Модель Дарина Мітченко, яка перемогла рак: "Вагітність робить мене жіночною і відкритою світу"

Українська модель, фіналістка конкурсу "Міс Україна — 2017" Дарина Мітченко широким масам стала відома після того, як отримала діагноз рак. Дівчина запустила кампанію #ракдурак, яка дала резонанс у суспільстві. Фотографії Дарини, якій довелося поголити волосся, облетіли мережу. Модель стала прикладом для багатьох онкохворих та їхніх близьких. Дарині вдалося подолати хворобу, більш того, зараз дівчина виношує дитину, хоча прогнози медиків були неоднозначними. Лікарі припускають, що пологи пройдуть на початку вересня. "Телеграф" зустрівся з Дариною в центральному парку Харкова і поговорив про вагітність, рак, блогерство і життєві цінності. Наша героїня, будучи на дев’ятому місяці, приїхала на інтерв’ю сама, за кермом автомобіля.

- Як проходить вагітність? Ви в цілому така активна вагітна, так?

- Я за життям активна. Під час вагітності у мене знизився темп, трошки сповільнилося життя, бо немає подорожей, немає звичної для мене активності. Але я намагаюся займатися спортом: ходжу на йогу і аквааеробіку.

- Але ви і будучи вагітною подорожували, так?

- Під час вагітності вийшло тільки один раз помандрувати, і то, подорожжю я б це не назвала. Просто готельний відпочинок, який нам не властивий.

- Як перенесли переліт?

- Це було на сьомому місяці вагітності, абсолютно комфортно.

- Ви писали, що налаштовували себе на позитивний лад перед вагітністю. Як сприймати цей період правильно, без зайвої тривожності?

- Не треба сприймати все занадто близько. Надходить дуже багато порад із усіх боків. Дуже багато інформації в соцмережах, причому недостовірної, від людей, які нібито в курсі. Потрібно знайти вектор, напрям для себе, і людину — акушера або свого гінеколога, якій ти довірятимеш. Якщо ти знайшов адекватного лікаря, то далі все буде добре. Постійний пошук додаткової інформації відпадає, коли ти можеш дізнатися всі відповіді у свого лікаря.

- Як я зрозуміла з ваших соцмереж, ви не вірите в прикмети щодо вагітності та народження дитини. Крім того, не плануєте розлучатися з вашими вихованцями, собаками. Як у вас сформувалася така позиція?

- Я впевнена, що з нами трапляється те, у що ми віримо. У мене є така установка. Тому якщо вірити в прикмети і всього остерігатися, то так пройде життя, а ти не встигнеш ним насолодитися.

- У вас налагоджена система харчування. А під час вагітності це якось змінилося? На що тягне найчастіше?

- Зі шкідливого — тільки на морозиво. Одне в день я з’їдаю. (Під час нашої бесіди Дарина захотіла морозива і купила пару кульок в одному з кіосків в парку. — Авт.). Хоча за своєю натурою я не ласун. Зараз більшість розсудливих людей йдуть від якихось систем харчування, обмежень, дієт і вічних гальм у себе в голові. Адже від цього розвивається розлад харчової поведінки, це неправильно. Правильно прагнути не до худорби, а до того, щоб бути здоровим. Я налагодила своє харчування до вагітності. Десь за рік я почала вивчати харчування і займатися спортом. Коли зрозуміла основи харчування, то у мене все змінилося.

- У чому полягають основні інсайти?

- У тому, щоб не ставити собі жорстких рамок, не прагнути до уявної ідеальності, максимально їсти різноманітну їжу. Зараз всі збожеволіли на вітамінах, добавках, вживають їх жменями. Хоча всі потрібні речовини містяться в продуктах. Так, бувають дефіцити, які необхідно заповнювати медикаментозно. Але запорука постійного успіху — вміння правильно складати свою тарілку, повноцінну і різнокольорову.

"Кожній жінці необхідно зробити кілька зйомок під час вагітності"

- Ви очікуєте дівчинку, правильно? А вже визначилися з ім’ям? Або знаєте, дехто каже так: ось народиться, подивимося їй в очі та зрозуміємо її ім’я.

- У нас є кілька імен. Але ми конкретно поки не поширюємося про це. Коли народиться малятко, то ми визначимося точно.

- Чи плануєте партнерські пологи?

- Так. Ми звикли, що з самого початку відносин робимо все разом — подорожуємо, займаємося бізнесом... Тому рішення про партнерські пологи було логічним для нас. Ми навіть це не обговорювали особливо. Я запитала: "Ти хочеш?" Чоловік відповів: "Звичайно, так, і пуповину перерізати хочу" (посміхається. — Авт.).

