Легалізація дорослого контенту в Україні: чи дозволить це поповнити бюджет та розвантажити поліцію?

Українське суспільство готується вступити в нову епоху у сфері сексуальної вільності. Держава планує внести зміни в законодавство щодо легалізації порно та "еротики". Законопроєкт про декриміналізацію такого контенту планують зареєструвати в парламенті вже цього тижня.

Раніше в Україні тему порнографії традиційно ставили в розряд табуйованих. Та попри кримінальні переслідування та численні випадки засудження, наша країна виступає активним гравцем на порноринку – і з боку попиту, і з боку пропозицій. У списку за обсягом спожитого порнотрафіку Pornhub ми на 15 місці у світі.

Влітку 2022 року петиція, що закликала легалізувати еротику та порнографію на території України, швидко досягла необхідних 25 тисяч підписів на платформі Офісу президента. Однак після того, як ідея узаконити таку сферу знайшла шлях до парламентської реалізації, це викликало суспільний резонанс та дискусії. Противники легалізації запевняють, що такий закон може збільшити ризик експлуатації та торгівлі людьми. Вони стурбовані надмірною розпустою та можливим впливом порно на молоде покоління.

"Телеграф" розповідає що саме пропонують депутати, як це вплине на економіку та чи може така ініціатива бути шляхом до демократії.

Раніше поліція була завантажена сотнями справ, що стосуються порнографії

У Кримінальному кодексі прописана не одна стаття, що пов’язана з порнографією. Відповідно щороку поліція відкриває тисячі проваджень про "основні засади суспільної моралі". Максимальною санкцією є позбавлення волі на 7 років. Найчастіше такі справи стосуються організації сексу (наприклад, у громадських місцях) або ж діяльності вебкам-студій.

Однак правоохоронні органи можуть покарати навіть за зберігання особистих оголених фотографій на власному телефоні. Пересилання таких відео або фото через особисте листування також може бути розглянуто як "заподіянням шкоди". Мова про статтю 301.

Як розповідав Телеграф, буквально нещодавно поліція Полтавщини оштрафувала дівчину, яка відправила власні інтимні відео через Telegram. Ба більше, коштами наших податків до справи залучили мистецтвознавчу експертизу.

Чіткого розуміння, що саме вважається "розповсюдженням" порнографії, у держави не має, тож правоохоронні органи не вбачають різниці між власним та комерційним сексуальним контентом. Як пояснює адвокат Денис Овчаров, кожен українець може опинитися у ситуації, коли за відправку своїм партнерам чи знайомим еротичного фото цілком можна зазнати юридичних наслідків.

Що зміниться після впровадження закону про легалізацію?

Відповідальність хочуть залишити лише за порно без згоди (порнопомста, deep fake), екстремальне порно

(насильництво, зоофілія, некрофілія) та порно з дітьми й для дітей.

Автором законопроєкту виступив народний депутат від фракції "Голос" Ярослав Железняк. "Аби не було спокуси маніпулювати: сутенерство, втягнення в проституцію та торгівля людьми теж лишаються кримінальними злочинами (це окремі статті)", — зауважив чиновник.

За його словами наш бюджет отримує мільйони гривень від платформ з "дорослим" контентом, а через Onlyfans навіть збирають донати на ЗСУ.

Що головне, декриміналізація порнографії не тільки сприятиме надходженню коштів, а й дозволить зберегти наявні фінанси. Адже на доведення провини людей у створені сексуального контенту правоохоронці витрачають чимало часу та зусиль.

За найбільш консервативними оцінками, видатки бюджету на розслідування справ за 301 статтею Кримінального кодексу могли становити 11,5 млн грн щорічно. Проте фактичні витрати можуть бути в п'ять разів більше, оскільки деякі розслідування можуть тривати місяцями.

Більшість розвинених держав не мають заборон на порнографічну діяльність

Світова порноіндустрія є однією з найбільш динамічних галузей з мільярдними оборотами. Близько третини інтернет-трафіку по всьому світу припадає на порнографію.

Україна криміналізує розповсюдження порноматеріалів, посилаючись на документ 100-річної давнини. А саме на Міжнародну конвенцію про запобігання обороту порнографічних видань. Одним з учасників договору був Радянський Союз. Однак з 1923 року ставлення до порнографії у світі змінилося, тож частина підписантів відмовилися від попередніх обіцянок. Зокрема, це зробили Нідерланди та Німеччина. Більшість європейських країн схиляються до думки, що легалізація порно дозволяє дорослим особам самостійно вирішувати, яку інформацію споживати.

З усім тим, новий законопроєкт обіцяє зменшити незаконну діяльність у сфері порноіндустрії, таку як торгівля людьми та дитяча порнографія. Контрольована та регульована діяльність повинна полегшити запобігання таких злочинів. Як це буде насправді й чи проголосують за це депутати — покаже час.