"Просто плачу і пишаюся нашими людьми": розповідь очевидця про перші хвилини після влучення ракети ворога по дому у Дніпрі

Українці готові на все заради порятунку співвітчизників

Спроби російських нелюдів поставити українців на коліна, завдаючи ударів по мирному житлу, призводять до зворотного результату: люди як ніколи згуртовані, приходять на допомогу один одному і мають намір витримати будь-які випробування заради нашої спільної перемоги.

У цьому переконує розповідь очевидця трагедії у Дніпрі, яку він опублікував у Twitter під ніком "Це не багато, але це чесна праця @xVsevolodx" (очевидно, його звуть Всеволод).

"Дніпро 14.01.2023. Пролунав вибух, дуже голосно, набагато голосніше, ніж ті, що я чув до цього. Перша думка: "ППО збило блєдіну десь над нашим районом". Хапаю рюкзак, накидаю туди буквально всю медицину, яка є вдома і виходжу на вулицю", — пише користувач.

При виході видно стовп чорного диму неподалік. Так як у машині є ще одна аптечка, Всеволод застрибує в авто та прямує у напрямку диму.

"Проїжджаю повз будинок, де колись жив мій друг і розумію, що дуже помилявся. Не ППО, приліт. Приліт прямо в будинок. Цілого під’їзду немає., ще 10 хвилин тому він чиїмось будинком ”, — зазначає автор треду у соцмережі.

На траві він бачить жінку, яка лежить у калюжі густої крові, а поряд стоїть кілька людей, при цьому жінка кричить.

"У мене ступор на якийсь момент. Так зберись, згадуй курси червоного хреста, такмед, MARCH, TCCC, все, що вчив, зараз треба. Так, кричить, кричить – це добре, гірше якщо ні. Оглядаю. На нозі вже є турнікет, на щоці якісь цифри. Під нею якась ганчірка. Крик з-за спини "Несемо!", це фельдшер, поряд вже карета швидкої. Всі беремося за ту ганчірку і несемо її в швидку", - пише користувач.

Знову чути крик – через дорогу лежить ще одна жінка, теж поранена в ногу. На відміну від першої, вона не розмовляє, тільки дивиться несфокусованим поглядом – ніби засинає чи тільки прокинулася. На нозі турнікет, на щоці теж цифри.

Підбігає поліцейський із ношами, жінку швидко відносять до іншої карети швидкої та відвозять.

Поблизу поранених немає, але неподалік руїн зібрався натовп – чоловік 30.

У центрі натовпу кремезний дядько голосно і чітко каже, що зараз допомога не потрібна – пожежники працюють, не варто заважати. Усі, хто хоче бути корисним – нехай йдуть додому, беруть лопати, ломи, рукавиці та повертаються через 20 хв розбирати завали.

У цей час рятувальники та пожежники заливають піною машини, що горять, біля епіцентру вибуху.

Всеволод їде додому та бере ліхтарик, старі міцні чоботи, рукавиці, кілька пляшок води.

Повернувшись до місця вибуху, він зазначає, що людей побільшало. Чоловіки лопатами загребають уламки, якась дама робить те саме, але замість лопати у неї в руках дорожній знак, зірваний вибухом зі стовпа.

Люди разом перевертають машину, що згоріла вбік, щоб дати можливість під’їхати техніці.

Потім шикується живий ланцюг, з рук в руки передається буквально все: каміння, шматки вікон, смола з даху, розбитий кондиціонер.

Розбирати завали знизу стає небезпечно, люди піднімаються вище.

На хвилину глушать всю техніку, сподіваючись почути щось з-під завалів. Хтось почув голос унизу, але уламки надто великі, потрібен кран.

З-під ніг у людей починає валити густий дим, пожежники періодично заливають його водою.

Рятувальник зі шлангом втрачає рівновагу від напору води, його підхоплюють та запитують, як йому допомогти. ДСНС-ник відповідає, що тиск дуже великий, треба сісти на рукав, щоб не виривало з рук.

Його прохання виконують, диму стає менше.

Знову хвилина тиші, техніка глухне. Чути крик, чітко голосно. 8 або 9 поверх, жінка лежить буквально на краю своєї квартири, махає хусткою. Робота відновлюється, рятувальники готуються підніматися, пакують обладнання в кошик, обговорюють якийсь план.

"Ми з іншого боку руїн, тримаємо драбини, якими дряпається пожежник з рукавом, саме туди, де трохи пізніше сидітиме дівчина з фото. Кран піднімає якийсь великий уламок, хтось знизу починає кричати, щоб усі розійшлися, можливо, буде зрушення ”, — пише Всеволод.

Після цього всі люди, які допомагали рятувальникам, швидко спускаються і відходять за стрічку — далі працюватиме важка техніка.

"Ще деякий час я просто спостерігав за роботою професіоналів. Красені, тепер їм не заважає неорганізований натовп. Вони діють як один організм: обережно, але швидко, без зволікання ", — пише очевидець подій.

Минає час, стає темно, на набережній стоять уже сотні людей, дивлячись на дірку всередині будинку, не вірячи своїм очам.

"ДСНС, пожежники, медики, поліція — титани. Дякую за службу, пишаюся кожним. росія — гній, країна — мерзота, яка не вміє ні..уя, окрім як вбивати і красти ", — завершує свою розповідь користувач.

Вражені читачі блогу не можуть стримати своїх емоцій.

"Таке враження, що читаєш якусь книгу-антиутопію. Але ні, у цій реальності ми живемо майже рік", "Просто плачу, пишаюся нашими людьми і водночас серце рветься за Україну, за хлопців в окопах, за кожного загиблого. ", "Пишаюся тим, що живу в одній країні з такими людьми! Ми непереможні!", "Люблю свою Україну", "Слава і шана всім, хто допомагав, і вам окремо за розповідь", — пишуть автори коментарів.

Нагадаємо, що розбір завалів будинку у Дніпрі триває. У своєму вечірньому зверненні за підсумками 326-го дня війни президент Володимир Зеленський заявив, що там можуть бути понад 30 осіб.