- Чи відвідували курси для батьків?

- Так. Дуже рекомендую! Вони реально дають заспокоєння. Ти ходиш, підживлюєшся інформацією і як ніби занурюєшся в нове життя.

- А ось зараз деякі блогери популяризують так звані природні пологи, вдома, в басейні... Не розглядали такий варіант?

- Поки що не розглядала. Можливо, тому що у мене перший досвід, і я хочу, щоб це пройшло в клініці з лікарем, якому я довіряю, з медичною підтримкою, правильною апаратурою, за наявності дитячої реанімації. Може бути, я прийду до чогось іншого, випробувавши цей досвід одного разу.

- Як змінилися за час вагітності?

- Я стала спокійніше. І, дійсно, стаєш більш жіночною, відкритою до світу. І це відчуваєш не тільки ти сама, а й оточення. Деякі жінки кажуть, що стають гірше в зовнішності. Ймовірно, це гра гормонів. А може, їм просто нікому сказати про їхню красу. Мені здається, що всі вагітні жінки дуже красиві, вони світяться і розквітають.

- Фотосесії в цьому можуть якось допомогти? Бачила, що у вас було кілька зйомок.

- Ой, так, це моя стихія! (сміється. — Авт.). Я вважаю, що кожній жінці необхідно зробити кілька зйомок під час вагітності. Це розкриває жіночність, допомагає розслабитися, стати більш впевненою в собі, залишає спогади, дає натхнення і можливість подивитися на себе з іншого боку. Я як раз вирішила організувати фотодні для вагітних, охочих було предостатньо.

- А можете поділитися секретами фотопозування. Про що думати, коли вас фотографують, щоб виходити вдало?

- Найголовніше — розслабитися і отримати задоволення, кайфонути від себе, від процесу, раз вже зважилися. Найбільш класні фотографії виходять, коли ти можеш очима передати те, що відчуваєш. Тому постарайтеся не бути переляканими, а передавати емоції, якими хочете поділитися. Не буває нефотогенічних людей. Кожен гарний, просто потрібно знайти свої сторони і навчитися ними користуватися.

"Якщо ти не зараз почнеш замислюватися про такі речі, як любов до життя і подяка, то потім вже може часу і не залишитися"

- Ви — приклад або навіть надія для багатьох. Тому що не тільки побороли рак, а й завагітніли. Це дуже здорово. Ви і коли боролися з хворобою не залишали мрії про заміжжя, материнство?

- Я проходила серйозну, агресивну хіміотерапію, тому мене протягом року вводили за допомогою уколів у штучний клімакс. Лікарі попереджали, що у мене може не бути дітей. Тому я не мала якихось надій. Мені було 25 років, а мене вводять у клімакс, як жінку старше 50-ти. З усіма наслідками — нерви, поганий зовнішній вигляд. Так вийшло, що мій цикл відновився. Потім потрібно було почекати, бо відразу після одужання вагітніти не можна. І потім лікар дала нам із чоловіком "зелене світло".

- Ви писали, що коли зіткнулися із захворюванням, з часом усвідомили — немає випробувань, які ми не можемо подолати. І це вплинуло на те, що в кожній вашій дії та слові з’явилася духовність. Що ви маєте на увазі під словом духовність? Як зараз відчуваєте себе в цьому плані?

- Я в принципі змінилася в своєму світогляді, прагненнях і бажаннях. У мене переключився фокус з матеріального. Почала цінувати не щось велике і грандіозне, що нібито має відбуватися в моєму житті та радувати мене, а якісь дрібниці. Наприклад, навіть те, що ти можеш пройтися вулицею, з’їсти морозиво, побачити й обійняти кохану людину... Прості дрібниці, з яких і складається наше життя. Це починаєш цінувати, коли після хімії тобі дуже погано і ти не можеш ходити, а хочеться вийти на вулицю і просто подихати повітрям.

- Можете, будь ласка, дати кілька порад тим, хто зараз бореться з цією хворобою? Як знаходити в собі сили не впадати у відчай?

- Потрібно дати собі час, щоб прийняти ситуацію. Якщо тобі не хочеться веселитися, не хочеться бути позитивним, то не треба себе переламувати. Напевно, життя це єдине, що має тебе надихати і мотивувати на те, щоб щоранку відкривати очі. Які б життєві ситуації не були — проблеми зі здоров’ям, бізнесом або в особистому житті — це все можна вирішити і пройти. А то, що ти живий і можеш насолоджуватися всім, що тебе оточує, найбільша цінність. І потрібно зараз на цьому концентруватися, зрозуміти це, щоб захотіти жити. Я до сих пір підтримую багатьох онкохворих, спілкуюся, відвідую, роблю благодійні акції. І всі питають: "Як бути на позитивній хвилі?" Немає якогось секрету. Просто потрібно тобі самому, усередині, захотіти жити.

