Донорський фронт: як під час війни українці "донатять" кров і рятують життя

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Міністерство охорони здоров’я України закликає громадян проводити донації, поповнюючи стратегічні запаси крові. Донорство стало питанням національної безпеки і запорукою нашої обороноздатності. Як і раніше кров потрібна при операціях, пологах чи трансплантаціях, що продовжуються попри війну. А ще без компонентів крові неможливо врятувати українських захисників і постраждалих від дій агресора цивільних мешканців. "Твоя кров може воювати. Стань донором!" – гасло національної кампанії з популяризації донорства. Адже тримаючи донорський фронт, кожен із нас наближає перемогу над ворогом.

Одна донація крові – три врятовані життя

Як розповідає в. о. директора КНП "Київський міський центр крові" Віталій Демський, наразі всі заклади служби крові працюють як єдине ціле, аби тримати стратегічні запаси крові на належному рівні.

"На сьогоднішній день "Київський міський центр крові" забезпечує всі лікувальні заклади, які надають трансфузійну допомогу, необхідною для них кількості компонентів донорської крові на безоплатній основі. Всі замовлення виконуємо на 100%, – каже Демський. — Певне збільшення людей, які побажали здати кров з початком бойових дій, відбулося. Кожна людина шукала, на мою думку, як особисто можна вплинути на те, що сталося в нашій країні. Хтось записався добровольцем, хтось волонтерить, а кому дозволяє стан здоров’я — стають донорами".

Керівник центру крові зазначає, що при донації у донора беруть 450 мл крові (це максимально допустима доза), а ще до 40 мл можуть взяти для дослідження. Кров ділиться на три компоненти: еритроцити, плазма і тромбоцити.

"Чому кажуть, що одна донація крові може врятувати трьох пацієнтів? Бо отримуємо три компоненти з однієї дози, взятої у донора. Для кожного з цих компонентів є свої показники. Еритроцити необхідні при анемії, травмах, пов’язаних з крововтратою, шлунково-кишкових кровотечах, крововтратах при оперативних втручаннях, пологах. Тромбоцити найчастіше потребують пацієнти з онкогематологічними захворюваннями на стадіях, коли проходять хіміотерапію. Плазма – опікова хвороба, гнійно-септичні процеси, гемофілічні кровотечі, тромбози", — пояснює Демський.

В світі ще не винайшли замінник людської крові. Більш того, у компонентів є свій строк придатності. За словами Демського, еритроцити можуть зберігатися до 42 днів, плазма до трьох років, а тромбоцити — лише до 5 діб. Зробити довгострокові запаси еритроцитів і тромбоцитів неможливо, і тому зберігати їх слід, простіше кажучи, в людях. Саме тому кожен центр крові має регіональну базу донорів і за потреби залучає їх до донацій.

Через війну потреби в крові зросли на 60%: дані "ДонорUA"

Донорство в Україні популяризують ряд ініціатив, що виникли у столиці. Одна з таких — "ДонорUA" — автоматизована система рекрутингу та управління донорами крові, що діє з 2014 року і рекомендована МОЗ України. Платформа підтримує 22 центри крові. Як розповідає співзасновниця і виконавча директорка "ДонорUA" Ірина Славінська, місія проєкту — пацієнт повинен отримувати якісний компонент крові вчасно, мета — 2 млн зареєстрованих донорів на платформі donor.ua, адже саме така кількість спроможна закрити всю потребу крові України (наразі показник становить більше 100 тисяч).

На думку Славінської, поки що не можна казати про позитивну динаміку у розрізі побудови культури донорства в Україні, що мала б величезний вплив на стан справ у цій сфері. І це при тому, що під час повномасштабної війни центри крові потребують на 60% більше донорів для закриття своїх потреб, як свідчать спостереження очільниці "ДонорUA".

"Нагадаю, що в Україні пацієнт продовжує шукати для себе донорів крові. Тобто проблема з дефіцитом крові не вирішена. Це не означає, що відсутні будь-які кроки до побудови культури донорства чи зміни системи. Направду ні. Всі докладають максимум зусиль для того, щоб бути ефективнішими і максимально швидко вирішити проблемні питання, такі як рекрутинг донорів, фінансування системи крові чи окремого центру крові, забезпечення витратними матеріалами, популяризація донорського руху, розвиток і заохочення спеціалістів. Та результат все одно не такий вагомий і впливовий, що спроможний вирішити проблемні питання тут і зараз. Моя персональна думка — треба зміна системи", — розповіла Славінська.

