Скільки часу Україну будуть приймати в ЄС? А скільки інші країни приймали в ЄС? - Олександр Охріменко

Ідея об'єднати повоєнну Європу за принципом США належала Вінстону Черчиллю. 19 вересня 1946 року у своїй знаменитій промові в Цюрихському університеті він запропонував створити "Сполучені штати Європи". У 1949 році з'явилася Рада Європи. А ближче до 1970-х сформувалося Європейське співтовариство, членами якого стали Франція, ФРН, Нідерланди, Люксембург, Італія, Бельгія, Велика Британія, Ірландія, Данія. При цьому Черчилль хотів, що головним в ЄС була Великобританія, але не вийшло, тому с початку Великобританія захотіла створили свій ЄС, а коли не вийшло погодилася вступити у цей ЄС, але з часом розсварилась та вийшла із ЄС. Україна навпаки, дуже хоче в ЄС, але нас не дуже хочуть.

До 1990-го року до них приєдналися Греція, Португалія, Іспанія. Було дуже багато спорів на заперечення про входження в ЄС цих країн. А 1992 року держави, що входять до Європейського співтовариства, підписали Договір про створення Європейського союзу. Фактично з цього часу можна ЄС називати ЄС. Через три роки, у 1995-му, до ЄС вступили Австрія, Фінляндія, Швеція. І уже тоді була ідея на цьому зупинитися й більше нових членів ЄС не приймати. Уже тоді були проблеми з формування єдиних правил та політики. Дуже стало складно формувати єдиний ринок, через те, що країни економічно були різні за економічним потенціалом.

Для вступу до ЄС країна-кандидат має відповідати Копенгагенським критеріям. А саме — дотримуватися демократичних принципів, принципів поваги прав людини, а також принципу правової держави. Кандидат повинен мати конкурентоспроможну ринкову економіку, а також загальні правила і стандарти ЄС, включно з прихильністю цілям політичного, економічного і валютного союзу.

АЛЕ НАСТАВ..

Після розвалу СРСР серед європейських політиків виникла ідея, щоб залучити країни, які раніше були соціалістичними, не тому, що вони були потрібні, або, тому що це була політика. Економісти були проти й постійно говорили, що це лише створить додаткові проблеми для економіки ЄС, але не дасть бажаного результату. Але політика перемогла й тоді почався "період великого розширення ЄС", коли країни приймали в ЄС, не завжди дотримуючись правил та стандартів ЄС.

А 2002 року Європейська комісія рекомендувала приєднати до союзу відразу 10 держав-кандидатів: Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Кіпр, Мальту. Вони стали членами ЄС 2004 року

У 1997 році стартували переговори про вступ в ЄС (це те, що отримала Україна від ЄС пару днів назад) з Естонією, Литвою, Чехією, Словенією, Польщею та Кіпром. А 2004 року вони стали членами ЄС.

У 1998 році Угорщина отримала запрошення вступити в ЄС та почалися переговори про її вступ. У 2004 році Угорщину прийняли в ЄС, хоча дуже багато експертів вказували, що вона не відповідає стандартам спільноти. Але керівництво ЄС тоді було налаштована "чим більше вступить, тим краще". Саме смішно, що тоді лідером Угорщини був Орбан, якого тоді називали "батьком угорського ЄС". А сьогодні усі опитування показують, що близько 70% жителів Угорщини виступають за вихід Угорщини із ЄС

З Латвією переговори про вступ в ЄС стартували у 1999 році. І о диво. У 2004 році, через п'ять років вона стає членом ЄС. Знову таки, не виконуючи більшість вимог ЄС. Але на це закрили очі в ЄС.

У 2000 році стартували переговори про вступ в ЄС Болгарії та Румунії. Й тоді в ЄС піднялася дуже велика дискусія та скандали про це запрошення. Навіть самі прості розрахунки показували, що Болгарія та Румунія дуже далекі від стандартів ЄС, в першу чергу економічно. Але політика спрацювала й 2007 році Болгарія та Румунія стали членами ЄС, але умовно. Їх прийняти з випробувальним терміном на 10 років та обмежили дуже суттєво їх права, як членів ЄС. На сьогодні Румунія більш-менш відповідає стандартам ЄС, але Болгарія навіть настільки далека від стандартів ЄС, що європейські політики намагаються просто не помічати цю країну, коли говорять про економіку ЄС.

