Поламані ТЕС і загроза для експорту: чи вистачить українцям електроенергії взимку

Підготовка до опалювального періоду полягає не тільки в накопиченні природного газу в сховищах, а і в забезпеченні стабільності електропостачання.

Тим більше, у разі ракетних ударів по об'єктах енергетики, постачання електрики відновити швидше і простіше ніж, наприклад, постачання тепла.

На сьогодні в розрізі наявності ресурсу в енергосистемі України є дві основні проблеми: відключення від мережі найбільшої в Європі Запорізької АЕС та велика аварійність енергоблоків теплових електростанцій.

Остання проблема притаманна українській енергосистемі вже декілька років.

Скільки потрібно електроенергії?

В 2021 році Україна спожила 154,8 млрд кВт-г з урахуванням технологічних витрат в мережах. Найбільшим виробником є атомні станції – більше 55% в структурі генерації. Близько 30% виробили ТЕС та ТЕЦ. Те, що залишилось: ГЕС та зелена генерація: сонячні та вітрові станції.

Проблема в тому, що графік споживання електроенергії в країні нерівномірний. Вдень споживається більше, ніж вночі. Взимку споживається більше, ніж влітку.

Атомні станції, які дають найбільшу потужність, не можуть швидко нарощувати або скидати потужність. Для цього використовуються гідро- гідроакумулюючі та теплові станції.

Тобто, навіть за наявності необхідного складу обладнання АЕС, в роботі завжди мають бути маневрові потужності теплових станцій. Бо ГЕС залежать від погоди: видають більше, якщо осінню-зимою багато опадів. Але знижують виробіток, якщо дощів та снігу замало.

До війни пікова потужність споживання України взимку доходила до 20 ГВт.

Потужність – це кількість електроенергії, виробленої за годину. Якщо потужність споживання, приміром, 15 ГВт триває добу, то споживання складе 15 ГВт * 24 години = 360 ГВт-г, або млн кВт-г.

Втім, під час війни споживання електроенергії в країні значно зменшилось за рахунок падіння промислового виробництва. До 24 лютого на промисловість йшло близько 70% від загального споживання електроенергії. Вочевидь, скоротилось і споживання домогосподарствами.

Тобто цієї зими пікова потужність споживання буде значно меншою.

Що ми втратили?

Найбільша втрата для генерації – окупація Запорізької АЕС (ЗАЕС), яка має потужність 6 ГВт з умовних 14 ГВт всієї потужності Енергоатому. Від початку окупації орки постійно намагаються під'єднати ЗАЕС до енергосистеми рф. Або через Донецьк, або через Крим.

Проблема для них в тому, що під час війни українська енергосистема була від'єднана від рф та білорусі і 16 березня синхронізована з європейською енергосистемою. Тому "перемкнути вимикач" ЗАЕС виявилось нелегкою задачею.

Наразі, щоб приєднати станцію до енергосистеми рф, окупантам доведеться побудувати лінію електропередачі до Криму або Донецьку. Але їм важко це зробити в умовах активних бойових дій.

Втім, окупанти реалізували задачу мінімум: постійними обстрілами мереж і самої станції від'єднують ЗАЕС від української енергомережі, зменшуючи наш запас генерації. Щоправда це може призвести до катастрофи.

При відключенні АЕС від мережі, вмикаються резервні дизель-генератори для живлення системи охолодження реакторів. Якщо живлення з якихось причин буде зупинене, працюючому реактору достатньо кілька годин, щоб відбулись "другий Чорнобиль" або "друга Фукусіма".

Крім того, в окупації опинились Луганська, Вуглегірська та Запорізька теплові станції. В безпосередній близькості до лінії фронту Курахівська, Слов'янська, Зміївська та Криворізька ТЕС. Тобто, втрачено або під загрозою приблизно половина обладнання ТЕС, яке було в системі до війни.

Також ракетних ударів та руйнувань зазнали теплоелектроцентралі в Харківській, Сумській, Чернігівській, Полтавській та Миколаївській областях. ТЕЦ працюють як когенерація: можуть видавати як тепло, так і електроенергію.

Проблема відсутності грошей та поганого менеджменту

Системний оператор НЕК Укренерго 22 вересня вказав на збільшення кількості енергоблоків ТЕС, які знаходяться в аварійному ремонті, порівняно з аналогічним періодом 2021 року.

Прикметно, що і в 2021 році кількість таких блоків була високою. Але тоді головною причиною був шантаж енергохолдингу ДТЕК Ріната Ахметова, який є найбільшим оператором ТЕС в Україні. ДТЕК вимагав підвищення граничних цін на продаж електроенергії та обмеження конкуренції на ринку, через що падала ціна. В іншому випадку, казали в ДТЕК, не вистачить грошей на планові ремонти енергоблоків ТЕС.

Під час війни "слабкою ланкою" став інший оператор ТЕС – державне Центренерго. В його підпорядкуванні Трипільська ТЕС в Київській та Зміївська ТЕС в Харківській областях. Ще один його актив — Вуглегірська ТЕС в Донецькій області — опинилась в окупації.

Причиною несвоєчасних ремонтів є відсутність грошей. Ця проблема в компанії вже давно через корупційне управління. За часів Порошенко, компанією "опікувався" Ігор Кононенко. За часів Зеленського – Ігор Коломойський.

Останні два роки Центренерго порівняно мало виробляє електроенергії через брак грошей на закупівлю вугілля. Сьогодні ситуація з вугіллям краща: його надають інші країни в якості гуманітарної допомоги. Крім того, частину грошей на його закупівлю за рішенням Кабміну виділила інша держкомпанія – Укренерго.

Але виявилось, що ТЕС до зими практично не готувались. Тому в Центренерго найбільше поломок на енергоблоках.

Які є резерви?

Перший очевидний резерв для власного споживання – це експорт електроенергії. Не дивлячись на сезонне підвищення споживання, станом на 23 вересня Україна експортує до країн ЄС та Молдови потужність у майже 700 МВт.

Експорт електроенергії дуже вигідний для українських компаній. Особливо до країн ЄС. Там спостерігається висока ціна на електроенергію через газовий шантаж росії. А в Україні вона низька через падіння споживання і великий профіцит. Якщо в Україні ринкова ціна складає близько 90 євро/МВт-г, то в Словаччині та Румунії – до 400 євро/МВт-г.

Вочевидь, що із початком холодів Україна не зможе в повній мірі дозволити собі таку розкіш, як експорт. Можливо, навпаки, доведеться імпортувати частину електроенергії в пікові часи споживання. Так було минулої зими, коли Україна імпортувала електроенергію з Білорусі. На той момент альтернативи не було через відсутність синхронізації з енергосистемою ЄС.

Другий традиційний резерв: алгоритми скорочення споживання, які існують в Укренерго. Спочатку використовується Графік обмеження потужності (ГОП) великих споживачів. Якщо цього недостатньо, буде задіяний Графік аварійного відключення (ГАВ) споживачів. Це коли диспетчер складає графік поетапного відключення окремих споживачів електроенергії на декілька годин. В народі цей механізм називають "віяловими відключеннями".