Стандарт ВООЗ: 33 донори на 1000 людей. В Україні – втричі менше

Розвінчують міфи про донацію та залучили вперше здати кров щонайменше 6,5 тисяч людей "Агенти крові" — команда з понад 40 волонтерів, які з серпня 2015 року проводять щотижневі чергування у центрах крові та реалізують різноманітні донорські проєкти. Рух сім років тому заснувала киянка Олена Балбек. Вона приводила в "Охматдит" донорів тромбоконцентрату для своєї родички, а потім виникла ідея запустити регулярні чергування у медзакладі. На початку історії ніхто не думав, що з роками ініціатива зазнає низки трансформацій і такого масштабування. Проєкт працює у чотирьох центрах Києва й Одеси, а від початку великої війни координує донорські потреби у семи столичних лікарнях. Після повномасштабного вторгнення рф у "агентів" побільшало задач.

"Дивовижно було бачити, скільки людей хотіли здати кров, скільки українців взагалі уперше насмілились це зробити. Раніше для залучення донорів нам доводилося робити різного роду акції, зокрема фотопроєкт "Кров чарівна" в Інституті Амосова, а з початком вторгнення люди самі зрозуміли важливість цього і їх мотивація йшла зсередини", – розповідає комунікаційниця "Агентів крові" Софія Телішевська.

За її словами, під час війни потреба у крові залишилася такою ж високою, як і була до цього, а враховуючи екстрені госпіталізації з фронту – набула гострішого характеру. Телішевська зазначає, що за стандартами ВООЗ Україна потребує 33 донори на 1000 людей населення.

"Ця кількість донорів ще до великої війни була втричі меншою. В цілому по Україні задовольнялися потреби на рівні 11 донорів на 1000 людей населення. Це малий показник, звісно, хоча з ним вдається задовольняти всі операції і певні екстрені потреби. Але не хотілося би доходити до того, коли людина перебуває на межі життя і смерті, а родичам доводиться шукати донорів. Працюємо над тим, аби всі й завжди мали доступ до донорської крові", — розповіла "агентка крові".

Бути донором — це легко

Серед донорів в Україні чимало представників галузі ІТ. Один із них – 29-річний Юрій Чередніченко (Product Owner). Вперше здав кров у студентські роки. Мотивом стала грошова нагорода, що було дуже актуально для парубка і його одногрупників в 2011-му. Але цим справа не завершилася. Тепер Юрій є донором за покликом серця.

"Здаю кров в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Мені телефонують, коли не вистачає моєї групи крові. Завжди намагаюся прийти, адже мова йде про життя дітей, це дуже важливо", — розповів наш співрозмовник.

На рахунку чоловіка вже більше 40 донацій. Тож лікарі запропонували йому подати заявку на отримання посвідчення "Почесний донор України" (таким людям вручається спеціальний нагрудний знак і надається надбавка у розмірі 10% від прожиткового мінімуму до пенсії).

Чередніченко зазначає, що донація – це зовсім нестрашно, медики мають роками відпрацьований механізм, роблять всі маніпуляції чітко і якісно. На думку чоловіка, регулярно здавати кров не складає зусиль, якщо вести здоровий спосіб життя і правильно харчуватися.

Теж донор-айтівець — 33-річний Михайло Ардашин, ruby developer в компанії "the Guide". Після 2014 року переїхав з Донецька у столицю, займається волонтерством, донорство — одна з форм. Уперше здав кров у 2006 році, відгукнувся на прохання допомогти одному зі студентів вишу, де навчався. З тих пір здійснив близько 50 донацій, в тому числі тромбоцитів. Останні роки переважно є донором в Інституті серця МОЗ.

Як розповів Михайло, при здачі тромбоцитів є своя специфіка. Від донора, грубо кажу, ще теплі тромбоцити одразу вливають пацієнту. Той, хто здає кров, навіть може спілкуватися з тим, кому вона потрібна, а також з близькими хворого.

"Коли ти спілкуєшся з кимось, для кого здаєш кров, це зазвичай люди в тяжких обставинах. Вони дякують, хочуть щось для тебе зробити, намагаються дати якісь гроші (але я айтішник — мені не треба, навпаки старався щось привезти з собою)… Так виходить, що це прості, дуже часто бідні люди з невеличких сел, які продають нерухомість і все, що мають, віддають всі заощадження. Коли таке бачиш — це мотивує прокидатися рано-вранці, звільняти робочий час і здавати кров", — розповідає Ардашин.

