Смертний вирок за обмін валюти, або які суворі заборони ввели в СРСР після правління Сталіна

Читать на русском
Автор
1365
Отримати великий строк за необережну фразу у ті часи було звичайною справою Новина оновлена 02 червня 2024, 13:55
Отримати великий строк за необережну фразу у ті часи було звичайною справою. Фото mirovich.media

Покарання за порушення дивних законів було дуже жорсткими

Зі смертю Сталіна жити у Радянському Союзі легше не стало, бо партія прийняла ряд дуже жорстких і дивних заборон. Раніше ми писали, які побутові звички були поширені в СРСР, а тепер повідомимо про заборони, які ввели вже після 1953 року.

Жорстка цензура, переслідування інакодумців та відсутність економічної свободи залишилась і в постсталінські часи. Про це пише білоруський журналіст, публіцист та політик Сергій Наумчик.

Цензура і заборона на іншу думку

У 1956 році компартія засудила сталінські репресії. Проте подальші дії влади показали, що вона не збирається полегшити життя громадянам. Навпаки, були введені жорсткі заборони стосовно висловлювань.

Навіть за одну фразу, яка критикує владу, можна було отримати реальний срок. Громадяни СРСР не могли вільно:

  • ділитись з іншими тим, що почули на іноземному радіо;
  • читати твори заборонених письменників;
  • слухати пісні популярних західних гуртів, таких як Pink Floyd, Led Zeppelin та Deep Purple (але могли придбати їхні диски на "чорному ринку");
  • порівнювати комуністичний режим з фашистським;
  • критикувати Леніна, чинну владу та політику партії;
  • малювати карикатури, зображуючи вождів КПРС чи життя у СРСР.

Радіо намагались глушити. На це витрачали величезні кошти. Тому й покарання для тих, хто говорив про те, що почув на іноземному радіо, було суворим ― до 12 років позбавлення волі. З них 7 громадянин проводив у в’язниці, і ще 5 ― у засланні.

Свободи листування теж не було. Офіційно радянським громадянам дозволяли листуватись з іноземцями. Проте усе читали у Комітеті державної безпеки (КДБ). За необережні висловлювання можна було стати "ворогом народу" та отримати реальний строк.

Смертний вирок за обмін валюти та заборона на торгівлю

Економічної свободи у СРСР не було. До 1961 року обмін валюти був приводом для ув’язнення. За таку дію громадянин міг отримати від 2 до 15 років тюрми.

З 1661 року заборона посилилась. Компартія ввела смертний вирок за обмін валюти. У тому ж році за наказом першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова було страчено кілька "валютників".

Вільної торгівлі у ті часи теж не було. Держава контролювала усі економічні процеси, тому мати свій магазинчик прості громадяни не могли. А за продаж з рук могли "пришити" спекуляцію і посадити у в’язницю.

Проте "чорний ринок" і підпільне виробництво у СРСР існували. Тільки у цьому випадку продавці абсолютно не відповідали за якість та безпеку товару, а права споживачів були не захищені.

Релігійні заборони

У СРСР навіть слово "синагога" підпадала під цензуру. Юдеї могли ходити до синагоги лише у Москві та Санкт-Петербурзі. В інших містах їм було заборонено збиратись та молитись. Такі зібрання прирівнювали до антирадянської діяльності.

Більшість християнських конфесій, зокрема як "Свідки Єгови" та баптисти, були під суворою забороною. Ці релігійні течії вважались сектами. Правоохоронці переслідували організаторів громад та звинувачували їх в антирадянській діяльності.

Громадяни Радянського Союзу не могли придбати Біблію. Її випускали обмеженим тиражем виключно для Патріархії православної церкви.

Насправді заборон було значно більше. Громадяни не могли вільно говорити, що думають. Не можна було бути представником сексуальних меншин. Діяла сувора заборона на протестні акції та вуличні зібрання.

Раніше "Телеграф" писав, які закуски брали до пива у Радянському Союзі. Деякі з них були дуже дивними. Наприклад, варене яйце або горохова каша.