Документи гублять, а від дружин загиблих - ховаються: з чим стикаються родини військових при оформленні виплат

Родини бійців, що загинули боронячи Україну на фронті, під час оформлення відповідного статусу та одноразової грошової допомоги стикаються з проявами бюрократії, а часом і відсутності поваги. Скаржаться жінки та матері воїнів як на тяганину з боку терцентрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП), так і органів соціального захисту. Є труднощі і з оформленням відповідних документів у військових частинах, де проходили службу полеглі воїни. "Телеграф" зібрав кілька історій про такі прикрі випадки та розпитав юристів, як діяти сім’ям, щоб відновити справедливість.

"Папери на чоловіка та його побратима дивним чином "загубились" у військовій частині"

На війні українська армія зазнає втрат і держава гарантує підтримку сім’ям загиблих захисників та захисниць. Але для того, щоб користуватися передбаченими законом пільгами та соціальними гарантіями рідним бійців необхідно отримати відповідний статус. Процедура його набуття часом затягується, так само як і оформлення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн гривень. При, здавалось би чітко визначеному переліку документів, які для цього потрібні, та прописаному алгоритмі, кожна родина стикається зі своїм набором проблем і перешкод.

Наталія Пулик з Івано-Франківської області виховує трьох дочок – найменшій лише пів року, вона народилась за два місяці після смерті батька Романа. 28-річний чоловік пішов на війну добровольцем у квітні 2022-го, нищив ворога на Луганщині. Згодом у складі підрозділу, що входить до 57-ї окремої мотопіхотної бригади, брав участь у боях на Херсонщині, один з яких і став для нього останнім. Але і досі багатодітна родина, що залишилась без годувальника, не отримала виплат від держави.

"Про загибель чоловіка дізналась від його побратимів 31 серпня. Перед тим з ним кілька днів не було зв’язку, але він попереджав, що буде на бойовому завданні, – згадує Наталія. – Тоді Рома разом з хлопцями потрапив під мінометний обстріл, з 11 живими лишились троє… На жаль, серед них не було мого Романа".

Наталія зазначає, що письмове сповіщення про смерть чоловіка з зазначенням, коли і як це сталося, отримала протягом 10 днів – з цим питань не було. Але от з рештою документів не все було гладко.

"В мене досі немає на руках постанови військово-лікарської комісії, яка необхідна для отримання статусу члена сім’ї загиблого захисника, – говорить жінка. – Відповідно, ні я, ні діти не мають право на отримання пільг. Немає жодного руху і з оформленням одноразової грошової виплати. Заяву до Рожнятівського районного терцентру комплектування та соцпідтримки я подала ще кілька місяців тому. Але час йшов, а відповіді не було. І тут випадково дізнаємось, що "папери" на чоловіка та його побратима – Василя Тичковського (вони загинули в один день) дивним чином загубились у військовій частині А4395 в Кропивницькому. Через це процес розгляду заяв і загальмував. Зараз нібито запит розглянутий, рішення на нашу користь, повідомлення про це обіцяли надіслати протягом 10 днів. Та вони тривають вже місяць".

Весь цей час паперову тяганину жінка поєднує з піклуванням про дітей, при цьому не маючи змогу працювати. Якби не фінансова допомога від Перегінської ОТГ, то закривати побутові питання було б вкрай важко.

"Навіть оформлення пенсії з втрати годувальника на дітей тільки на початковій стадії, – каже жінка. – Та й вона буде невелика, бо чоловік брав двічі відпустку за сімейними обставинами – у мене була загроза викидня. Тож цей час відмінусували, що вплинуло на розмір зарплати, яка відображена в грошовому атестаті й буде братися до уваги при розрахунках. Тож поки від держави наша родина отримала 0, хоча 30 квітня вже виповнилось вісім місяців, як чоловіка немає. Звичайно, я б воліла ніколи не займатися цими питаннями, краще б мій чоловік був живий. Але він дуже хотів, щоб його діти та родина жили у вільній країні. Роман пішов на фронт, не маючи досвіду навіть строкової служби, і попри те, що ми чекали третю дитину, і віддав життя за країну".

"Просто так з’ясувати на підставі чого військкомат вимагає той чи інший документ, неможливо"

Надія Пахомова через агресію росії проти України втратила спочатку батька – розвідник Ігор Завірюхін загинув під Дебальцеве ще у 2015-му, а влітку 2022-го року – у розпал повномасштабної війни – і брата Михайла. Киянка згадує, що сім років тому її родина не стикалась з бюрократичними нюансами, тоді всі паперові питання "влаштувала військова частина та військкомат". Але зараз ситуація кардинально інша.