- А як поводитися в такому випадку близьким? Просто бути поруч і підтримувати?

- Найголовніше не страждати поруч з людиною, яка хвора, не ридати, не волати "Господи, за що!" Деякі голосять так, ніби людина вже померла. Звичайно, так ні на яку позитивну хвилю не налаштуєшся. Потрібно разом більше мріяти, будувати плани на майбутнє, це дуже мотивує, думати про те, що буде після одужання, посміхатися. Якщо людині хочеться просто помовчати і посумувати, то просто бути з нею поруч, не перебудовуючи її на свій лад, в цьому і полягає підтримка. Тобто підлаштовуватися під настрій хворого, не голосячи, мовляв, чого ти плачеш і скиглиш.

- Ви взагалі часто згадуєте цей період у вашому житті або боїтеся згадувати, вам неприємно?

- Якихось страхів з цього приводу немає. Це такий період життя, як будь-який з інших. Адже життя з періодів і виткано, як сприятливих, так і негативних. І потрібно бути готовим до всього, сприймати все з вдячністю, цінувати те, що ти маєш. Дехто каже мені, мовляв, Дарино, ти так говориш, бо пройшла такий шлях. Чесно, була б моя воля, я б повернулася назад і усвідомила б це все без хвороби. Просто багато хто думає, що життя гумове, з ними цього не станеться. На жаль, потрібно розуміти, що життя має властивість закінчуватися. І якщо ти не зараз почнеш замислюватися про такі речі, як любов до життя і подяка, то потім вже може часу і не залишитися.

- Чи плануєте продовжувати модельну кар’єру після народження дитини?

- Поки не знаю. Професійна кар’єра сто відсотків уже неможлива, адже передбачає перебування не в своїй країні на тривалий термін — від місяця до року.

- Чим ще займаєтеся зараз? У вас з чоловіком був проект про подорожі, так?

- У зв’язку з пандемією наша справа на паузі. Але як тільки відкриються острова, на які ми робимо серф-тури, це Балі, Канари і Філіппіни, відновимо. Ми робимо упор на те, щоб спробувати серфінг. Адже це свобода, сонце, позитив, спілкування з океаном і людьми, легкими на підйом. Серфінг — це про вільних людей, всім раджу спробувати. Він змінює життя. Дуже багато людей після того, як побували в нашому серф-таборі, поміняли своє життя в кращу сторону. Ти ніби розкриваєш і міняєш свою свідомість.

"Є вчитель, є будівельник, а є той, хто показує себе в інтернеті"

- Ви активно ведете Інстаграм. Вважає себе інфлюєнсером, блогером?

- Інфлюєнсером — ні. Блогером — так. Люди, які говорять, мовляв, я не блогер, не лідер думок, — кривлять душею. Є вчитель, є будівельник, а є той, хто показує себе в інтернеті. Це так називається. Тому так, вважаю себе блогером, ділюся своїм життям з підписниками, є теми, які я піднімаю, своя думка, яку я просуваю.

- Навіщо вам Інстаграм?

- Це моя віддушина. Я отримую масу задоволення від спілкування з підписниками, може, навіть більше, ніж при живому.

- Хейтери є?

- Мені здається, їх мало, і вони рідко себе проявляють. Іноді пишуть гидоти, але вони настільки недоречні. Особливо уваги не звертаю.

- А звідки звичка щодня бажати всім доброго ранку?

- Такий ритуал у мене ще з часів, коли моя сторінка не була популярною. Я так і вдома роблю. Прокидаюся і голосно кажу: "Всім доброго ранку!" Як самозарядка якась. Коли ми з чоловіком подорожували, нас майже три роки не було в Україні, й з кожним островом, країною, у мене з’являвся свій "добрий ранок". Наприклад, добрий канарський ранок, балійський, зараз — харківський. Багато людей пишуть слова подяки, кажуть, що це їх заряджає (посміхається. — Авт.).

- Чи є Інстаграм для вас джерелом доходу? У вас там з’являється час від часу реклама.