Хорватії подала заявку на членство у 2003 році, у 2005 році — стартували переговори. У 2013 році Хорватія вступила до ЄС. У великій мірі вступ Хорватії був політичним жестом, щоб показати, що Югославії уже немає, але є можливість країнам колишньої Югославії були частиною Європи. Тому й процес запрошення в ЄС країн, які створилися після розвалу Югославії це процес більш політичний ніж економічний. З економічної точки зору вони дуже далекі від стандартів та правил ЄС.

Станом на сьогодні. Сербія, Чорногорія, Північна Македонія та Албанія ведуть переговори про вступ в ЄС. Їх офіційно запросили стати членами ЄС. Тепер такий же статус має й Україна і Молдова

Боснія та Грузія лише кандидати в члени ЄС, але їх не запросили в члени ЄС й переговори з ними не йдуть. Косово подала заявку на кандидатство в члени ЄС, але рішення іще не прийнято.

ТУРЕЧЧИНА. Із самого початку було зрозуміло, що Туреччина немає нічого спільного із ЄС. Як і Грузія зараз. Але знову таки політика. Туреччину агітували вступити в ЄС лише тому, що вона член НАТО. А вона член НАТО лише тому, що після Другої світової війни вона була потрібна США, яка країна НАТО біля кордонів із СРСР. Як результат у 1987 році Туреччина подала заявку на вступ в ЄС. З 1999 року Туреччина — кандидат у члени ЄС. А з 2005 Туреччину запросили в ЄС й вона почала вести переговори. Однак рішення щодо членства Туреччини в ЄС відкладають 18 років. На поточний момент перемовини із Туреччиною про вступ в ЄС "заморожені" й не ведуться. При цьому Ердоган проводить антиєвропейську політику та фактично став проросійським політиком. Усі опитування в Туреччині показують, що лише близько 20% турків хоче в ЄС. В самій ЄС усі опитування показують, що лише 12% жителів ЄС хочуть бачити Туреччину у складі союзу. В історії ЄС були випадки, коли країни, які хотіли вступати в ЄС потім передумали. Це Ісландія, яка сама у 2013 році припинила переговори про вступ в ЄС, а у 2015 році офіційно відмовилась від вступу в ЄС

ЧОМУ 2030

Європейські політики заявляють, що Україна може стати членом ЄС до 2030 року. Вони роблять такі висновки виходячи із попередньої практики, коли під час "великого розширення" більшість країн вели переговори сім років. На сьогодні знову порушувати питання про "нове велике розширення". За таких умов дійсно Україну можуть прийняти в ЄС навіть, якщо вона економічно не буде відповідати Копенгагенським критеріям. Уже зараз європейські політики говорять, що можливо Україну можна прийняти, як Румунію, яка не відповідала усім вимогам та стандартам ЄС, але з часом частково почала відповідати. Хоча є скептики, які наводити приклад Болгарії, яка навіть за тринадцять років не досягла стандартів ЄС. Але інші політики ЄС говорять, що потрібно міняли стандарти та вимоги ЄС, тому що Копенгагенські критерії себе вичерпали й на сьогодні фактично усі країни, які вступили в ЄС після 2004 року повною мірою не відповідають цим критеріям.

ВЕЛИКА ЙМОВІРНІСТЬ, що Україну приймуть в ЄС до 2030, а можливо навіть у 2027 році, виключно з політичної точки зору. При цьому війна не завадить. Навпаки ця війна стала тим "СТИМУЛОМ ЯКИЙ ПРИМУСИВ країни ЄС переглянути свої заперечення до України, я тепер Україну приймуть в ЄС, щоб "насолити путіну". Так що можна сміло сказати, що у підручниках з історії України буде записано. За результати російсько-української війни Україна стала членом ЄС. Це і є перемога України у цій війні.