Залишився маленький син: на війні загинув молодий десантник, який працював на залізниці (фото)

Читать на русском
Автор
1258
Артем Кікош не дожив до свого 30-річчя кілька місяців
Артем Кікош не дожив до свого 30-річчя кілька місяців

Життя героя обірвалося на Краматорському напрямі

Багато українських дітей не дочекаються своїх тат і мам з війни. Не встигло облетіти мережу фото доньки загиблого спортсмена Олега Прудкого на могилі батька, як стало відомо про смерть ще одного молодого батька – мешканця Запорізької області Артема Кікоша. Захищаючи свою країну та рідних на Краматорському напрямку, чоловік загинув під час виконання бойового завдання.

Трагічні новини повідомили у пресслужбі "Укрзалізниці", співробітником якої і був Артем Кікош. Він працював на Пологівській дистанції колії регіональної філії "Придніпровська залізниця", мав кваліфікацію монтера.

Колеги характеризують покійного виключно з позитивного боку — він умів порозумітися з усіма, був компанейським, енергійним і шукаючим у всьому позитив. Ще до повномасштабного російського вторгнення у грудні 2021 року Кікош підписав контракт з українською армією. Незважаючи на досвід у ракетних військах, вирішив спробувати себе в ролі десантника.

Артем Кікош загинув на війні з росією
Артем Кікош

"Перший політ, перший стрибок [з парашутом — ред.] — він з гордістю розповідав сім’ї про свою службу", — пишуть представники "Укрзалізниці".

В одному з боїв уже повномасштабної війни Артема Кікоша було поранено. Проте він швидко підлікувався і зі шпиталю повернувся на службу. На жаль, 8 жовтня під селом Тетянівка на Краматорському напрямі його життя обірвалося. До свого 30-річного ювілею молодий чоловік не дожив лише кілька місяців.

"В Артема залишився п’ятирічний син Олексій. Про батька-героя йому розкажуть рідні: мама, бабуся Наталія Василівна, дядько Саша та тітка Анна. І, звичайно ж, про його мрію, щоб Україна здобула перемогу, вся родина повернулася до рідних Пологів", — резюмують у залізничній компанії.

Раніше "Телеграф" розповідав про смерть героя-нацгвардійця Андрія Матяжа, який 30 років пропрацював на благо "ДніпроАзоту", а під час війни пішов захищати батьківщину.