Росіяни стерли Україну з освітньої програми в окупації, - інтерв'ю з колишньою кримською викладачкою

Як російська пропаганда змінює свідомість українських дітей в Криму та інших тимчасово окупованих територіях України, скільки вчителів-колаборантів і що з ними робити у майбутньому, що робити з дітьми, які не знають нічого про Україну і як росія стирає всі відомості про українську державу з навчальних програм в Криму. Про все це і багато іншого "Телеграф" поговорив з головою громадської організації "Центр громадянської освіти "Альменда", спікеркою конференції "United for justice" та колишньою викладачкою з Криму Валентиною Потаповою, чия організація системно вивчає всі освітні питання, пов’язані з тимчасово окупованими територіями.

- Що наразі відбувається з навчанням в Криму: скільки студентів та школярів, як їх навчають?

- В Криму зараз близько 334 тисяч дітей від 0 до 15 років, від 15 до 18 років — десь 53 тисячі, і 54 тисячі студентів. Тобто біля півмільйона дітей знаходиться під впливом дуже тривалої пропаганди рф.

Якщо згадати Гітлерюгенд, то ця організація зростала шаленими темпами, і охоплення було майже 98% тих, хто навчався в школі.

Цей процес зараз в міжнародному праві називається індоктринацією, тобто навчання з метою нав’язати певні ідеологічні цінності, нехтуючи здоровим глуздом, логікою та критичним мисленням. І все, що зараз відбувається в Криму, дуже нагадує гітлерюгенд. Інколи думаєш, що в них є десь схована методичка з нацистської Німеччини.

- А які наративи вони використовують, чому навчають?

- Ми проаналізували близько 200 підручників. Перш за все, з історії росії, всесвітньої історії, правознавства, географії, ОБЖ. І ми визначили три типи наративів:

Нав’язування спільної громадянської російської ідентичності. Друга група — це патріотизм, третя — мілітаризація.

Тепер детальніше. Спільна російська ідентичність — це стирання всіх інших народів та національностей, які проживають в рф. Там немає інших національностей, окрім росіянина, і якщо довго знаходитись під впливом таких наративів, то складеться враження, що бути не росіянином — це погано. Дитина, яка дев’ять років вже знаходиться під впливом цього наративу, перестає вважати себе українцем або кримським татарином. Вони стирають ідентичність.

Щодо патріотизму, то ми проаналізували, як вони визначають його значення. В них це не любов до країни, а любов до держави. Це призвело до того, що в Криму майже зникло поняття суб'єктності людини та дитини. Коли ми питали студентів, чи відчувають вони, що на щось можуть вплинути в Криму, що їхній голос важливий, вони відповідали, що ні. Якщо спитати наших дітей, то я впевнена, що їхня відповідь буде інша.

Я згадую, що коли сталась анексія Криму, то студенти першого курсу одного з вузів Криму написали листа тодішньому міністру освіти Квіту і голові комітету з питань освіти Гриневич, в якому вони поставили питання, чи є вони громадянами України і чи можуть вони бути впевнені, що їхнє право на освіту буде гарантоване, попри те, що нас окупували. Їм відповіли і Квіт, і Гриневич, що вони є і будуть громадянами України і держава зробить для них все важливе. Зараз таке відношення до студентів в Криму зникло. Вони накачують їх зовсім іншими наративами, підбурюють до захисту своєї нової Батьківщини.

І через це якраз третя група наративів — мілітаризація, є найбільш небезпечною.

Найбільш цікаві речі, як не дивно, ми знайшли у підручниках з географії.

Там всі ці речі є, які в своїх промовах говорить путін: що світ не може бути монополярним, чому колективний захід та США не можуть бути друзями росії, адже вони хочуть послабити росію, і європейська цивілізація несе пропаганду ЛГБТ, а тому потрібно воювати за рф. Саме тому ми бачимо таку велику підтримку дій путіна серед російського суспільства.

- Такі наративи поширюють лише в Криму чи й на інших тимчасово окупованих територіях?

- Всюди, де поширюється державний стандарт рф щодо освіти. У Луганській та Донецькій областях довгий час вдавалось зберігати автономність, вони мали свої міністерства освіти, щось розробляли, але в січні був прийнятий закон в рф щодо інтеграції в російське освітнє поле територій так званих "ЛНР" та "ДНР", Херсонської та Запорізької областей. Тому всі державні стандарти рф поширені і на цих територіях в повному обсязі.

- А що в тому навчанні говорять про Україну?

- Якщо відкрити підручник з всесвітньої історії, то там немає жодного поганого слова про Україну. Чому так? Тому що там України немає. Ми проаналізували 74 підручника з історії. І не знайшли там мову ворожнечі щодо України, тому що у підручниках немає такої країни, як Україна.

- Тобто вони фактично стерли з Україну з карти світу?

- Так. У підручнику з всесвітньої історії є згадка не про Україну, а про українські території, які є частиною росії. Тобто суб’єктності України там немає.

І дитина, яка тривалий час знаходиться в окупації, про Україну нічого не вчить взагалі. А ті, хто народився вже після окупації, про Україну нічого не знають зовсім. Культурних центрів про Україну теж немає. Музей Лесі Українки в Ялті закрили на реконструкцію в 2014 році і досі не відкрили. Але з’явились нові пам’ятники, наприклад, Олександру III. Культурне поле зачищене.

Почалась заміна вчителів. Тих, хто намагався щось донести про Україну — звільнили. Крім того, вони запустили програму "земський вчитель", яка передбачає заохочення вчителів з рф приїжджати до Криму. Для цього їм виділяли немаленькі кошти.