"Броварський терцентр комплектування та соціальної підтримки тягнув півтора місяця з видачею сповіщення про смерть брата, потім надав, але неправильно оформлене, – наводить приклад Надія. – При спробах отримати документ встановленого зразка, у відповідь отримали приниження і погрози, зокрема мені казали: "Будете сюди ходити, не будемо пускати, а чоловіка заберемо в армію". Врешті решт це сповіщення переробили, ми таки зібрали всі необхідні папери. Але я весь час питала, чому цим мають займатися родини загиблих, а це переважно жінки, які переживають втрату. Це не по-людськи! Логічно, що це має бути завданням військкоматів, міністерств, інших соціальних установ".

Надія уточнює, що несподівано наприкінці минулого року у військкоматі (на той момент родина вже звернулась до Дарницького ТЦК та СП) у її мами почали вимагати довідку про несудимість. Хоча цього документу на момент загибелі брата не було в переліку тих, що потрібні для оформлення одноразової грошової виплати.

"На цьому етапі я вже долучила адвоката, щоб вести розмову з посадовцями юридичною мовою, – говорить жінка. – Бо просто так з’ясувати, на підставі чого терцентр вимагає той чи інший документ, і на якому етапі перебуває розгляд справи, неможливо. А коли вони отримують письмові запити, то змушені відповідати. В листі від Дарницького ТЦК та СП наприкінці березня 2023 року повідомили, що "документи передані до Київського ТЦК та СП для подальшого опрацювання…" А звідти майже через місяць – 17 квітня – приходить відповідь: "підготовлений висновок з комплектом НЕОБХІДНИХ документів та направлений на комісію через департамент соціального забезпечення міністерства України…"

Здавалось би, питання вирішене, але ще за два дні Надії зателефонували з районного терцентру й ошелешили: не вистачає документу про причину смерті.

"Для його отримання мама мала звернутися до центрального шпиталю – таку вказівку мені надали телефоном, – каже Надія. – І це була остання крапля. Я намагалася з’ясувати, чому відбувається ця маячня. Адже в одному з документів зазначено, що Міша помер під час артилерійського обстрілу і наступним реченням, що його "смерть пов’язана з виконанням ним обов’язків військової служби". І до цього моменту у військкоматі нічого додатково не вимагали і як я вже казала, у відповідях зазначено, що ми надали весь комплект документації".

Надія додає, що з пояснень співробітників військкомату стало зрозуміло, що цього уточнення нібито вимагають у міністерстві. І що це знову затягне на невизначений термін призначення виплати.

"Брат був посмертно нагороджений орденом "За мужність", як зазначено в Указі "за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", – наголошує Надія. – І тут раптом потрібні якісь підтвердження, що він не просто помер, а загинув. Що це як не знущання і не приниження родини воїна?! Я доволі сильна духом людина, але і мені дуже складно, та я мушу це робити, бо маму захистити більше нікому. А як бути жінкам, що лишились самі з дітьми на руках? Вони точно не всі зможуть це пройти. Навіщо тоді декларувати мільйонні виплати й не допомагати їх отримувати та не піклуватись про належний соціальний статус сімей загиблих, а робити все навпаки?! З цією системою треба щось робити, не мовчати, щоб змінити її".

"Виписали у військкоматі подяку за чоловіка, вказавши, що він мій син"

З проявами бюрократії стикнулась і мешканка Хмельницької області Наталія, син якої Даніїл Братаніч загинув 20 вересня 2022-го року на Донеччині. 23-річний хлопець воював у складі окремого загону спецпризначення "Азов" НГУ.

"Кілька років тому Даня познайомився з хлопцем з "Азову", потім пройшов там підготовку, – розповіла Наталія. – На початку повномасштабної війни працював на заправці, спочатку долучився до тероборони, а потім вже, коли відправив мене з дівчатами до Польщі, долучився до лав "Азову". Був взводним у розвідгрупі, мав виходити на чергову ротацію. Говорили з ним за кілька днів до цього, просив приїхати, бо збирався робити пропозицію своїй дівчині. Але на останньому чергуванні їх позиції обстріляв ворог, снаряд влучив в окоп, де знаходився син… На його похорон у наше село Кривачинці приїхала вся рота. Люди мені потім казали, що тільки побачивши стільки хлопців у формі, вони усвідомили, що таке війна насправді".

За словами Наталії, у неї, як раз немає нарікань на військову частину, бо тут "спрацювали" швидко і надали всі необхідні документи. Але інші інстанції вже не були такими оперативними.

"Найдовше тривало внутрішнє розслідування і це тягнулось би ще невідомо скільки, або я не звернулась до командира роти, – говорить Наталія. – За кілька днів документи повернули в частину і звідти мені. Отримала я і висновок ВЛК, тож тепер можу подавати заяву і на грошову одноразову виплату, і на отримання посвідчення члена родини загиблого захисника. Подивимось, що з цього вийде".

Цей випадок вибивається з загальної картини, але так само від моменту смерті бійця "Азову" вже минуло сім місяців, але його рідні ще не отримали визначених законом виплат. І в такій ситуації перебувають ще багато родин, про що свідчать пости та коментарі у соціальних мережах зі скаргами перш за все на хамське ставлення з боку працівників ТЦК та СП та затягування процесу.