В один із своїх днів народження Михайло придумав дуже нестандартне "святкування": за допомогою благодійного фонду "Таблеточки" організував донорську акцію в офісі своєї компанії. Бо, на його думку, допомога іншим – це найкращий подарунок для нього. На "донорський фуршет" були запрошені колеги і друзі. З точку зорі ІТ-процесів, додає чоловік, в той день команда не доробила пристойну суму грошей. Натомість всім разом вдалося назбирати 13 літрів крові.

Донорство для 29-річної Вікторії Оксенюк, офіс-менеджерки в компанії Parimatch Ukraine, розпочалося з одного випадку. Декілька років тому дівчині зателефонував товариш із питанням, чи здавала вона колись кров.

"Знайомий каже, мовляв, потрібна кров, питання життя і смерті. Батько його дівчини потрапив у аварію. Я зібралася, приїхала у клініку, не знала навіть, яка у мене група крові. Ніякого хвилювання не було, питань, потрібно це мені чи ні, теж. Все було настільки швидко. На кушетці вже збагнула, як все сталося", — згадує Вікторія.

Після цього до неї зверталися з центру крові, на прохання медиків дівчина тричі долучилася до донацій. А після повномасштабного нападу відбулася п’ята здача крові. Донація проходила прямо в київському офісі її компанії. Охочих було півсотні, за день вдалося зібрати 19 л крові для військових і постраждалих українців унаслідок вторгнення рф. Вікторія хвилювалася, бо мала перерву в донорстві у майже два роки (зробила татуювання, щоби перекрити помітний на тілі шрам), за результатами перевірки медики дали "зелене світло".

"Для мене бути донором — це не складно, а просто поділитися своєю 3+. Це найменше, що я можу зробити зараз. Наприклад, я не маю можливості купити танк чи пожертвувати великі заощадження на ЗСУ, але допомагаю тим, чим можу. Це зараз мій обов’язок. І я закликаю долучатися до донорства інших. Ми — нація впертих і сміливих", — підсумувала дівчина.

Про те, що донорство – це легко і потрібно, зазначає 30-річна Олександра Храмцова, консультантка з питань оподаткування у консалтинговій компанії. Думки про донорство в неї виникали ще під час подій Майдану, коли часто-густо лунали оголошення щодо збору крові для поранених.

"Але піти і здати не наважувалася. Моя уява показувала держустанову з чергами, коли приходиш і не знаєш, що робити. Я не знала свою групу крові та не розуміла, з чого починати, хоча бажання здавати кров було", — каже Олександра.

Потім вона натрапила на ініціативу "Агенти крові" та відвідала їхній захід в одному із медзакладів. Виявилося, що робота центрів крові цілком налагоджена. З тих пір Храмцова здійснила вже близько 15 донацій. Здає як цільну кров, так і компоненти.

"Донорство крові дало мені більше, ніж я йому. Тепер маю певну звичку щодо скринінгів здоров’я. Бо коли приходиш здавати кров, тебе не пропускають, якщо щось з тиском, кров перевіряють на те, чи достатньо гемоглобіну… Тож донорство — додатковий стимул більше цікавитися своїм здоров’ям і самопочуттям", — розповіла Олександра.

На думку дівчини, бути донором – громадянський обов’язок будь-якої здорової людини. Олександра помічає, що серед її друзів такого самого віку не всі мають показання до донації: хтось через проблеми з тиском, інші — ненормовану вагу або занизький гемоглобін. Девіз же нашої співрозмовниці: "Я можу здавати кров – я здаю".

"Ніхто не знає, коли кров може знадобитися вам чи вашим родичам. І хотілося б, щоб вони не стояли під центром крові в повній розгубленості. А так буває: я бачила людей під центрами крові, котрі з надією питають у перехожих про певну групу крові. Донорство — частина громадянського обов’язку. Як ми разом скидаємся на дрон без уточнень для кого саме, так і це має стати частиною культури взаємодопомоги", — вважає Храмцова.

Хто може бути донором

Донором може стати кожна дієздатна людина віком від 18 років. Серед обов’язкових вимог: маса тіла не менше ніж 50 кг і відсутність протипоказань до донорства. А їх немало: повні протипоказання, як-от злоякісні захворювання чи ВІЛ, або тимчасові – пірсинг, татуювання чи інфекції. Повний перелік протипоказань можна дізнатися на сайті Київського міського центру крові за посиланням.