Гройсман і його партія зникають з політичної мапи країни і Вінниччини, позиція Зеленського остаточно розбила плани експрем'єра

Заява Президента України Володимира Зеленського в інтерв’ю впливовому виданню The Washington Post про неможливість проведення чергових парламентських виборів восени цього року через дію воєнного стану викликала розпач та розгубленість у багатьох вінницьких політиків та видних діячів. Але найбільшою несподіванкою вона стала для партійців Володимира Гройсмана, які останнім часом трималися вкупі в очікуванні проекції свого вінницького успіху на місцевих виборах-2020 в загальноукраїнському масштабі.

Зеленський перекреслив реваншистські плани Гройсмана обскакати "слуг"

Як повідомляють у Вінницькій облраді, сам Гройсман та його найближчі соратники переконували своїх партійців в тому, що для Банкової місцеві вибори надзвичайно потрібні для перезавантаження парламенту та цементування влади. Але слуг народу за таким сценарієм начебто чекала б несподіванка, пов’язана з локальною популярністю окремих регіональних лідерів, таких як Гройсман.

Але, як виявилося, для Зеленського громадська думка важливіша, ніж амбіції окремих політичних гравців (тим паче регіональних, які програли вибори до Ради), що розраховують на політичний реванш в умовах війни. Так, згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 28 квітня по 3 травня 2023 року, 61,6% громадян виступають за подовження повноважень поточного скликання ВР України до закінчення воєнного стану, хоча б скільки він не тривав. Зазначимо, це при тому, що половина українців (51%) не довіряє чинному складу парламенту.

Стратегія Гройсмана зазнала краху на Вінниччині

Як неофіційно зізнаються в УСГ, до розпачу партійців Гройсмана додалося давнє невдоволення політикою, яку проводить їхній лідер в регіоні. Серед головних — особиста відсутність Гройсмана в Вінниці та області з початком повномасштабної агресії, конфлікти з найближчими соратниками (як вже писали ЗМІ, у Гройсмана виникли суттєві розбіжності з міським головою Вінниці Сергієм Моргуновим), тиск на місцевих депутатів та голів ОТГ від інших політичних сил з метою перетягування на свій бік тощо. Всі ці помилки "головного Стратега" викликали закономірне невдоволення та ускладнило роботу партійців Гройсмана з місцевими органами влади. Окрім того, по авторитету УСГ суттєво б'є використання брудних методів політичної боротьби та залучення до неї одіозних персон ("тимошенківський" депутат обласної ради Моргунов, брати-політтехнологи Штогріни, колишній голова Гранівської сільради Боднюк та інші). Великим тягарем на УСГ лягла фактична відсутність перспективних проєктів та, відповідно, фінансування.

Так, зокрема, сумно відомий конкурс обласної ради "Комфортні громади", за допомогою якого партія Гройсмана перерозподіляла кошти обласного бюджету "потрібним людям", перетягуючи на себе повноваження обласної адміністрації, акуратно припинила військово-цивільна адміністрація. Щоб кошти, які так потрібні країні на війну та подолання наслідків агресії рф, не спускалися "наліво".

Таким чином, політичний проєкт Гройсмана, як і більшість іменних політсил в Україні, виявився короткостроковим явищем навіть в рідному регіоні. Для всіх вінничан, які скаржаться на зникнення Гройсмана, стає все більш очевидним, що партія експрем'єра переживає якусь екзистенційно-психологічну кризу та наближається до свого краху. Як наслідок цього занепаду — Вінниччину чекають суттєві зміни та нові політичні конфігурації.