Замість відпочинку та розваг: як совєцькі дитячі табори пічкали дітей пропагандою та бридкою їжею (фото)

Настала літня пора, а для дітей — це довгоочікуваний період канікул та відпочинку. Раніше ми розповідали про те, яким був літній відпочинок для дорослих у часи Совєцького Союзу.

Сьогодні ж, "Телеграф" розказує, як у "найкращій країні світу" відпочивала малеча. Допоможе нам в цьому допис у блозі дитячого табору "Едельвейс".

Розпочнемо з того, що простих дітей у Совєцькому Союзі майже не було, адже були "піонєри", а до того "октябрята". Ще були комсомольці, але то вже більш старша група дітей, тобто підлітки. З урахуванням вищезазначеного, дитячі табори були не простими, а "піонєрськими". В кожному такому піонєрському таборі існували свої жорсткі правила, а дитячий відпочинок був чітко регламентованим. Та про все за порядком.

Перші табори

Перші піонєрські табори почали з’являтися у Совєтах на самому світанку існування держави. Дорослі мали невпинно розбудовувати комунізм, а не займатися дітьми, тож дітьми займалася держава. У 20-тих роках XX століття були створені перші дитячі табори, де малеча могла жити місяцями, доки батьки працювали на заводах та фабриках.

Одним з перших піонєрських таборів у Україні став всім відомий "Артек". Саме там вперше з’явилася посада "вожатого", а дітей стали ділити на загони.

"Особливе місце відводилося в піонертаборах ідеологічній роботі. Проводилася і організація дозвілля – це були конкурси політичного плакату, строю та пісні, військова гра "Зарница" та інші подібні заходи", — пишуть у блозі.

Звісно, були у таборах і більш прийнятні для сучасності види дозвілля — дітям показували кіно, влаштовували танці та проводили різні гуртки. Проте все це було дуже дозовано.

Розклад у таборах

Незабутніх вражень додавали ранковий підйом під звуки гучної сурми, несмачна їжа, жорсткий розклад, ідеологічне виховання, суцільний нагляд та майже повна відсутність вільного часу.

Ось, до прикладу, розклад дня в піонєрському таборі "Красная гвоздика":

• Підйом о 7:30;
• Зарядка 7:35 – 7:50;
• Заправляння ліжка, туалет 7:50 – 8:10;
• Шикування, лінійка, планерка 8:10 – 8:20;
• Сніданок 8:20 – 9:00;
• Участь в трудових справах табору 9:00 – 11:00;
• Оздоровчі процедури 11:00 – 12:30;
• Вільний час 12:30 – 13:00;
• Обід 13:00 – 14:00;
• Післяобідній відпочинок 14:00 – 15:30;
• Заправляння ліжок, туалет 15:30 – 16:00;
• Полуденок 16:00 – 16:30;
• Заняття спортивних секцій та гуртків 16:30 – 18:00;
• Індивідуальне читання 18:00 – 19:00;
• Вечеря 19:00 – 20:00
• Заходи загону 20:00 – 21:30;
• Лінійка з підбивання підсумків дня 21:30 – 21:45;
• Підготовка до сну 21:45 – 22:00;
• Сон 22:00.

Як бачимо, часу на особисті справи — аж 30 хвилин на день. Напевно, цього мало б вистачити на написання листа батькам з подякою за щасливе дитинство.

Їжа у таборах

Окремо варто згадати про їжу у таборах. Пам’ятаємо, Совєцький Союз був країною тотального дефіциту. Люди стояли у кілометрових чергах за нині звичайними продуктами.

У таборах діти, звісно не голодували, але їжа була несмачною. Сніданок кашею, що більше нагадувала клейстер, молочний суп з макаронами, котлети майже без м’яса, водянисте картопляне пюре і звісно, всюдисуще какао на воді, з краплями молока.

Ідеологічне виховання

Піонерські табори були справжньою кузнею радянських громадян. Уже з перших днів табірного життя дітей вчили головному правилу: особиста думка — це непотрібна розкіш. Перший урок — підйом о 7 ранку. Дітей будили звуками сурми, що прорізала ранкову тишу і змушувала прокидатися навіть найбільших сонь. Після цього вони мали кілька хвилин, щоб зібратися і шикуватися на ранкову зарядку. Вона була обов'язковою для всіх, адже, як відомо, здоровий дух у здоровому тілі — запорука міцної совєцької держави.

Головний елемент будь-якого дитячого табору — ідеологічне виховання. У кожному таборі був вожатий, який невтомно розповідав про великі досягнення Совєцького Союзу і про те, як важливо бути справжнім піонєром.

Дітям читали лекції про подвиги Леніна і Сталіна, організовували перегляди кінофільмів про будівництво комунізму і проводили різноманітні змагання, зокрема і військові.

Окремо варто розповісти й про умови у таборах. Туалети та умивальники зазвичай були на вулиці, кілька десятків дітей в одній кімнаті, душ по вихідним, а то й через один. При цьому про гарячу воду, зазвичай, не йшлося. Подеколи хворіли й на педикульоз, простими словами — у дітей заводилися воші.

З огляду на все вищезазначене, сучасним дітям такий відпочинок здався б відправкою у концтабір, але совєцьким дітям, зазвичай подобалися табори. Це були зовсім інші часи, і люди тоді були геть інакшими.

З огляду на певні особливості психології, нині ті, хто й досі ностальгують за совком, згадують про ці табори з любов’ю. Проте, не варто забувати, що для них це ностальгія за минулим дитинством та молодістю. Таким людям у Совєтах була "і трава зеленіша, і небо голубіше".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, чому у часи Совєцького Союзу люди не ходили у ресторани й навіть не хотіли цього робити.