Чи можна людям у тилу радіти життю: боєць ЗСУ поділився своїми емоціями

Читать на русском
Автор
1060
Максим Притуляк захищає Україну на передовій з першого дня масштабного вторгнення Росії
Максим Притуляк захищає Україну на передовій з першого дня масштабного вторгнення Росії. Фото Телеграф

Доброволець ЗСУ назвав кілька причин, чому у звичайному житті українців у тилу під час війни немає нічого поганого

Навіть під час повномасштабної війни з російськими окупантами життя в Україні не зупинилося — люди працюють, відпочивають, відзначають свята. Доброволець ЗСУ розповів, чи дратує бійців життя українців у тилу з його радощами та турботами.

Своїми думками щодо цього з "Телеграфом" поділився доброволець ЗСУ Максим Притуляк, який з першого дня масштабного вторгнення Росії вирушив на передову захищати Україну.

За його словами, хоча життя в тилу "трохи інше", проблем у цьому немає.

"Оскільки люди не повинні забувати про те, що є мирні ресурси. Я часто наводжу такий приклад: коли ми приїжджали "з нуля" до Краматорська (або виїжджали з міста), коли бачили гарних дівчат, для нас це було чимось нереально прикольним". Тому що ми бачимо, заради чого боремося. Ти бачиш, що людина підтримує себе, доглядає себе, посміхається — і це приємно, прикольно", — розповів доброволець.

Він додав, що багато дівчат кажуть, що через війну не можуть собі дозволити радіти життю, проте це неправильно.

"Не слід так робити. Тому що кожна людина балансує одна з одною. Хтось балансує і дає радість посмішкою, хтось своїм зовнішнім виглядом, хтось заробляє гроші та донатить на ЗСУ", — ділиться думками воїн.

Ще один важливий аспект, за його словами, стосується того, що бізнес має працювати. Бо після війни українці зіткнуться з дуже великою проблемою — з бізнесом, його перезапуском. І це, на думку Притуляка, на якомусь етапі буде ще більшим викликом для українського суспільства, аніж просто перемогти у війні. Тому що у воєнний час доводиться мати справу із чітким зовнішнім ворогом, а для вирішення повоєнних проблем потрібна внутрішня мотивація.

"Тому вважаю, що в тилу потрібно (якщо є така можливість) розвиватися, працювати, розважатися і, звичайно, не забувати про тих хлопців, які на передовій. Допомагати їм, морально підтримувати та показувати, що вони важливі та потрібні і що вони невід’ємні частина нашого суспільства", — резюмував воїн.

Детальніше читайте у матеріалі "Телеграфа: "Недооцінювати супротивника не можна": доброволець з Донбасу — про війну, підступність окупантів і жах "російського світу"