ЄС не може навчити Україну, як перемагати корупцію, бо сам не вміє - Ярослав Романчук

Економіст Ярослав Романчук розповів, чому Україні не варто брати приклад боротьби з корупцією у країн ЄС

Корупція у Європейському Союзі. Чотири цінні уроки для України

Одна з найбільших претензій до України з боку ЄС та США – корупція. Мовляв, вона така велика та небезпечна, що ні в НАТО ногою, ні зброю постачати до війни Захід не став, тим більше до Євросоюзу запрошувати.

Ніхто не сперечається, що в Україні є корупція. Вона є прямим наслідком розміру, функціоналу та місця Держави (розпорядників чужої) в економіці. Коли у руках чиновників більш ніж половина ресурсів та активів країни, коли через їхні руки щороку проходить ~45% ВВП, коли економічна свобода у лещатах ліцензій, дозволів, сертифікатів, квот, регламентів, заборон та інших забаганок розпорядників чужого, корупція неминуча.

Правда життя у тому, що в країнах ЄС цієї корупції дуже багато, а в окремих країнах Євросоюзу та НАТО, може, навіть більше, ніж в Україні. У березні – квітні 2022 р. Eurobarometer провів опитування "Special Eurobarometer 523", присвячене корупції. З такими результатами більшість країн ЄС не можна було б приймати ні до НАТО, ні до Євросоюзу. Немає сумнівів, що європейська держава загального інтервенціонізму в ЄС обплутана корупцією. Сам Євросоюз не справляється із цим явищем. Він породив його своїми ж діями, думаючи, що розпорядники чужого в Європі перетворяться на ангелів, на чесних, благородних, всезнаючих суб’єктів, що діють виключно в ім’я "суспільного блага". Провал очевидний. Європейський Левіафан через держвитрати, держвласність, сотні інструментів регулювання, заборон та обмеження породив монстра корупції. Це підтримує конституційна більшість громадян країн ЄС.

68% жителів країн ЄС вважають, що корупція у їхніх країнах широко поширена. Результати варіюють від 98% у Греції, на Кіпрі та в Хорватії до 16% у Данії та 17% у Фінляндії.

Корупція поширена у політичних партіях – 58%, серед політиків – 55%, чиновників, які проводять державні тендери – 45%, які видають будівельні дозволи – 45%.

74% жителів ЄС вважають, що в національних, державних органах їхніх країн є корупція, 72% — що є в регіональних та локальних.

68% мешканців вважають, що хабар та використання зв’язків – найлегший спосіб отримати певні послуги від держави.

77% мешканців ЄС вважають, що зв’язки між політикою та бізнесом надто тісні, і вони ведуть до корупції. 65% жителів ЄС згодні з тим, що лідерство і корупція заважають розвитку конкуренції в економіці.

61% опитаних заявили, що корупція – частина бізнес-культури в їхній країні, а 53% – що єдиний спосіб досягти успіху в бізнесі – це мати політичні зв’язки.

24% мешканців країн ЄС вважають, що корупція заважає їм особисто у повсякденному житті. У Хорватії таких 60%, а Данії – лише 5%.

41% респондентів заявили, що корупції в їхній країні побільшало, 43% — що вона залишилася такою самою. 69% вважають, що в їхній країні недостатньо борються з корупцією у високих ешелонах влади.

Такий стан справ у ЄС потребує отримання уроків для України.

Перший урок: копіювання Україною після війни стандартної податкової, регуляторної практики в ЄС гарантовано зацементує корупцію, перезавантажить український олігархат та заблокує повернення до країни 5 – 7 млн українців. Вони не захочуть знову повертатися до корупції. Україна в такому режимі ніколи не стане Данією чи Швецією. Ми будемо приблизно як Хорватія, Болгарія чи Греція, але з ВВП на душу населення в 5 – 7 разів менше. Це гарантує Україні втрату високопрофесійних кадрів у кількості 3 – 5 млн осіб, понад тих, хто вже за кордоном.

Другий урок: національна та брюссельська бюрократія зацікавлена у реалізації умовного державного плану Маршалла для України, бо допомога під крилом держави гарантує європейським розпорядникам та споживачам чужого гігантські прибутки. Більшість грошей буде освоєно ним – у партнерстві з українськими розпорядниками та споживачами чужого. Такий режим допомоги унеможливлює перетворення України на динамічну, конкурентоспроможну країну.

Третій урок: Європейський Союз не може навчити Україну як перемагати корупцію, бо сам не вміє і не хоче цього робити. Корінь корупції – не у порочній природі підприємництва, не в аморальних звичках бізнесу, а в режимі нерівності, несправедливості й лженаукового інтервенціонізму, який розпорядники чужого створили для збагачення 3 – 5% населення коштом інших 95 – 97%. Політичний елітизм, бізнес аристократія – це прямий наслідок реалізації практично теорії загального державного інтервенціонізму.

Четвертий урок: після перемоги над нацистською Росією Україна буде козирним тузом. Вона отримає короткостроковий унікальний шанс створити таке податкове, регуляторне, інституційне середовище, що легко залучить у країні трильйони доларів приватних інвестицій. Фундамент України як нового Заходу – довіра. Довіра між виробниками та споживачами – без ліцензій, сертифікатів, дозволів, заборон та інших бюрократичних проблем. Довіра – з урахуванням приватної власності. Довіра – на основі приватних судів та міжнародного арбітражу. Довіра – як основа суспільної обороноздатності та національної конкурентоспроможності. Довіра на фундаменті прекрасних історичних традицій країни – воля та свобода. Laissez-faire Україна!

Джерело: Facebook-сторінка Ярослава Романчука