- Звичайно, в Інстаграмі можна підзаробити. Але я не беру рекламу всю поспіль. У мене є довіра з боку аудиторії, відсоток від реклами я перераховую на благодійність. Я жодного разу не робила "гівів", розіграшів, конкурсів. Не женуся за мільйоном підписників, щоби потім зробити рекламу дорожче. Якщо блог буде розвиватися нативно — ок, але набивати аудиторію — нецікаво. Тому рекламую те, що мені імпонує, що я сама використовую.

- Найбільше людей підписалося, ймовірно, під час кампанії #ракдурак?

- Так. Основний приплив людей був, коли я хворіла. Коли я одужала, до речі, дуже багато відписалося. Дивна тенденція. Ще деякі відписалися в зв’язку з моєю вагітністю. Але це нормально. Може, комусь було цікаво читати тільки про подорожі.

- А за ким ви стежите в Інстаграмі?

- В основному це іноземні блогери, серфери. Мені подобається Австралія, спостерігаю за людьми, які там живуть.

- Ви часто показуєте свого чоловіка, пишете, що зустрілися дивним чином. Чи вірите в долю?

- У долю вірю, 100 відсотків. Вовчик закохався в мене не тоді, коли я була шикарною Дариною-моделлю, на яку задивляються багато чоловіків. Ми познайомилися, коли я хворіла, проходила хіміотерапію. Він прилетів тоді з Канар до батьків, у гості. За мною спостерігав у соцмережах. Запропонував просто зустрітися, провідати мене, прогулятися. Я була без волосся і брів, повна від гормонального лікування, проходила хіміотерапію... Навряд чи у нього були до мене почуття з романтичним підтекстом. Йому просто хотілося від душі мене підтримати. Ми прогуляли з ним п’ять годин, сміялися, і стався якийсь дикий конект. Потім листувалися. Рік не бачилися. У програмі "Сюрприз" з Машею Єфросініною на телеканалі СТБ виконали мою мрію і подарували подорож у серф-табір у Португалії, де я в серфінг і закохалася. А Вова в той час був на Канарах, це недалеко від Португалії, і запропонував прилетіти. Я з легкістю погодилася. І через 12 днів із Канар ми вже поверталися разом. З цього моменту не розлучалися. Через сім місяців він зробив мені пропозицію.

- Народжувати ви будете в Україні. А жити в якій країні плануєте?

- Поки ми хочемо після народження малятка побути в Харкові. Потім хотілося б полетіти на острови. Не можу стверджувати, що ми б хотіли переїхати. Ми поки взагалі не визначилися, де б хотіли жити на постійній основі. Та й взагалі здорово, коли є можливість жити в різних місцях час від часу, щоб більше бачити і бути всебічно розвиненим. Дуже круто, що пішла тенденція на віддалену роботу, що дозволяє вибирати будь-яке місце проживання. Мені здається, це офігенно змінює людей в сторону якості їх думок. За рахунок цієї мобільності люди стають більш продуктивними, цивілізованими, освіченими.

- Ви проповідуєте любов до себе, прийняття себе, не боїтеся виходити в сторіз без фільтрів і макіяжу. Ви завжди були впевненою в собі, зі здоровою самооцінкою?

- Ой, так було не завжди. Коли ти в професійному модельному бізнесі, де жорстка конкуренція, то відчуваєш постійний пресинг. Причому з будь-якого приводу і від усього оточення — агента, модельного скаута, твого агентства, клієнтів, фотографа. Всі тебе оцінюють як товар. І ти намагаєшся бути кращим товаром, постійно хочеться підганяти свою зовнішність під якийсь ідеал. І завжди є хтось краще за тебе, ти це бачиш. Коли я працювала в Європі, то, правда, там всі моделі — приголомшливо красиві. І 98% з них незадоволені собою. У всіх анорексія, булімія, нервові зриви, наркотики... Тоді мені було 16 років. У мене теж була анорексія, комплекси.

- Як же прийти до прийняття себе?

- Поступово почала любити себе і цінувати. Дуже сильна переоцінка сталася після хвороби. Змінилося сприйняття себе.

- Ви дуже активна, випромінюєте таку променисту енергію навіть через екран соцмереж, не кажучи про живе спілкування. Як вам це вдається?

- Мені всі задають це питання (сміється. — Авт.). Начебто є якась чарівна пігулка! Як бути на позитиві? Зрозуміти в один прекрасний день, що у тебе не так багато часу, а життя — не гумове. Потрібно почати думати про себе, про те, що тебе оточує і приносить задоволення, вміти вибирати і говорити ні, якщо тобі чогось не хочеться, не заганяти себе в якісь рамки, прагнути до своїх цілей, але не забувати радіти тому, що ти маєш.