бо це таке людське горе! Ми людей годували, влаштовували на ніч, відправляли далі Україною та за кордон. І тоді в "Епіцентрі", коли їхали маріупольці, був запах багаття, пороху та трупів. ... Це страшно!", — поділилася спогадами жінка.

Більше про те, як волонтери з Маріуполя допомагають українцям і що їм довелося пережити після початку вторгнення, читайте у матеріалі "Телеграф": "У мене не залишилося нічого — ні квартири, ні автомобіля, ні бізнесу, ми бомжі": військовий волонтер з Маріуполя Галина Однорог