Більшість з моїх колишніх студентів, вчителів з історії звільнились. А одного з моїх студентів звільнили за те, що він недостатньо велично розповідав про історію росії. Це дослівно.

Вони взагалі мали претензії, що чого ж там так мало людей знають про велич росії. А особисто я викладала про історію рф так, як це було насправді: за 200 років росія взяла участь у багатьох війнах і є імперією.

- І скільки загалом таких вчителів, яких звільнили?

- Відповім інакше. Нам потрібно замінити понад 30 тисяч вчителів в Криму. Але де ми їх будемо брати? Можливо, ті, які зараз працюють в Криму мають пройти певну люстрацію. І це мова лише про Крим, в нас є ще так звані "ДНР" та "ЛНР".

Нещодавно вони почали завозити на тимчасово окуповані території, зокрема, до Херсонщини, вчителів з Дагестану. Але навіть діти почали чинити їм спротив. Вчителі питають про Чорне море, а діти відповідають, що його викопали українці. Це стьоб з їхнього боку, але вчителі з Дагестану кажуть, що наші діти неосвічені.

Але така ситуація лише з тими, хто нещодавно в окупації, з тими, хто давно — все по-іншому. Та ж сама ситуація з так званими "мобіками": у них немає відчуття, що вони прийшли в іншу державу, до іншого народу. Вони прийшли звільняти свою територію, яку окупували українські "нацисти". Їм це вкладають в голови.

Зараз в освітньому процесі вони почали героїзацію війни. Вони відкривають пам’ятні дошки на школах, в яких навчались солдати так званої "спецоперації". Ми почали вивчати ці дошки, і побачили, що більшість з цих солдатів 1999-2000 років народження. Тобто на момент окупації, їм було 13-14 років. Було достатньо декількох років окупації аби стерти українську ідентичність і нав’язати російську.

Зараз ми з’ясовуємо, чи були в тих школах, де вони вчились відділення юнармії або кадетські класи. Ми це робимо, щоб показати зв’язок між заміною навчальної програми та загибеллю людей на війні.

- А скільки вчителів добровільно залишився там працювати? Чи є у вас розуміння, як ідентифікувати вчителів-колаборантів?

- Це дуже складне питання. Я вдячна освітньому омбудсмену України Сергію Горбачову за те, що він зараз підіймає це питання. Він каже, що жодного вчителя не можна звільнити за колабораціонізм, якщо це не доведено в суді.

Щодо людей в окупації. А що було б, якби всі ці вчителі математики, фізики, хімії відмовились викладати? Зупинився б освітній процес або вони завезли майже всіх вчителів з рф.

Якби зупинився освітній процес, то діти взагалі б не отримували жодної освіти. Тому вважати зрадниками всіх цих вчителів я б не стала.

- Ви казали раніше, що співпрацюєте з Міністерством реінтеграції. А як щодо Міністерства освіти?

- З Міністерством освіти не складається співпраця не тільки у нашої організації, а майже в усіх представників громадянського суспільства. Хоча це не означає, що в міністерстві немає людей, які не розуміють проблеми.

Та викликів дуже багато. Студенти, які вступали до ВНЗ за українськими законами, хотіли отримати українські дипломи. Але окупація позбавила їх цієї можливості. Тому ті діти повинні були отримати механізми, як ці дипломи отримати.

У 2014 році з Криму та Донбасу було переведено на вільну частину України 23 тисячі студентів. І була велика подяка міністерству освіти, що вони це підтримували. В грудні 2014 року мені написав школяр з Криму, який хотів вступити до одного з ВНЗ в Харкові. Але він не розумів, як йому це зробити. Я написала тодішньому заступнику міністра, але мені відповіли, що це складне питання. Я пропонувала, аби цей школяр, як і інші бажаючі зміг дистанційно вивчити ті предмети, які не мав змоги вивчити в Криму, а ми надамо йому атестат. І от зараз вже 2023 рік, а такої процедури видання українських атестатів досі немає.

Кожного року випускається близько 15 тисяч дітей, які отримують російські документи. Зараз, коли кримчани почали виїжджати до європейських країн, вони зіштовхнулись з тим, що їхні документи не визнають. А українських в них немає.

Держава для вирішення питання пропонувала запровадити дистанційне навчання додатково до основного. А ми пропонували створити окремий експрес-курс, де діти б вивчали лише ті предмети, які вони не вивчають. Ми приходили з цим до Квіта, Гриневич, Новосад. Щодо Шкарлета, то жодної зустрічі, яку ми дуже просили з нами зробити — не відбулось. Ми лише зустрічались з його заступником Андрієм Вітренко у 2021 році.

Загалом з 2014 року в державі немає стратегічного розуміння, що нам потрібно робити по освітнім питанням для тимчасово окупованих територій.

Хоча там навчається майже один мільйон людей. Та досі навіть не був створений директорат міністерства освіти по окупованим територіям.

- В Криму зараз може навчатись українською мовою лише 128 дітей. Інші взагалі не знають української мови?

- Взагалі. В Криму одна дитина зі ста має доступ до української мови. В 10-11 класах взагалі не мають доступу до української мови.

А в нас закон про освіту вимагає, що навчання в української школі може відбуватись лише українською мовою, і в нас навіть є мовний омбудсмен. А він чи хтось інший зараз опікується цим питанням? Ці діти не знають української мови. І на ці питання потрібно шукати відповіді вже зараз, а не потім, після Перемоги, як хтось каже.