Мантра влади "не вести переговори про Україну без України" не працює - Микита Трачук

У четвер, 9 грудня, пізно ввечері відбулася півторагодинна телефонна розмова між президентами України Володимиром Зеленським та США Джо Байденом.

Перш ніж оцінювати підсумки цих переговорів, слід згадати, що було напередодні.

І ось мої головні висновки за підсумками переговорів Байдена та Зеленського та того, що їм передувало.

7 грудня Байден переговорив із російським президентом – Володимиром Путіним.

До і після цього – із європейськими партнерами. Причому не лише з Францією та Німеччиною (члени нормандського формату, лідери ЄС), не лише з Великою Британією (традиційний партнер США), а й чомусь – з Італією.

Часу зателефонувати президентові України, про яку йшлося під час усіх цих розмов, у американського лідера не знайшлося навіть 8 грудня. Розмова відбулася лише 9-го, ввечері по Києву.

Із запізненням на пару годин від раніше заявленого часу.

Висновок перший.

На мою думку, США в цій ситуації повелися точно не партнерсько. Причому зробили це навмисне. Очевидно.

Висновок другий.

Постійна мантра української влади "не вести переговори про Україну без України" – не працює. Нерозумно це заперечувати.

Що стосується безпосередньо переговорів Байдена із Зеленським.

Релізи Офісу президента України та Білого дому виглядають абсолютно протокольними, розмитими.

Байден запевнив нас у підтримці. Обговорили можливі формати врегулювання конфлікту на Донбасі, реформи в Україні, Північний потік-2.

Висновок третій.

Або найцікавіше відбувалося за лаштунками, або переговори були порожніми. Так ні про що, що й казати особливо нічого за їхніми підсумками.

Зеленський продовжує говорити про прямі переговори з Путіним, Кремль не менш традиційно відсилає офіційний Київ говорити з Донецьком та Луганськом.

При цьому в день бесіди глав США та України з’явилося повідомлення МЗС РФ, що переговори зайшли в глухий кут.

До середини каденції Зеленського ми дійшли того, що було за пізнього Порошенка. Повне заморожування актуальних переговорних форматів.

Є лише два виходи. Або, не дай Боже, — у війну, або — радикальне переосмислення ситуації — зі створенням нових форматів. У нашій владі я такого переосмислення не бачу.

Бачу лише, що накачується військова істерія.

Резюмуючи.

По суті переговори завершилися нічим.

Україна для США є токсичною темою. Говорячи про нас з усіма, крім нас, нам зателефонували лише через два дні – і то із запізненням.

Більш ніж скромні повідомлення за підсумками переговорів – і з Києва, і з Вашингтона говорять, що жодного прогресу немає. Коли Офіс президента може, він вичавлює "перемогу" з усього. Зараз же похвалитися явно нема чим.