Куди зникли ісламські терористи та чому це важливий сигнал для США щодо Росії - Ярослав Жарєнов

"До речі, цікаве спостереження, — констатував учений-математик за професією, політолог Андрій Піонтковський ще 23 липня 2022-го. — З початку української війни, коли російська армія та силові структури загрузли по горло в Україні, — куди поділися всі ці "чудові" ісламські терористи? Немає жодних вибухів… Немає! Жодного — нікому керувати цими "чудовими людьми", нікому їх спрямовувати! У них ресурсів немає! У них ресурси всі зайняті зараз в Україні".

І не посперечаєшся. Натомість: вибухи будівлі Харківської ОДА 1 березня, маріупольських дитячої лікарні та пологового будинку 9 березня, драмтеатру 19 березня, школи мистецтв 20 березня, залізничного вокзалу в Краматорську 8 квітня, торгового центру в Кременчуці 27 червня, житлового будинку у Часовому Яру 9 липня, центру Вінниці 14 липня – це лише найкривавіші з нескінченної низки злочинів. Не воєнних злочинів навіть, а саме терактів. Воєнний злочин – це масова страта військовополонених в Оленівці. Масове вбивство мирних людей – це теракт.

Навіть якщо виходити з мерзенної російської доктрини. "Її мета — захист людей, які протягом восьми років наражаються на знущання, геноцид з боку київського режиму… А також віддати під суд тих, хто скоїв численні криваві злочини проти мирних жителів", — так говорив бен Путін з Аль-Кремля у своїй офіційній промові "Про проведення спеціальної військової операції".

Тож по кому має плакати міжнародний суд? Хто скоїв "численні криваві злочини проти мирних жителів"?

Війна Росії проти України, як і терористичні атаки у вересні 2001 року стала поворотним моментом для світу, заявив прем’єр-міністр Чехії Петр Фіала напередодні річниці атаки "Аль-Каїди" на США 11 вересня 2001-го. 21 рік тому бен Ладен хотів помститися Америці за поразки його терористичної організації на Близькому Сході. 11 вересня 2022-го, бажаючи помститися за військові поразки на сході та півдні України, Аль-Росія завдала ракетного удару по цивільному об’єкту (ТЕЦ-5), знеструмивши значні території Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Сумської, Запорізької областей.

"Терористична Росія завдала ударів по об’єктах громадянської інфраструктури, залишивши тисячі українців без світла, води й тепла. Путін планує більше такої тактики взимку і промацує ґрунт. Зараз він має отримати жорстку відповідь. Росія має бути визнана державою — спонсором тероризму", — заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Як відомо, президент США Джо Байден 6 вересня сказав, що Росію не слід визнавати державою — спонсором тероризму. В Америки, яка сьогодні офіційно визнала такими чотири країни (Куба, Північна Корея, Іран, Сирія), свої резони у сфері міжнародної політики. Так, латвійський парламент 11 серпня назвав Росію державою – спонсором тероризму, але, на жаль, Рига – не Вашингтон.

Такі вже реалії. Наприклад, якщо взяти той же Близький Схід, то відкрито ворожий Ізраїлю палестинський рух ісламізму ХАМАС визнано терористичним багатьма країнами світу (державами ЄС, США тощо). Але не Росією, яка в особі президента та голови МЗС регулярно приймала лідерів цієї організації у Кремлі. Та ось, у ці дні Москва чекає на голову політбюро ХАМАС Ісмаїла Ганію та його заступника Мусу Абу Марзука, щоб ознайомитися з "новими ідеями протистояння ізраїльській агресії"! До речі, чим не візит ходоків-прохачів за тими самими "ресурсами", потік яких вичерпався 24 лютого?

Або взяти ще один головний біль Тель-Авіва, воєнізовану ліванську "Хезболлу", також визнану цивілізованим світом терористичною організацією. Росія її такою не вважає, попри викрадення російських дипломатів і вбивство одного з них (1985 рік). Вкотре Москва привітно зустрічала офіційну делегацію "Хезболли" навесні минулого року.

Чи сильно впливає така політика Аль-Кремля на військову допомогу Ізраїля, на яку чекала Україна у своїй війні – не на життя, а на смерть — з другом його ворогів? Саме так, впливає. Як пояснював посол Ізраїлю в Києві Михайло Бродський, "через ті чутливі відносини, які у нас є з Росією, ми думаємо передусім про свої інтереси й змушені проявляти обережність". Переклад з дипломатичного звучить так: "Ми теж бачимо, що, поки Росія по горло загрузла в Україні, терористичні атаки "чудових" терористів на нашу країну припинилися. Але ми знаємо, як терористи з Хез-Москви підтримували зброєю терористів з "Хезболли" і ХАМАС, тому допомагаємо Києву, не переходячи "червоних ліній", — щоб уникнути інспірованих Кремлем нових атак на Ізраїль".

Візьмемо США. Ворожий Вашингтону рух "Талібан", який довгі роки переховував бен Ладена, навіть у Росії визнаний терористичним і заборонений. Що не заважає його офіційним делегаціям, — вже після розгрому талібами виплеканого Дядьком Семом прозахідного уряду Афганістану, — відвідувати Москву (в черговий раз – місяць тому). Але в США є свої міркування не оголошувати країну – терориста № 1 – терористом.

Зараз Росія, скинувши вже будь-які маски, завдає ракетних ударів, щоб заподіяти максимальні збитки суто цивільній інфраструктурі України. Збитки не тільки матеріальні, економічні, а й криваві, хоча сьогодні важко порахувати, скільки смертей сталося в знеструмлених лікарнях, пологових будинках, реанімаціях. Завдає ударів і тому, що чудово розуміє: її личина "миротворця" вже нікого у світі не вводить в оману. Що, своєю чергою, змушує навіть українців, які найбільше помилялися щодо Росії, усвідомити: наша надія – на українські Збройні Сили, на беззаперечний розгром держави-терориста, на повне звільнення окупованих нею територій.

Після 11 вересня 2001-го Америка майже десять років вистежувала бен Ладена. Вона не оголошувала Пакистан країною – пособницею тероризму, але, вистеживши Усаму за кілометр від Пакистанської військової академії, — вбила його. Сьогодні ми знаємо, що за кількістю безневинних жертв лідер "Аль-Каїди" — шмаркатий хлопчисько порівняно з фанатиком-канібалом із країни-терориста, яку не називають так з тих чи інших міркувань. Але після українського 11 вересня – пора і бен Путіну честь знати.

Це не натяк, а констатація. Час давно пішов.