"Хочеться висвітлити скільки сил і часу доводиться витрачати на оформлення такого посвідчення, пенсії на дитину та інших виплат. Яку неповагу та халатність проявляє військкомат. Крім того що з тобою розмовляють як з к…шкою, кидають слухавки, ховаються за шафами коли черговий раз приходиш, відмахуються і кожен раз посилають за новою довідкою, яким кінця і краю немає, так ще й розводять такий безлад у своїй роботі, гублять документи, відправляють їх не на ті адреси, роблять вигляд що не знають де вони, а насправді лежать в столі… чи це просто тупість працівників, чи я щось глибоко не розумію. Керівництво моєї держави не хвилює за що я всі пів року купую памперси дитині захисника, який загинув, дитині, якій ще немає року", — пише киянка Олеся Клановець.

"Після загибелі чоловіка було не до посвідчень. А зараз трішки оговталась, почала вичитувати закони і добиватися всіх пільг сама. Виявилось, що працівники совбезу навіть і не знали, що повнолітня дитина має право на посвідчення члена сім’ї загиблого. І лише через 9 місяців після смерті чоловіка вдалось його отримати, а більше нічого. Лише керівництво на моїй роботі пішло на зустріч і дало можливість заробити більше, а то і не знаю, за що б вчила дитину в університеті далі. Чоловік пішов добровольцем сам в перший день війни, так як вважав, що це його обов’язок. А в державі ніяких обов’язків перед сім’ями. Виписали у військкоматі подяку, вказавши, що він мій син. Хоч би перевіряли, що пишуть! Все зараз добиваюсь через суди. А попереду ще не один. Зараз все це роблю вже з принципу. Звичайно, правда на моєму боці, але шлях дуже довгий. Дуже прикро, що в нас такі закони: цивільна дружина і повнолітні діти не мають ніяких прав, хоч і прожили 30 років разом", — ділиться власним досвідом Тетяна Овчарик з Вінниччини.

***

Юристи, до яких звернувся "Телеграф", роз’яснюють, що встановлення статусу члена сім’ї загиблого захисника/захисниці та одноразової грошової допомоги покладені на різні інституції. В першому випадку за це відповідають органи соціального захисту населення за місцем реєстрації, в другому – найближчий терцентр комплектування та соціальної підтримки. Відповідно, ці процеси можуть тривати паралельно.

При цьому законодавчо визначені терміни, в які відповідні служби мають розглянути звернення від родин полеглих бійців. Принаймні, це стосується рішення про встановлення статусу, воно має бути ухваленим "у місячний строк з дати подання документів". Цей момент регламентує п.6 Постанови Кабміну №740 від 23 вересня 2015-го року.

У випадку з одноразовою грошовою допомогою у районних та міських ТЦК і СП є 7 робочих днів, щоб після отримання документів від заявника завірити їх копії та надіслати до обласного терцентру. І цікавий момент: "у разі відсутності документів, що підтверджують загибель військового (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану… терцентр здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського ТЦК і СП, підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ ЗСУ". Такий порядок прописаний у Наказі Міністерства оборони України №45 від 25 січня 2023 року.

Цей же документ визначає подальший алгоритм, а саме, що на обласному рівні документи опрацьовуються та направляються до Департаменту соцзабезпечення Міноборони. Далі триває перевірка чи віднесений загиблий захисник/захисниця "до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану". Це робиться через Кадровий центр ЗСУ. І на фінальній стадії документи має розглянути відповідна комісія МО. Але якісь часові обмежені у цьому випадку не зазначені. Що ж стосується виплат у разі позитивного рішення, то у Департаменту соцзабезпечення Міноборони є три дні, щоб довести інформацію до військкоматів, а ті мають передати її заявникам. Далі не пізніше 10 днів кошти повинні надійти на рахунки членів родини загиблого воїна.

"Кожен випадок з оформленням статусу чи одноразової грошової допомоги треба розглядати індивідуально, — зазначають у Харківській правозахисній групі. – Якщо виникають питання щодо вимог з боку ТЦК і СП надати додаткові документи, чи затягування термінів розгляду заяв, то родинам варто у письмовому вигляді звертатися за роз’ясненнями, подавати листи через канцелярію, щоб була відповідна реєстрація. Люди це можуть зробити самостійно, або за допомогою юристів. У цьому випадку терцентри зобов’язані надати відповідь, яка дозволить зрозуміти, чи це обґрунтована вимога/причина, чи мають місця зловживання або порушення з боку посадовців".

Як повідомляв "Телеграф", з цього року одноразова грошова допомога родині загиблих захисників/захисниць виплачується частинами: спочатку 1/5 призначеної суми, а саме 3 млн гривень, решта буде виплачуватися щомісяця протягом 40 місяців у рівних частках (300 тисяч гривень на місяць пропорційно за кількістю членів сім’ї загиблого).