Скандальна заява посла Китаю про "російський Крим" - у чому справжня ціль КНР - Олександр Левченко

Історик, дипломат і колишній посол України в Хорватії та БіГ Олександр Левченко спеціально для "Телеграфу" прокоментував скандал навколо китайського посла, який назвав Крим "російським"

Китай намагається сформувати новий міжнародний порядок денний своїми провокаційними заявами щодо статусу Кримського півострова та країн з колишніх радянських республік, а значить і України. Стосовно Криму посол Китаю в Парижі заявив, що півострів спочатку належав Росії, а щодо пострадянських республік, які стали незалежними державами, сказав зовсім нове в трактуванні їхнього міжнародного становища. Він зауважив, що міжнародної угоди, яка б матеріалізувала їхній статус як суверенних держав, немає. Подібне може поставити на коліна існуюче міжнародне право і відкрити скриньку Пандори щодо визнання існування більшості сучасних держав. Посол Китаю у Франції Лу Шає, або до кінця не розуміє сказане, або створює провокацію для існуючої системи міжнародних відносин і кидає виклик світовому порядку, нехай і в дещо прихованій формі.

За такої логіки сумнівними стають усі держави з колишніх країн, таких як СРСР, СФРЮ, Чехословаччина. Для країн з колишнього колоніального стану це взагалі стає трагедією, тобто законність їх існування під великим знаком запитання. І все через одне речення, яке, на перший погляд, може здатися не надто шокуючим, але насправді воно таким є. Міністерства закордонних справ Естонії, Литви та Латвії вже відреагували.

Офіційні Київ та Брюссель дуже роздратовані. Пекін повинен прояснити заяву свого посла, який можливо озвучує такі наративи, як новий підхід Китаю до міжнародної політики. Це суперечить Статуту ООН, більшості існуючих міжнародних конвенцій. Ми всі чекаємо рішучих спростувань, інакше все інше лише підтверджує обґрунтовану підозру про зміну зовнішньополітичного порядку денного Пекіном і амбіціями змінити принципи існуючих міждержавних відносин, які сформувалися після закінчення Другої світової війни, щоб уникнути Третьої. Ми вже звикли до дурниць, які періодично говорять президент росії Володимир Путін і особливо колишній президент РФ Дмитро Медведєв. Незважаючи на те, що обидва юристи за фахом, вони прагнуть перебудувати світ, де право сили стало б вирішальним у міжнародних відносинах замість сили права. І новий вітер у спину російським шовіністам подув з боку Китаю, принаймні на значно нижчому рівні, поки що.

Не виключено, що Лу Шає за завданням свого міністерства перевіряє міжнародну реакцію на можливу зміну позиції Китаю. У будь-якому випадку це абсолютно неприйнятно, і Китай повинен пролити світло на свою позицію, а не просто удавати, що нічого не сталося.

Якщо китайський посол каже, що Крим був раніше російським, то слід згадати, що Владивосток був колись китайським, що Корея раніше була єдиною, що більшість країн Африки та Азії входили до складу Британської імперії та Франції, а Латинська Америка була під Іспанією та Португалією. Що Аляска колись була російською територією, а Техас іспанською, Норвегія була частиною Швеції, а значна частина Швеції входила до Королівства Данія. Бельгії взагалі не існувало, як Пакистану та Бангладеш. Україна була частиною Російської імперії, але раніше Москва була частиною Київської держави. 700 років тому Москва була маленьким містом, а Московське князівство було в двадцять разів менше від Литви.

Колись Китай був частиною великої монгольської держави спадкоємців Чингісхана. Колись частина католиків стала протестантами, а був час і без християнства, а раніше взагалі не було держав і люди жили якимись племенами і невеликими групами, а ще раніше не було людей, а був дикий світ тварин.

Ще раніше на нашій планеті був час, коли взагалі не було жодного життя. Як вам такий приблизний порядок подій, якщо виходити з тези про те, що було раніше. Тоді ми повинні зупинитися і сказати, що навіть якщо Крим колись був російським, то лише 165 років з останніх 3200 років, коли ведеться точний облік того, хто саме і в який час жив на півострові. Тому треба просто знати історичні події. Історичними фактами треба володіти, але в міждержавних відносинах використовувати тільки міжнародне право. Це просто і не повинно викликати жодних сумнівів, як і в кожній країні, треба дотримуватися Конституції та законів, але аж ніяк не історичних прав.

Це маленький урок для китайського посла, який висловив свою чи, можливо, приховану офіційну думку на французькому телебаченні. Тобто лише кілька, але дуже важливих речей про існування держав.