Путін поставив завдання "здобути перемогу за всяку ціну", він готовий до найцинічніших сценаріїв - Ігор Романенко

Генерал-лейтенант Ігор Романенко спеціально для "Телеграфу" прокоментував погрози щодо столиці України та розповів про подальші плани путіна

У Міністерстві оборони росії пригрозили завдати ударів по Києву, у тому числі й по "центрах прийняття рішень", звинувачуючи Україну в ударах по російській території.

Те, що декларується керівництвом МО рф – насправді політичне рішення. Особисто путіна. Відомий КДБ-істкий прийом – влаштувати провокації з будь-якого приводу, щоб сформувати громадську думку країни для найбільш руйнівних дій стосовно противника – політичного, військового, будь-якого.

Варто нагадати ситуацію, що складалася перед другою Чеченською війною. Коли треба було громадську думку росіян направити проти чеченців, проти їхньої вільної на той час республіки. Дати карт-бланш із застосування будь-якого озброєння. Що згодом росіяни і зробили, зносячи цілі села із систем залпового вогню, важкої артилерії тощо.

Щоб отримати "добро" народу на все це — підривалися будинки у Волгодонську, Москві, у низці інших місць. Вибухів могло бути ще більше, але в Москві самі громадяни одного з будинків виявили пильність, упіймали ФСБ-шників, які у мішках заносили вибухові речовини. Згодом все це пропагандисти обставили як "проведення навчань".

Знаючи таку передісторію, розуміючи, на що росіяни здатні, пам’ятаючи приклади того, що творили вони в Сирії та й в Україні – від них можна очікувати будь-якої жесті. Тим більше, що російською армією в Україні поставлений командувати генерал Дворніков, відомий звірствами у Чечні та Сирії.

Чому росіяни дійшли цього рішення (до можливих прямих ударів по центру Києва, включаючи Офіс президента, будівлю Кабміну тощо)? Тому що розвалюється проведення їхньої "військової спецоперації" в Україні. І першого етапу (бліцкригу), і другого (спроба зібрати сили, якої бракують, за допомогою прихованої мобілізації, найманців поки не увінчалася успіхом, з технікою теж проблеми, тому що з розконсервованої – ледь 50% перебуває в боєготовності). У результаті країна-агресор поки що не може зібрати нове угруповання. Яка, за деякими даними, має вп’ятеро перевищувати українську.

Щоб діяти у військовій сфері та одночасно заручитися підтримкою народу (який і так цю шалену війну підтримує завдяки пропаганді), готуються провокації. Вже запроваджено "жовтий рівень" небезпеки у прикордонних з Україною областях. Робляться заяви, що на будь-які дії на території Росії буде "відповідна відповідь".

А ситуація, тим часом, продовжує складатися не найкращим чином для агресора. Флагман Чорноморського флоту "Москва" – підбито.

Ми отримуємо нове озброєння, концентруємо сили артилерії на потенційно небезпечних ділянках. Йде сильне протистояння, на яке росіяни явно не розраховували. З цього приводу розлютовано все російське керівництво – і особисто путін.

Перший варіант – швидке силове захоплення якщо не всієї, то більшої частини України зі знищенням державності – не вийшло.

Через те, що до путіна дійшла, нарешті, більш-менш об’єктивна оцінка ситуації в Україні, почалися чистки у ФСБ та армії. Була спроба переговорів. Але, схоже, у путіна знову зіграли його імперські амбіції, а тому дипломатичний процес було згорнуто. Він завів Дворнікова головним в Україну, перетрусив ще лави генералітету. І поставив завдання і політичним, і військовим колам – здобути перемогу за всяку ціну. Тож ставку знову зроблено на силовий сценарій. І тут путіну знову згадалося колишнє. Та сама друга чеченська кампанія.

Тому висока ймовірність втілення в життя всіх цинічних, антилюдських загроз з боку агресора. До них слід ставитись серйозно. При цьому не панікувати, а діяти на попередження, зміцнювати оборону, максимально підтримувати ЗСУ, йти на територіальну оборону, займатися волонтерством, підтримувати на своєму місці економіку України. І розуміти, що рф цілком може піти на завдання ударів по "центрах прийняття рішень" — Офіс президента, урядовий квартал, Міноборони і так далі.

Зараз путін – як загнаний поранений звір. Розуміє, що для нього все так просто не закінчиться. Запущено роботу Міжнародних трибуналів проти росії з військових злочинів та геноциду з боку агресора. Періодично путін говорив і говорить про геноцид міфічного "донбаського народу". Але відповідати доведеться і йому, і його державі – за спробу геноциду українського народу, який живе, зокрема, на Донбасі.